Рано-вранці сонячного липневого понеділка скрегіт, стукіт і гуркіт залунали на Контрактовій площі. Негарні звуки від негарної роботи: ламали стіни і підлогу Театру на Подолі, котрий розташовано у будівлі Гостинного Двору.
Не злічити, скільки спектаклів я бачив у тому приміщенні. Театр, заснований і керований Віталієм Малаховим, займав невеликий зал, однак на такій скромній базі вони примудрялися робити неординарні вистави — їхній феноменальний «Сон у літню ніч» пам’ятаю досі. Ба більше, Малахов і його колеги влаштовували масштабні мистецькі акції — наприклад, Булгаківський фестиваль, котрий охоплював внутрішній простір Гостинного двору, був єдиним у своєму роді в усьому СНД.
Тепер ламають не просто театр, а минуле цілого міста. Черговий знахабнілий від безкарності й запаху швидких грошей забудовник хоче перетворити Гостинний двір на чергову чи то наливайку, чи то бутік, чи то офіс; чи лишиться щось від історичної будівлі — питання риторичне. Коли 26 квітня Київрада ухвалила рішення про надання дозволу ПАТ «Укрреставрація» на розробку проекту землестрою про відведення земельної ділянки на Контрактовій площі, 4 для реконструкції приміщення Гостинного двору під торгово-офісний центр із гостьовою стоянкою, думки міської громади, як повелося у таких ситуаціях, ніхто не питався.
Громада надто добре знає, що означає «реконструкція приміщення під торгово-офісний центр із гостьовою стоянкою», і тому вже більше ніж місяць у внутрішньому дворі будівлі існує «Республіка «Гостинний двір» — окупаційний рух митців і громадських активістів. Певний час здавалося, що здоровий глузд бере гору — роботи не проводилися. Направду це було традиційне українське окозамилювання: щойно закінчився чемпіонат Європи з футболу, варвари взялися до діла з подвоєною енергією.
Гостинний двір — архітектурне серце Контрактової площі. Йому можна знайти більш гідне призначення — наприклад, прихистити тут багатостраждальний Музей історії Києва. Те приміщення, котре музейникам надали на вулиці Богдана Хмельницького, придатне для чого завгодно, але тільки не для повноцінного функціонування музею. Кращого місця, ніж Гостинний, важко уявити: тут все, як треба — від розміщення в історичному районі до мікроклімату в підвалах, де можна зберігати музейні фонди.
Тут могли б бути музей, театр, мистецькі галереї. Тут могло би бути щоденне свято і юрми туристів. Натомість з’явиться тисяча-казна-який за рахунком «торговельно-офісний центр».
Євро закінчилося — пора грабувати.
