Використання промислових просторів для створення нових культурних зон давно вже посіло в Європі гідне місце в урбаністичній перебудові великих міст. Багато років тому мене вразив Центр сучасної культури в Будапешті, де цехи старого заводу перетворилися на виставкові майданчики і начинений архісучасною технікою театрально-концертний зал. Але для цього замало маниловських ідей, нехай найбільш творчих. Потрібен лідер, що згрупує команду, яка повільно, але впевнено почне втілювати сміливі мрії в життя.
Саме завдяки молодому гендиректорові Фонду Довженка, Івану Козленко, креативна зухвалість повільно, але впевнено перетворить величезні, напіврозвалені площі на місце паломництва творчої молоді. І, що украй важливо, підтягуються й інші покоління.
В абсолютно не пафосних, але змінених приміщеннях, готується до народження Музей кіно, відбуваються вистави, концерти, виставки, кіноперегляди. Невдовзі з’явиться лекційний зал, де можна буде послухати знакових осіб, (і не лише від кіно), обмінятися думками, подискутувати. І, звичайно, кіно, українське кіно, не залишиться без уваги. Завдяки Фонду і особисто Івану, класика українського авангарду міцно посіла своє місце на найбільш знакових фестивальних екранах, і так міцно, що й столиця сьогодні має змогу бачити ці шедеври.
Украй важливо, що діяльність ця активно цікавить зарубіжжя. Щойно завершилися читання сучасної британської драматургії, організовані під егідою British Cancel, в якому брали участь дев’ять українських театрів, як Фонд, спільно з американським посольством, запросив на джазовий концерт. Цим концертом завершився тур музикантів Україною, що включив у свою географію Львів, Одесу та Вінницю.
Першу частину концерту заповнив собою Дерек Браун зі своїм саксофоном. Окрім віртуозної легкості володіння інструментом, він — справжній шоумен, що заворожливо говорить, вміє завести і зачарувати публіку, використовує майже атракціонні елементи у своєму поводженні з інструментом. Чого вартий лише один номер із батьком, голос якого записано на мобільник, який, за відсутності місця, був усередині сакса, на якому Дерек виконував супровід!
Далі йшли імпровізації у виконанні дуету BRASSOLOGY. Це — унікум в історії джазу — дует валторни і туби. Аркадій Шилклопер, який вивів валторну із «задвірок» оркестру на провідні сольні позиції, вже багато років співпрацює з не менш дивовижним американським джазистом, майстром — теж незвичного для сольного виконання інструменту — туби. Їх чудова музика змушує сумувати і веселитися, міркувати і приймати рішення. Мимоволі згадується, як боялися тоталітарники, до тремтіння, джазу — цього абсолютно вільного творчого волевиявлення.
Отже, на мапі нашого міста — новий культурний простір, який творчо заповнюють надзвичайно талановиті люди. Стежте за програмами Центру Довженка, не помилитеся!
