У Києві викинули особистий архів народного артиста і Героя України Дмитра Гнатюка. Про це в своєму Facebook написав журналіст Вахтанг Кіпіані. За його словами, коробки знайшов у центрі знайомий киянин. Архів займає вісім коробок і важить близько 50 кілограмів. «Тисячі листів. Документи. Афіші. Тисячі фотографій. Те, що має бути в архівному фонді — пішло на смітник», — пише Кіпіані.
Нагадаємо, Дмитро Гнатюк — один з найвідоміших оперних співаків радянської України, Герой України (2005). Гнатюк був першим виконавцем хітів 1960-х (легендарних пісень «Два кольори» та «Мій Київ»). У його репертуарі понад 200 творів національної та світової класики, народних пісень і романсів.
«День» додзвонився до сина співка — Андрія Гнатюка і попросив прокоментувати цю прикру новину: невже дійсно архів викинули?
— Це був не архів, а ми викинули старі коробки, де були переважно вітальні листівки, неякісні фото, кілька афіш та газети — які ще за життя батька і матері лежали не потрібні на балконі, — запевняє Андрій Дмитрович ГНАТЮК. — Усе важливе й цінне ми зберігаємо. А це сотні папок із рецензіями на вистави, світлини (у ролях і сімейні фото), буклети, афіші з концертів та вистав, чернетки батька та інші раритети нікуди не ділися. Річ у тім, що ті коробки сам тато називав «мотлохом» і хотів викинути, але все якось руки не доходили. Нагадаю, Дмитро Михайлович помер у квітні, а через місяць за ним пішла у Вічність мати... Минув час, і я вважаю, що треба навести лад у квартирі. От і викинув старі коробки, які не мають жодної цінності! Через місяць, коли закінчиться ремонт, запрошую вас прийти і подивитися — архів на місці. Інша проблема, що потрібно буде всі документи батька перебрати. Щось із архіву я залишу на згадку в нашій родині, а основну частину хочу передати до Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України, щоб спеціалісти його впорядкували. Знаєте, мені шкода, В. Кіпіані не звернувся, не запитав у мене, а виклав у соцмережі звинувачення, що сім’я не береже пам’яті про Д.М. Гнатюка. Я б пояснив пану Вахтангу, що коли людина прожила на світі 90 років, то багато чим обростає її житло... Ще раз повторю: нічого цінного не пропало, і архів Дмитра Дмитровича не пропаде!
