Представники зникаючого виду тварин отримали новий дім у селі Орлівка Ренійського району, в регіоні дельти Дунаю. Експериментальне стадо, яке привезли до Одеської області на постійне проживання, налічує 14 голів — п’ять самців і майже вдвічі більше самок, з яких вісім вагітні. Ці могутні тварини вважаються природними меліораторами, оскільки підтримують у доброму стані річкові протоки. Крім цього, за відсутності питної води буйвіл викопує невеличкі озерця, завдяки яким створюється біорозмаїття, бо місцина стає привабливою для плазунів, безхребетних і диких птахів.
«МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ БЕЗ ТВАРИН — ЦЕ ПУСТА СЦЕНА»
Завезення буйволів на цю територію — лише частина проекту з пристосування до змін клімату. Річ у тім, що Орлівка потерпає від кліматичних проблем: земельні ділянки деградують від засолення, бракує водних ресурсів, занепадають пасовища. Через такий стан справ громада села взяла участь у програмі адаптації до змін клімату, що проводиться громадською організацією «Центр регіональних досліджень» і фінансується Європейським Союзом. Проект передбачає створення екологічного парку в заплаві озера Картал, де буде розвинуто туризм, рибальство, роботу енергетичних плантацій тощо.
«Чому буйволи? Ми вирішили зробити щось важливе для розвитку туристичного потенціалу села. В Європі розвивається новий філософський погляд на екосистеми, які охороняються. Мені подобається вислів, що тварини без місця проживання — в’язні, а місце проживання без тварин — це пуста сцена, яка чекає на акторів. Водяні буйволи покращують стан екосистеми, бо є природними меліораторами. Своєю діяльністю вони підтримують протоки та мозаїчність ландшафту», — розповідає Олег ДЬЯКОВ, координатор проекту від «Центру регіональних досліджень».
Окрім суто екологічних функцій, у буйволів є ще одна роль — звичайних свійських тварин. За день один буйвіл дає до восьми літрів молока, з якого виготовляється відомий сир моцарелла. Поки що в Одесі готувати його не намагалися, але закарпатський досвід є. Саме із Закарпаття тварин привіз німецький лісник-еколог Мішель Якобі, який вже вісім років проживає в Україні та пречудово розмовляє карпатською говіркою. Мішелю вдається знаходити спільну мову з тваринами — під його руками вони поводяться як домашні улюбленці, розслаблені лягають на землю. Крім того, буйволи дозволяють сідати на себе та кататися верхи.
«Вони стануть новим туристичним атракціоном для цього району. А ще карпатський буйвіл — це добре м’ясо, молоко та довга шерсть. Що важливо, вони адаптовані до холодної погоди, бо є найпівнічнішою популяцією буйволів у світі», — додає Мішель. У лісника на Закарпатті залишилося ще 23 буйволи. Він каже, що раніше популяція налічувала декілька тисяч голів, але люди майже винищили їх. Останніх буйволів, за словами Мішеля, він купив на м’ясокомбінаті.
БУЙВОЛИ СТВОРЯТЬ РОБОЧІ МІСЦЯ
Частину тварин Орлівці передав голландський фонд True Nature Foundation. «Мета організації — охорона природи та підтримка громад, які напряму залежать від природи. Багато наших проектів стосуються відновлення популяцій тварин, зокрема буйволів і зубрів у Європі. Фонд підтримав проект і в Україні, передавши вісім тварин для цієї ініціативи. Нам цікаво побачити, як буйволи відновлюватимуть заплаву озера Картал, як впливатимуть на Дунай, на екосистему», — розповідає представник TNF Михайло НЕСТЕРЕНКО.
Оскільки стадо є експериментальним, тварин не залишать без нагляду. Вони утримуватимуться напіввільно. Тому переїзд тварин до села посприяє ще й появі нових робочих місць (пастухів, гідів, охоронців, виробників сиру). І хоча ця порода рогатої худоби добре адаптована до сучасних кліматичних умов, на короткий зимовий період, у сильні морози, буйволів перемістять на ферму.
«ДОСВІД, ВАЖЛИВИЙ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНІ»
У рамках проекту з адаптації до кліматичних змін село також зменшить використання газу як джерела енергії та перейде на місцеві відновлювані джерела — вербу та очерет. Використання ресурсу місцевої біомаси дозволить заощадити гроші на опаленні. В Орлівському будинку культури вже встановлюють твердопаливний котел, що працюватиме на цих природних ресурсах. Крім того, тут розташують інформаційний центр з адаптації до кліматичних змін.
«Зміни клімату ближчі, ніж нам здається. Багато населених пунктів України вже відчувають їхні наслідки. Люди стали помічати зменшення врожаю, відсутність опадів упродовж кількох місяців, а потім випад кількамісячної норми. Глобальні речі змінюються. Активність місцевих громад починає набирати сили, — зазначає координатор проекту з адаптації до змін клімату Національного екологічного центру України Надія АРТЕМ’ЄВА. — Негативні наслідки неоднакові для різних регіонів — це й сильні підтоплення, й нестача питної води, й лісові пожежі тощо. Село Орлівка теж вразливе до зміни клімату. Не так далеко море, тож підвищення рівня світового океану відобразиться на місцевості».
Надія Артем’єва вважає, що досвід села Орлівка в пристосуванні до нових кліматичних умов пошириться на інші населені пункти. «Минулого року ми оголосили конкурс з відбору пілотних проектів з адаптації до змін клімату, й, крім орлівської, ще три громади почали програму з адаптації в Україні, — ділиться експерт. — Я вважаю, що унікальний досвід Орлівки важливий на національному рівні, бо це — приклад, який можна наслідувати».
Проект «Комплексне використання ресурсів заплав як приклад нового ефективного господарювання в умовах кліматичних змін» реалізується в рамках проекту Climate Forum East II (CFE II) за підтримки Національного екологічного центру України. Він впроваджується за фінансування ЄС, Австрійської агенції з розвитку та Австрійського Червоного Хреста. Проект СFE II має на меті підвищити здатність громадських організацій ефективно налагоджувати діалог з владою в питаннях адаптації до змін клімату. Крім України, проект реалізується ще в чотирьох країнах — Молдові, Грузії, Вірменії та Білорусі.