У місті Хмільник, що на Вінниччині, за результатами археологічних досліджень розкопали пороховий погріб, який тривалий час був замурований у одній із веж. Поряд археологи знайшли залишки ще однієї вежі. Міські перекази розповідають, що п’ять століть тому на цьому місці стояв замок, який у 1534 році за наказом польського короля Яна Тарнавського оточили чотирма (за іншими даними — шістьма) восьмигранними оглядово-оборонними вежами. До наших днів збереглася лише одна з них. Поряд із нею височіє палац графа Ксідо, який він збудував на честь своєї дружини графині Лєвашової. Оригінальність його в тому, що за проектом архітектора Фоміна він поєднує стилі різних епох — з боку від річки нагадує замок-фортецю, а парадний фасад з колонадою збудовано в стилі неокласицизму.
Та, попри унікальність і величність обох споруд, коштів на їхню реставрацію немає. У розкішному літньому палаці Ксідо вже давно протікає дах, сиплються стіни та прогниває підлога. У вежі вдалося впорядкувати лише один, третій ярус (зараз тут розміщується Історичний музей міста). Верхній поверх потребує капітального ремонту і перекриття покрівлі. Другий цього літа нарешті розкопали археологи, а нижній, цокольний, поверх взагалі не зрозуміло кому належить, і невідомо, як туди можна потрапити.
Про долю свідків історії свого міста вболівають краєзнавці, музейники, історики. Кажуть, що це місце оповите легендами і переказами, які можна було б використати для брендування міста, розвитку туризму і патріотичного виховання. Вони шукають інвестора, який би зголосився врятувати споруди зі столітньою історією. І хоча поряд із палацом графа Ксідо активними темпами почали будівництво чергового санаторію (Хмільник славиться своїми радоновими джерелами), який, за чутками, належить народному депутатові, укладати гроші в пам’ятку архітектури той не збирається, мовляв, такі інвестиції ніколи не окупляться.
«НА ЦИХ ЗЕМЛЯХ ІСНУВАЛО ДАВНЬОРУСЬКЕ ПОСЕЛЕННЯ»
Михайло ЗАГНИБОРОДА, головний архітектор міста:
— Ідея дослідити історичне походження Хмільника виникла давно, але кошти були надані міською радою лише у 2014 році. Тому 2015-го вперше за всі роки на Замковій горі розпочалися розкопки. На археологічні дослідження з бюджету виділили 50 тисяч гривень, а потім додали ще 30 тисяч гривень. Попри те, що це невеликі гроші, археологам вдалося довести, що справді був замок, розкопано залишки стіни, знайдено предмети побуту козацької доби та зразки кераміки трипільської доби, що доводить існування давньоруського поселення на цих землях.
Звичайно, за наявності коштів ми продовжували б проведення археологічних досліджень, реставрували пам’ятки архітектури, але їх немає. Щороку в обласній програмі закладали великі кошти на хмільницькі культурні об’єкти (в тому числі і на палац графа Ксідо). Торік було передбачено до чотирьох мільйонів гривень, але не отримали ні копійки. Є питання і щодо першого поверху вежі: попередній орендар провів добудову у 1982 році і загальним вестибюлем відгородив перший ярус. Таким чином перекрив доступ до нього. Тепер необхідно в судовому порядку відсуджувати, щоб повернути перший поверх споруди, яка і так належить місцевій громаді.
«ХМІЛЬНИК ОТРИМАВ МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО 1448 РОКУ, А КИЇВ — ЧЕРЕЗ 50 РОКІВ»
Наталя ПАЦАНІВСЬКА, директор Історичного музею міста Хмільник:
— Розкопки на Замковій горі проводили науковці Інституту археології Національної академії наук України. Очолювала експедицію старший науковий співробітник Інституту археології НАН України Лариса Виноградська. Археологи з’ясували, що по периметру фортеці було побудовано чотири восьмикутні вежі, між якими були стіни. Підвали зберігають п’ять періодів історії (про які свідчить наявність різної цегли) — від польсько-литовської доби до кінця XVII століття.
Добре було б, якби паралельно розкопати і показати стіни веж, щоб їх бачили туристи, адже всі думають, що унікальний лише палац, але й крім нього є багато цікавих моментів, про які мають знати і місцеві жителі, і туристи. Люди повинні бачити все на власні очі, мати можливість спуститися у підземні приміщення, зайти до бальної зали палацу. А у Хмільнику є що показати, і туристи — часті гості. Наше місто отримало Магдебурзьке право 1448 року, а Києву його було надано лише, 1494-го, через 50 років після Хмільника!
«МІСЬКІ ЛЕГЕНДИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АРХЕОЛОГІЧНІ РОЗКОПКИ»
Оксана МИХАЛИЦЯ, краєзнавець районної бібліотеки для дорослих:
— Кожна споруда Хмільника, яка збереглася до наших днів, унікальна. Міські легенди підтверджують археологічні розкопки. Старожили давно розповідали, що підземними ходами вежі можна було дійти аж до села Голодьки, а це 6 км від Хмільника. Розкопати їх нереально. Це — великі кошти, але визначити, створити плани і представити було б добре.
Коли турки перебували у Хмільнику, у вежі вони облаштували мечеть і поставили свій символ — півмісяць, а з 1804 року до революційних подій у вежі діяла православна церква святого Іллі. У стародруках зазначається, що у Хмільнику була церква з хрестом і місяцем. Можливо, саме тому ця вежа зберегтися до наших днів. Це намолене місце, оберіг Хмільника. Зараз ми мріємо про те, щоб наші пам’ятки архітектури отримали нове дихання. Кожна споруда заслуговує на увагу і з боку пересічного туриста, й історика-дослідника.