Звісно, на цю тему треба говорити частіше разу на рік. Але скористаємось датою, запровадженою ЮНЕСКО 1995 року, як приводом нагадати про існуючі проблеми.
Релігійні чи політичні переконання, сексуальна орієнтація, колір шкіри — це найвідоміші ознаки, за якими дискримінують. Активісти кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!» нагадують ще про такі аспекти: стать, вік, стан здоров’я. З початком військової агресії на сході України особливо актуальна для країни проблема — дискримінація переселенців із Донбасу.
У вересні на вулицях та у громадському транспорті Києва з’явилися плакати, що унаочнюють проблеми, пов’язані з дискримінацією. Наприклад, один із постерів був з таким віршиком: «Марко — гарний спец, його звикли хвалити, та дізнавшись про ВІЛ, швидко прагнуть звільнити». Це відбувалось у рамках кампанії проекту «Дискримінація обмежує. Протидій!». Ініціатива проходила під слоганом «Несправедливість? Дискримінація!».
«Толерантність — це внутрішнє ставлення людини до інших, прийняття або ні інакшості, тоді як дискримінація є правопорушенням, що карається законом. І від нетолерантності до дискримінації один маленький крок, — акцентує Ірина ТЕКУЧОВА, координаторка кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!». — У рамках осінньої кампанії ми говорили про чотири ознаки дискримінації: те, що людина є внутрішньо переміщеною особою, про гендерний та віковий аспекти і дискримінацію за станом здоров’я. Ми отримали хороший відгук, до нас почали надходити заявки з проханнями роз’яснити ту чи іншу ситуацію. Це вказує на великий прогрес кампанії, але у масштабах України є краплею у морі. Треба працювати не один рік, щоб збудувати у нас толерантне суспільство, яке розуміє, що таке права іншої людини».
Фахівець вважає, що нетолерантність свідчить насамперед про закритість суспільства. «Ось нинішня ситуація з внутрішньо переміщеними особами. Йдеться про наших співгромадян, одна частина України не приймає людей з іншої частини. Така дискримінація — результат закритості, стереотипів, нетолерантного ставлення», — продовжує Ірина Текучова.
Активісти кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!» постійно моніторять сайти і сторінки у соцмережах, де пропонують житло у різних містах. Ірина Текучова зазначає, що зараз хвилю дискримінації щодо переселенців вдалось трохи стишити, але цей процес повільний. «Були великі протести й обурення людей зі східних областей, вони проводили свою роботу і цим дуже допомогли нам. Наприклад, вони ходили до роботодавців, до тих, хто здає квартири, і розповідали про себе, — додає експертка. — Важливо йти на діалог і розвіювати стереотипи особисто».
Відповідальність за дискримінацію передбачена українськими законами, але часто про це не знає ані жертва, ані сам дискримінатор. «Судова практика тільки починає напрацьовуватися. А взагалі навіть за публікацію дискримінаційного оголошення існує адміністративна відповідальність. Людині, яка, наприклад, опублікувала оголошення з віковими обмеженнями, загрожує штраф до 15 тисяч гривень. Це прописано у законах України «Про рекламу» та «Про зайнятість населення», — каже Ірина Текучова.
У рамках кампанії проти дискримінації активісти намагаються зорієнтувати людей у тому, що власне є дискримінацією. На своєму сайті наводять такі ознаки цього явища: обмеження права на освіту, відмова у медичній допомозі, безпричинні утиски на роботі та відмова у наданні певних послуг. Ірина Текучова коментує: «Ми не розжовуємо все, а кидаємо хлібні крихти, завдяки яким люди зможуть аналізувати свої ситуації і розуміти, чи було порушення. Сьогодні це погано працює — ми отримуємо багато заявок, які абсолютно не стосуються дискримінації, на кшталт: «У мене вдома встановили домофон без моєї згоди».
Без активних дій жертви дискримінації домогтися справедливості фактично неможливо. У цьому плані в Україні існують проблеми. «По-перше, люди часто не розуміють, що їх дискримінують. По-друге, буває що і знають про це, але не хочуть подати голос, — визнає Ірина Текучова. — У нас було кілька яскравих дискримінаційних ситуацій, з якими зверталися до Офісу Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, але потім самі жертви переставали виходити на контакт. У людини має бути сила волі, сильне бажання відстояти своє право».
Якщо ви вважаєте, що стикнулися з дискримінацією, можна написати до Офісу Омбудсмена — на сайті Уповноваженого є контакти для подання скарги, протягом визначеного періоду звідти мають надіслати офіційну відповідь. Також у кожному регіоні існують центри надання безкоштовної правової допомоги, куди можна звернутися за консультацією. Кнопка для онлайн-консультацій є і на сайті кампанії «Дискримінація обмежує. Протидій!». Ірина Текучова ділиться: «Як мінімум три справи плануємо відкрити у новому році, щоб створити юридичний прецедент, на який можна буде орієнтуватися у майбутньому. А щоб вести їх повноцінно, потрібні активні люди, готові захищати свої права і не зупинятися на півдорозі».
