Днями стало відомо, що президія Кнесету внесла у порядок денний розгляд питання про визнання Голодомору геноцидом українського народу. З такою ініціативою виступила депутат Нава Бокер, яка з групою своїх колег відвідала в Києві музей «Меморіал жертв Голодомору».
«Протягом багатьох років Кнесет відмовлявся від обговорення Голодомору, не визнаючи його «актом геноциду українського народу» і «актом насилля проти людства, який був направлений сталінським режимом на знищення людей. Прийшов час це змінити», — зазначила депутат.
Ініціатором резолюції про визнання Голодомору геноцидом українців став консул Держави Ізраїль на Західній Україні Олег Вишняков, який під час заходів, приурочених до 75-річчя трагедії в Бабиному Яру запросив ізраїльську делегацію відвідати київський національний музей «Меморіал жертв Голодомору». Візит до меморіалу став першим в історії двосторонніх відносин України та Ізраїлю. Вступаючи на заході Олег Вишняков підкреслив, що український та ізраїльський народи мають схожу історію, тому країни можуть добре зрозуміти одна одну. «Голодомор — одна з найсумніших, трагічних сторінок української історії. Це був справжній геноцид проти народу, коли страшною смертю померли мільйони людей по волі комуністичного режиму».
«УКРАЇНА МАЄ БЕЗДОГАННИЙ СПИСОК СВОЇХ РІШЕНЬ ЩОДО ІЗРАЇЛЮ»
Юрій ЩЕРБАК, публіцист, посол України в Iзраїлі (1992—1994 рр.):
— Це дуже добра новина. Україна впродовж багатьох років просила і наполягала, аби ізраїльський парламент прийняв відповідне рішення щодо визнання Голодомору, так само як багато країн, в тому числі Україна, прийняли акти щодо засудження геноциду євреїв під час Другої світової війни, Голокосту. І в цьому плані Україна має бездоганний список своїх рішень щодо Ізраїлю. Нагадаю недавні урочисті та жалобні заходи з приводу пам’яті загиблих євреїв у Києві під час війни в 1941 році в Бабиному Яру. Таким чином, ми можемо тільки привітати включення питання про український Голодомор у програму діяльності Кнесету.
Я буду дуже радий, якщо його ухвалять. Але чесно кажучи, у мене є дуже великі сумніви щодо того, що цей акт буде прийнятий у законодавстві. З двох причин. По-перше, завжди лідери єврейської держави нам відповідали, що всі ці питання їх мало цікавлять, бо головний зміст політики Ізраїлю — це захист єврейського народу і його страждань під час Другої світової війни, а не інші ситуації, включаючи Голодомор в Україні. Неодноразово були саме такі відповіді. По-друге, велика залежність Ізраїлю від Росії та її політики на Близькому Сході. Хоча, звичайно, останнім часом Росія вжила дуже ворожих кроків щодо Ізраїлю. Наприклад, передача зброї ХАМАСу, арабським режимам, які є ворожими до Ізраїлю. Тим не менше, Росія залишається могутнім фактором для Ізраїлю, що стримує країну в її симпатіях до України. Тому я не дуже вірю в те, що таке рішення буде прийняте. Але, якщо воно буде прийняте, визнання Голодомору геноцидом буде дуже позитивним і суттєвим кроком з боку Держави Ізраїль по відношенню до України та її трагічної історії.
«ГОЛОДОМОР, ЯК І ГОЛОКОСТ, МАЮТЬ БУТИ ВИЗНАНІ УНІВЕРСАЛЬНИМИ ТРАГЕДІЯМИ ЛЮДСТВА»
Йосип ЗIСЕЛЬС, громадський діяч і дисидент, голова Асоціації єврейських громадських організацій та общин України:
— Справді, ми маємо потребу в тому, щоб Голодомор, як свого часу і Голокост, було визнано універсальними трагедіями людства, а не лише окремої нації або етнічної групи. Тим більше, що під час Голодомору загинули не лише українці, але й інші етнічні групи на території України. Тому це дуже важливе питання.
Але не знаю, чи готовий Кнесет до цього. Сам факт того, що Кнесет поставив на розгляд це питання — вже дуже важливий. Проте мені б хотілося, щоб у нього було позитивне рішення. Адже цього тижня також буде голосування в ООН щодо резолюції з питання Криму. І теж дуже важливо, як поведеться Ізраїль у цьому голосуванні. Особливо після візиту Медведєва, який напевно лобіював негативне голосування Ізраїлю щодо цієї теми. Всі ці питання дуже важливі. Я, звичайно, хотів би, щоб Кнесет визнав від імені ізраїльського народу Голодомор геноцидом.
Не виключено, що це питання може бути розглянуте і відкладене. Але я думаю, буде недобре, якщо буде прийнято негативне рішення, тому що це відтермінує на доволі тривалий час можливість повторного розгляду цього питання.
Те, що Кнесет вирішив обговорити цю тему — це питання лобістських зусиль, просування розвитку відносин між країнами. Ізраїль дедалі більше пізнає Україну, як і Україна дедалі більше пізнає Ізраїль у цьому контексті відносин. Ізраїльська сторона, принаймні, та група в Кнесеті, яка висунула це питання на розгляд, розуміє, як це важливо для України.
Мені здається, Україна взагалі слабо працює на зовнішньому напрямі, зі зв’язками з різними громадськими організаціями, партіями, з публікаціями матеріалів про ситуацію в Україні. І наше посольство, я думаю, багато в чому недопрацьовує. Вважаю, Україна могла б робити значно більше в цьому плані. Ми бачимо, що в деяких державах це краще просувається, наприклад, у Канаді. Дуже важливо, щоб в Ізраїлі публікувалося якомога більше матеріалів про Україну. Причому не в російськомовній пресі, а в івритомовній та англомовній, тому що більшість ізраїльтян читають саме ту пресу.
