У нинішньому році минуло 75 років від початку радянсько-німецької війни. Особливо трагічні її наслідки для України — двічі через її територію пройшли страшні фронти, які знищили мільйони людей — дітей, молоді, старшого покоління. Чимало громадян стали жертвами концтаборів. Один із найбільших концтаборів для військовополоненних діяв у Володимиру-Волинському.
Перетнувши польсько-радянський кордон, нацисти окупували Володимир-Волинський. У вересні 1941року вони організували у місті концтабір для військовополонених, який спочатку називався «Офлаг — 11», згодом «Норд-Офлаг 365». За увесь час його діяльності — з 1941по 1944 рік — через катівню пройшло 56 тисяч людей. Ось які спогади про жахіття в таборі залишив Ю. Соколовський: «Непокора, злодійство, спроби втечі каралися розстрілом. Також людину привязували до тапчана («кобила смерті») і били палицями.» Старший лейтенант Григор’єв згадував: «Спали ми по декілька чоловік разом на нарах. Хто прокидався раніше, повинен був розбудити сусіда, аби він перевернувся на іншу сторону і не замерз. Бувало, будиш сусіда справа, а він — мертвий, зліва — також...» Серед в’язнів були вчителі, лікарі, інженери, перекладачі, кандидати наук. Подейкують, що у «Норд-Офлазі» певний час утримувався і відомий генерал Карбишев. У застінках катівні був і колишній директор місцевої школи № 2 світлої пам’яті Дмитро Іщенко. Місцевий краєзнавець Андрій Кондратюк спілкувався з в’язнями, яким вдалося вижити і на основі їхніх свідчень написав книгу «Норд-Офлаг бореться».
Кілька років тому зі США до Володимира приїздила 90-літня жінка, яка перетнула океан, аби побачити те місце, де у часи окупації був в’язнем її чоловік. Такі зворушливі історії трапляються і нині. Зокрема, нещодавно наше місто відвідав мешканець Полтави Сергій Репрінцев з дружиною. Впродовж багатьох років цей чоловік розшукував свого дідуся Петра Репрінцева, котрий загинув у полоні. Пан Сергій звернувся до німецького архіву, звідки надійшли документи, які підтвердили, що Петро Полікарпович Репрінцев загинув від виснаження (голоду) 9 січня 1942 року у Володимиру-Волинському концтаборі «Офлаг-11».
Онук дуже перейнявся долею свого дідуся: впродовж однієї ночі він самотужки переклав з німецької мови документи з архіву. Його дідусь Петро Репрінцев народився 16 грудня 1897 року, жив у Полтаві на вулиці Фрунзе разом з дружиною Акуліною Антонівною та донькою. Працював бухгалтером, був призваний Полтавським військкоматом, мав військове офіцерське звання технік-інтендант. 25 вересня 1941 року став в’язнем концтабору у Фролівці на Сумщині, згодом переведений до Володимира.
Нацисти утримували радянських офіцерів у нашому місті у так званих Сталінських казармах( в районі військового містечка) — це записано в німецьких архівних документах, які розшукав пан Сергій. Їх розстрілювали у полі, де нині прямує ковельська траса, рядових в’язнів знищували на західній околиці міста — нині там меморіал «Скорботна мати». Донька Петра Репрінцева (мама пана Сергія) нині живе у Полтаві, їй 80 років, усе життя жінці не давала спокою думка: де ж загинув її батько? І ось на схилі літ вона дізналася правду. Внук інтенданта Репрінцева відвідав Володимир-Волинський, поклав квіти на місці, де знищували офіцерів-полонених та до меморіалу «Скорботна мати», вшанував пам’ять свого дідуся, який став жертвою жахливого нацистського режиму.
Це так зворушливо, що внук через 74 роки відшукав місце, де загинув дідусь, адже той, хто береже пам’ять про свій родовід, таки гідний поваги.
