Усього чотири дні знадобилося Роману Василишину, щоб знайти 2,8 мільйона гривень для внесення застави. Нагадаємо, 8 липня СБУ та Прокуратура міста Києва затримали заступника міністра охорони здоров’я під час отримання хабара, на момент обшуку та арешту в нього вилучили 50 тисяч доларів і 320 тисяч гривень. Як заявив генпрокурор Юрій Луценко, посадовець разом з керівником урологічного центру Олександрівської лікарні Юрієм Серняком створили схему поборів з практикуючих лікарів, вимагаючи з них частину грошей за проведені операції (до призначення в МОЗ Василишин був головним лікарем клініки).
У день затримання Дніпровський районний суд Києва обрав для Василишина запобіжний захід — два місяці утримання під вартою з можливістю внесення застави. Її розмір спочатку становив п’ять мільйонів гривень, згодом знизився до майже трьох. У понеділок, 11 липня, необхідну суму знайшли, заступник міністра вільний, на час слідства має носити електронний браслет.
ПІЙМАЛИ ЗА «ПРОЗОРІ ЗАКУПІВЛІ»
Наразі Романа Василишина відсторонили від роботи в уряді. Підозрюваний вважає свій арешт політичною справою, мовляв, комусь дуже не сподобалось, як він налагодив «прозору схему закупівлі ліків для онкохворих». У Генпрокуратурі ж називають це початком боротьби з посадовою корупцією.
За гучним затриманням мають слідувати не менш гучні розслідування, викриття та висновки. Арешт Василишина став вироком усій медичній системі. Бо як можна проводити реформи в охороні здоров’я, впроваджувати нові принципи фінансування та одночасно «покривати» корупційні схеми?
«Останні затримання у медичній сфері, як і того ж головного санепідемлікаря (Святослава Протаса. — Авт.), в якого знайшлася багата мама та внесла заставу на понад 400 тисяч гривень, показують, що система охорони здоров’я є чистим бізнесом, коли про пацієнта взагалі не йдеться. Це заробляння грошей людьми, які тут працюють», — зазначає член правління громадської організації «Центр протидії корупції» Олександра Устінова.
ГРОМАДСЬКІСТЬ ПОПЕРЕДЖАЛА...
Після звільнення Олександра Квіташвілі новим міністром охорони здоров’я цілком міг стати Роман Василишин. Тоді громадськість попереджала, що цього категорично не можна допускати. У першу чергу, йому закидали причетність до викрадення активістів з Олександрівської лікарні у часи Майдану, зокрема нинішнього народного депутата Ігоря Луценка та героя Небесної Сотні Юрія Вербицького.
«Коли його призначили в апарат міністерства за часів Квіташвілі, у багатьох був шок. Він став п’ятим чи четвертим заступником, зробили це тихенько за якимось внутрішнім наказом, потім він став головою апарату і, як стало зрозуміло, був таким собі наглядачем, — продовжує Олександра Устінова. — Раніше був скандал, що він купив службову машину за державні гроші. Остання ідея-фікс Василишина стосувалась програми з онкології, щоб фінансування було на рівні регіонів — це просто знищило б ідею міжнародних закупівель! Друге, чим він переймався, це закупівлі мамографів українського виробництва. Ця лобістська та дискредитаційна норма була просунута в бюджет, але український виробник має конкурувати з іноземними за якістю та ціною».
Доказів для розслідування вистачає. Та громадськість насторожує те, чому арештом Василишина не зайнялась Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Генпрокуратура у свою чергу запевняє: ці процесуальні порушення не стануть на заваді, справу посадовця доведуть до суду.
МЕРІЯ ШУКАЄ МАХІНАЦІЇ
Разом із Василишиним на лаві підсудних громадськість хоче бачити його спільника — Юрія Серняка, професора Донецького національного медичного університету, котрий переїхав до Києва два роки тому. Так, у Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця склалась непроста історія відносин (чи то співпраці) з директором урологічного центру, котрий почав керувати ним торік у липні. Професор також влаштувався викладачем в НМУ і встановив на кафедрі свої порядки: співробітники повинні сплачувати йому «данину» за кожну проведену операцію. Перевіряти ці факти взялась міська влада після відповідного звернення університету. Комісія з’ясувала ще одну деталь: до Києва професор переїхав зі своїм обладнанням, що було у вжитку, без сертифікатів та технічної документації. На ньому лікували пацієнтів Олександрівської лікарні. Акт перевірки досі не оприлюднили, хоча керівництво медичного вузу неодноразово цього вимагало.
«Крім гучної теми хабарництва і порушення прав академічної спільноти НМУ, вимальовується картинка ігнорування низкою керівників муніципальної системи охорони здоров’я факту використання в лікувально-діагностичному процесі медичного обладнання невідомого походження. Питання про гарантування прав пацієнтів є риторичним. Імовірно, саме за це пан Василишин продовжував отримувати гроші від професора Серняка на посаді заступника міністра, — коментує ректор НМУ Катерина Амосова. — Щодо прогнозу, максимум, на що можуть сподіватися медична спільнота і громадськість, що обидва фігуранти не повернуться на свої посади».
І як мінімум — що не знайдуться охочі продовжити їхню справу.
