Що ближче у США до президентських виборів 8 листопада, то непрогнозованішими є результати перегонів у найвпливовішій країні світу. Якщо раніше перевага представника Демократичної партії Гілларі Клінтон над республіканцем Дональдом Трампом сягала десять чи навіть більше відсотків, то тепер опитування громадської думки дають незначну перевагу нью-йоркському мільярдеру.
Більше того, вперше в історії американських виборів можна говорити про втручання іноземної держави у цей процес. І саме так більшість експертів розглядають факт публікації викраденого електронного листування Демократичного національного комітету — керівного органу Демократичної партії напередодні з’їзду цієї політичної сили у Філадельфії.
Про серйозність такого повороту подій свідчить те, що Федеральна служба безпеки США взялась за розслідування цієї справи. Про це заявив головний представник демократів в цьому комітеті Адам Шифф. За його словами, про це викрадення і про можливість причетності до нього Росії або інших країн повідомили і членам комітету у справах розвідки Палати представників Конгресу США, і там будуть шукати додаткову інформацію про це.
Через скандал з публікацією викрадених листів у понеділок пішла у відставку голова Демократичного національного комітету Деббі Вассерман-Шульц. З цих листів випливає, що партійні апаратники віддавали перевагу Гілларі Клінтон перед Берні Сандерсом, який був її головним суперником у боротьбі за висування від партії кандидатом на посаду президента, хоча теоретично мали бути безсторонніми в цьому.
ФОТО REUTERS
І, звісно, дивним у цій ситуації є те, що до з’їзду Республіканської партії чомусь не було у ЗМІ інформації та компроматів проти республіканського кандидата, який хвалив Путіна і навпаки, що російський лідер схвально відгукувався про Трампа.
Відтак виглядає цілком логічною поява в американських ЗМІ низки публікацій про те, що Трамп є кандидатом Путіна. Але найбільше привертає увагу публікація аналітичного матеріалу у Politico під назвою «Чому Путін ненавидить Гілларі».
З одного боку, як пише видання, Клінтон ніколи не приховувала своєї неприязні щодо Путіна. Будучи сенатором в 2008 році, вона пожартувала з відомої фрази Джорджа Буша-молодшого, який сказав, що він відчув душу Путіна, зазначивши: Путін як агент КГБ «за визначенням не має душі».
Колишній посол США в Росії Майкл Макфолл розповів у коментарі Politico, що Клінтон скептично ставилася до «перезавантаження» відносин з Росією і була складним переговірником з Лавровим і Путіним.
У січні 2012 року, коли посла Макфолла у Москві почали буквально переслідувати скрізь репортер і російські спецслужби, то Клінтон зателефонувала по незахищеній лінії в резиденцію американського посла, щоб висловити своє обурення порушенням росіянами дипломатичного протоколу. «Я хотіла, щоб вони знали, що я знаю», — пояснила вона голові дипломатичної місії під час зустрічі.
І найбільше, на думку американського видання, обурила Путіна заява держсекретаря Клінтон у грудні 2011 року про парламентські вибори. Під час конференції у Литві вона зробила гостру заяву, зазначивши, що російський народ заслуговує на те, щоб його голоси було почуто і пораховано, а це означає, що він заслуговує на справедливі, вільні прозорі вибори і лідерів, які є підзвітними йому. Після цього Путін звинуватив своїх опонентів, що вони працюють на гроші держдепу.
Уже не будучи держсекретарем, Клінтон, коментуючи анексію Криму, у березні 2014 року порівняла дії Путіна з тим, що «Гітлер робив у 1930-х роках».
Мало хто міг подумати, що сама Клінтон може опинитися в ситуації, чи не стала вона мішенню Путінської агресії. «Я вважаю, що вони очікують на її перемогу, сказав Politico дипломат, який має великий досвід роботи в Росії і вважає, що Кремль керував викраденням електронного листування, — але вони посилають їй сигнал, що з ними треба рахуватись і вони можуть завдати шкоди у будь-який момент, тому їй потрібно сприймати їх серйозно».
Сам Макфолл написав у Twitter: Путін заявляв, що Клінтон «подала сигнал» його опонентам у 2011 році і звинуватив її в започаткуванні протестів. То тепер настав час відплати?».
Схоже, що викид електронних листів лише спонукує демократів до єднання лав у боротьбі з Трампом. Про це свідчить перший день з’їзду, на якому сенатор Берні Сандерс заявив: «базуючись на її ідеях та її лідерстві, Гілларі Клінтон повинна стати наступним президентом США».
Тим часом перша леді Мішель Обама майстерно розкритикувала головне гасло Трампа «Знову зробимо Америку великою». Не дозволяйте нікому навіть говорити, що наша країна не є великою, що потрібен ще хтось, щоб зробити її великою знову, оскільки вона і зараз є найвеличнішою країною на Землі», — наголосила вона. І на завершення виступу під шалені оплески авдиторії перша леді закликала демократів повторити успіх восьми- і чотирирічної давності.
«МОСКВІ ВИГІДНИЙ ТРАМП ТОМУ, ЩО ВІН ОБІЦЯЄ НЕОІЗОЛЯЦІОНІЗМ, ЗМЕНШЕННЯ ГЛОБАЛЬНИХ ГАРАНТІЙ БЕЗПЕКИ»
Микола КАПІТОНЕНКО, виконавчий директор Центру дослідження міжнародних відносин, Київ:
— Перший день масштабного і відмінно поставленого політичного заходу — Національної конвенції Демократичної партії — виявиться, напевно, і найважливішим, незважаючи на те, що виступи таких важковаговиків, як президенти Обама і Клінтон, віце-президент Байден, значаться в більш пізніх частинах програми. Ключовим питанням конвенції стало — на тлі спекуляцій про методи внутрішньопартійної боротьби — питання про єдність партії. І єдність поки виглядає відновленим. Ключову роль в цьому, схоже, зіграли виступи Берні Сандерса, Мішель Обами і Елізабет Воррен. І якщо виступ нинішньої першої леді США визнають найбільш емоційним і зворушливим, то Садерс і Уоррен — два найбільш серйозних політичних конкурента Гілларі Клінтон серед демократів — розставили акценти таким чином, щоб залишити внутрішньопартійні конфлікти позаду і об’єднати зусилля заради перемоги над Дональдом Трампом. Останній, в своєму стилі, саркастично і лаконічно коментував те, що відбувається в твіттері, в той час як глядачі могли проводити паралелі між двома грандіозними політичними шоу: конвенціями демократів і республіканців. Уникнути розмов про кремлівську руку при розколі, який намітився серед демократів, виявилося складно. Те, що заповітним бажанням Кремля є перемога Трампа на виборах — на сьогоднішній день улюблена тема багатьох політичних оглядачів. Якщо це і так, то справа, звичайно, не в особистих рахунках Путіна і Клінтон. Москві вигідний Трамп тому, що він обіцяє, по суті, неоізоляціонізм: зменшення глобальних гарантій безпеки, які надаються Вашингтоном. Що залишає Росії більше шансів — як їй здається — обзавестися власною невеликою сферою впливу на пострадянському просторі і тим самим реалізувати свою геополітичну мрію останніх десятиліть. Розрахунок, як це буває з Росією часто, може виявитися невірним. Риторика Трампа не обов’язково визначить його зовнішню політику, а навіть якщо США дійсно скоротять свою «общеполицейскую» місію, для Росії це може означати загострення конфліктів з низкою інших геополітичних суперників, які можуть з куди меншим розумінням і обережністю ставитися до московських інтересів.
