«Сестра моя, Софія» - така назва нової книги «Дня», презентованої на Львівському Форумі книговидавців. Це традиційно для редколегії книга з історичним ракурсом. В ній автори проводять паралелі між спільним минулим України та Болгарії і різним їх положенням у сьогоденні (нині остання вже є членом НАТО та ЄС).
На стенді Форуму, одному із близько п’ятисот, новинка зайняла чільне місце. Відвідувачі відзначають гарний дизайн: лаконічність оформлення, стриманість кольорів, символіка. Варто додати, що за гарним звичаєм книга супроводжується арт-елементом. На цей раз це браслет із вигравіюваною на ньому буквою Аз. Минулорічна «Повернення у Царгород» також супроводжувалась аксесуаром – хусткою із зображенням чотирьох храмів – «Софій»: Київської, Новгородської, Полоцької і, відповідно, Константинопольської.
Це не перша книга видання, де відбувається пошук історичних зв'язків із сусідніми країнами. Відносно нещодавно бібліотека газети поповнилась і вищезгаданим «Поверненням у Царгород», де шукають точки дотику із Туреччиною (як сучасною спадкоємицею) не лише традиційно негативного характеру, а й позитивного: з Візантії до нас прийшло християнство. Нинішня книга, «Сестра моя, Софія…» - про дві фундаментальні спільні риси України і Болгарії: віру і азбуку.
А ось що думає форумчанин пан Денис, щодо тенденції, яка склалась у виборі тем та країн, яким команда газети присвячує наукову розвідку: «Варшава – ситуативний союзник. Мінськ – аморфна ситуація... Москва – ворожа. Ну а Софія, може, і сестра. Інших столиць, які умовно могли би бути сестрами, не видно». Принаймні поки що.
