Традиція проведення літніх концертів на відкритих майданчиках для Києва не нова. Як правило, ці імпрези відбуваються у так званий «мертвий сезон», коли переважну більшість театрів і концертних залів міста закрито. Тому кияни й численні гості нашої столиці із задоволенням відвідують красиві парки, де можна сховатися від спеки та ще й послухати чудову музику, часто у виконанні найкращих українських колективів.
Минулими вихідними у Національному ботанічному саду ім. Миколи Гришка з успіхом виступав камерний оркестр «Віртуози Києва».
Цей колектив народився кілька місяців тому, але до його складу входять добре відомі шанувальникам мистецтва музиканти, лауреати багатьох міжнародних конкурсів, віртуози. Тож назва цілком відповідає реаліям. Головний диригент оркестру — знаний у світі віолончеліст і диригент, номінант премії «Греммі», почесний диригент Єрусалимського симфонічного оркестру Дмитро Яблонський (США—Ізраїль). Продюсуванням і організацією концертів «Віртуозів Києва» займається компанія Svitlo Concert, очолювана Євгеном Кривіним.
Творча команда доволі молода: середній вік учасників становить усього 30 років. І, як це властиво молоді, музиканти перебувають у пошуку нових форм роботи, творів, програм. Так, нещодавно було започатковано проект «Класика в лісі», місцем локації якого став Сирецький дендропарк. Його своєрідним продовженням були концерти на одній із галявин у Національному ботанічному, але тепер із назвою «Класика в саду».
До програми дібрано твори, які навіяні образами природи або спеціально створені для виконання просто неба. Ця музика дуже органічно сприймалася серед дерев, кущів, квітів, трав. Звуки природи гармонійно зливалися із чарівними мелодіями — вони немов підсилювали, доповнювали одне одного. Щоправда, музичні інтонації періодично контрапунктували з шумами літаків, які пролітали над місциною, і це трохи заважало.
Пролунало кілька знаменитих серенад (за визначенням жанру — пісня на честь коханої, котра виконувалася вночі під її вікнами): Франца Шуберта, Вольфганга Амадея Моцарта, Антоніна Дворжака, Петра Чайковського. Дотичними до них за жанром були «Андалузький романс» Пабло Сарасате (солістка — Катерина Бойчук) й Арієта Лероя Андерсона. Цілий блок номерів становили фрагменти з опер, балетів і навіть мультфільмів.
Із явно «природної» тематики було й «Місячне сяйво» Клода Дебюссі. А от частини з Концерту ля мінор Антоніо Вівальді (солістки Олександра Савченко й Тетяна Хоменко), «Простої симфонії» Бенджаміна Бріттена, та й «Угорський танець №5» Йоганнеса Брамса якось випадали із загальної концепції програми...
Здивувала кількість слухачів концерту, яка могла би легко заповнити філармонію (і це за вартості квитків у 250 гривень, причому «без зручностей»: місця на виставлених організаторами стільцях і лавочках не були вказані й займалися спонтанно, дехто зі слухачів прихопив із дому розкладні стільці, узяв пледи й простирадла, щоби сидіти прямо на траві тощо).
У цілому цей музичний проект можна назвати вдалим і потрібним слухачам.
