Таку пропозицію обговорили на засіданні депутатської комісії з питань міжнародного співробітництва, інформаційної політики, молоді, спорту та туризму у Луцькій міській раді. Приміщення, котре знаходиться у самому серці заповідника «Старий Луцьк», нині є власністю Волинської єпархії УПЦ КП, частину його займає чоловічий монастир. Приміщення велике, значною мірою недоглянуте, потребує ремонту. Це колишній палац луцького старости і литовського канцлера Альбрехта Станіслава Радзивілла, який у 1624 році передав його католицькому ордену бригідок під монастир, це пам’ятка архітектури національного значення. Фундаторами монастиря були Альбрехт Станіслав Радзивілл, єпископ Станіслав Лубенський, члени роду Гулевичів і навіть Папа Урбан VIII.
Для волинян споруда ж найперше асоціюється із тюрмою. Під в’язницю її почали переобладнувати вже у 1890 році. Тюрма тут була до 60-х років минулого століття, опісля облаштували музичне училище. На території Луцької тюрми діяли німецькі концентраційні табори для радянських військовополонених, тут загинуло понад 11 тисяч людей. Також під час німецької окупації діяло гетто, знищено 15—16 тисяч осіб. Саме у цих стінах відбувся масовий розстріл в’язнів (понад дві тисячі) енкаведистами у червні 1941 року. Молодіжна організація «Національний альянс» у пам’ять про цю трагедію проводить театралізове дійство «Ніч у луцькій тюрмі»: охочих поселяють на ніч 22 червня в одній з колишніх камер, одні стають «в’язнями», інші — «карателями», демонструють і фільм про злочини радянських солдатів у Луцьку. Все для того, аби відчути атмосферу того часу. Таке дійство також викликає багато несприйняття, а ідея про хостел -тим більше. Хостел у колишній тюрмі порівнюють з готелем у бараках Майданека: це був би бізнес на людській крові.
Директор історико-культурного заповідника «Старий Луцьк» Павло Рудецький вважає, що споруда найперше є колишнім монастирем, тому облаштування тут хостелу — справа нормальна. Врешті вплинути на ситуацію він і не може, бо приміщення — у приватній власності Волинської єпархії УПЦ КП, і господар облаштує в ньому все, що захоче. Чи розкажуть мешканцям хостела про тюремну історію споруди, ще питання.
Прикро, що у серці Старого міста історичною спорудою нині розпоряджається не держава, а приватна структура. Як це сталося — інше питання, і навряд чи ситуацію зміниш. А хостелів Луцьк і справді дуже потребує.
