Світові ЗМІ поширили жорстку заяву президента Туреччини Реджепа Ердогана, який заявив про введення турецьких військ на територію Сирії з метою усунення президента Башара Асада. «За моїми оцінками, в Сирії загинуло майже 1 млн осіб. І люди продовжують помирати — немає ніякого виключення для жінок і дітей. Де ООН? Що вона робить? Ми довго терпіли, але в результаті змушені були увійти в Сирію разом з Вільною сирійською армією. Ми тут, щоб відновити справедливість. Ми прийшли в Сирію, щоб покласти край правлінню жорсткого тирана Асада, який влаштував в країні державний переворот», — цитують мас-медіа слова турецького президента. Треба відзначити, що фактично ультиматум Ердонана пролунав на тлі успіху лояльних Асаду регулярних сирійських військ в Алеппо, що вважається оплотом опозиції.
Ситуацію «Дню» коментує Посол з особливих доручень у справах Туреччини та Кавказу Сергій КОРСУНСЬКИЙ:
«ЗАЯВА Є ПІДТВЕРДЖЕННЯМ НЕЗМІННОСТІ ПОЗИЦІЇ, ЩО МАЙБУТНЬОГО У СИРІЇ З АСАДОМ НЕМАЄ»
— Ердоган не сказав нічого нового, а лише повторив те, що він говорив три роки тому, намагаючись умовити Асада не вдаватись до жорстких дій, які призвели до громадянської війни в Сирії. А коли в Туреччині зрозуміли, що цього не станеться, то Ердоган сказав, що Асад має піти.
Турецький президент постійно критикує міжнародне співтовариство і РБ ООН, яка була неспроможна прийняти жодну резолюцію, щоб зупинити кровопролиття у Сирії.
Можливо, це прозвучало більш сконцентровано зараз, і різниця між попередніми заявами і тими, що були зроблені, полягає в тому, що наземні війська Туреччини увійшли на територію Сирії. Для мене немає жодної новини в тому, що він вважає Асада терористом, тираном, який має піти.
У Туреччині багато біженців, але вона не отримує такої допомоги від ЄС, на яку сподівалась. І тому турки разом з Вільною сирійською армією збираються створити на півночі Сирії певну буферну зону, в яку могли б повернутись біженці і нормально жити. Саме це вони зараз роблять. Це не означає, що вони підуть маршем на Дамаск проти регулярної сирійської армії знищувати Асада. Звичайно, туркам не подобається те, що відбувається в Алеппо, тому вживають саме такі кроки.
На мій погляд, ця заява є просто підтвердженням незмінності позиції, що майбутнього у Сирії з Асадом немає, що злочини проти людства тривають, що в умовах, коли міжнародне співтовариство неспроможне задіяти конкретні кроки по призупиненню насильства і загибелі 1 млн осіб, Туреччина була вимушена вводити свої бойові підрозділи на сирійську територію, щоб вирішувати свої проблеми безпеки і заодно намагатись вирішити проблему біженців.
Що стосується запропонованого Францією чергового розгляду сирійського питання в Радбезі ООН. Скільки разів розглядалось подібне питання? Росія все це кожного разу просто блокує. У Москви зовсім інший інтерес, і у неї немає жодних планів реально вирішити ситуацію в Сирії. Їхнє завдання створити всесвітню проблему, яка буде дуже важко вирішуватись і для американців, і для європейців, і для турків.
Якщо подивитесь на всі останні контакти між американцями, турками та росіянами, то питання Сирії — номер один. І зараз держсекретар Керрі їде у Ватикан також говорити про Сирію. Для турків реально це дуже болюче питання. Якби росіяни звідти пішли, то питання вирішилось би миттєво. Але ж вони не підуть.
«ЕРДОГАН ШУКАТИМЕ ІНШІ ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ІСНУЮЧИХ ПРОБЛЕМ З АДМІНІСТРАЦІЄЮ ТРАМПА»
Зараз у Туреччині покладають сподівання на нову американську адміністрацію. Тому не випадково Ердоган один з перших привітав Дональда Трампа з перемогою на виборах. Проблема полягає в тому, що Ердоган дуже незадоволений тим, що, по-перше, американці не видають Фетхуллаха Гюлена і, по-друге, підтримують певні прокурдські формування в Сирії, які турки вважають терористами.
Ердогану не вдалося знайти спільну мову з адміністрацією Обами, і він цим дуже роздратований. Звичайно, зараз турецький лідер буде намагатись з адміністрацією Трампа шукати інші шляхи вирішення цих проблем. В Анкарі прекрасно розуміють, що без США це питання вирішити не можна. Тому я переконаний, що надії турків у цьому плані — цілком обґрунтовані. Вони сподіваються, що названі вище ключові питання будуть вирішені з новою адміністрацією. І якщо це станеться, то можна буде говорити про нову сторінку у двосторонніх відносинах США і Туреччини. Якщо ні, то певна напруга між цими країнами буде залишатися. Наразі, наскільки я знаю, сигнали з Вашингтону йдуть дуже позитивні. Люди, які працювали в команді Трампа, дуже позитивно висловлюються про необхідність відновлення стратегічних відносин з Туреччиною.
Що стосується ролі Європи у вирішення сирійської кризи, то тут все значно складніше. У Франції зараз відбувається виборчий процес, а у Німеччині з боку Меркель лунають досить суперечливі заяви. Тому я не певний, що зараз від Європи слід чогось очікувати. На мою думку, там хочуть дотримати цю ситуацію допоки американці не повернуться до великої політики і сподіваються, що якось з новою адміністрацією можна буде сісти і серйозно поговорити.
«ДЛЯ УКРАЇНИ НАСТАВ МОМЕНТ СЕРЙОЗНО ПОПРАЦЮВАТИ НАД ОНОВЛЕННЯМ ПОРЯДКУ ДЕННОГО З ТУРЕЧЧИНОЮ»
Для України зараз настав момент серйозно попрацювати над оновленням порядку денного з Туреччиною на найближчу перспективу. І в першу чергу, цей порядок пов’язаний з кардинальною зміною внутрішньо і зовнішньополітичної парадигми Туреччині та її пріоритетів, настроїв та концептуального бачення світу після перевороту.
Для того щоб Україна не втратила свого партнера, ми підтримуємо постійний діалог. У нас відбуваються бізнес-контакти і переговори на державному рівні, які дозволяють зрозуміти, що відбувається. Туреччина є співспонсором резолюції по Криму, яка пройшла ухвалення в комітеті і буде голосуватись на ГА ООН.
Ми працюємо над тим, щоб наступного року відбулися візити на рівні прем’єр-міністрів і візит президента Ердогана в Україну. Для цього треба готувати новий порядок денний, чим зараз займається МЗС. Ми готуємо ґрунтовний пакет, який дав би нам можливість сформувати певне бачення відносин між країнами на новий період після спроби перевороту. А цей період завершиться конституційним референдумом, який очікується у березні-квітні наступного року. Якщо за його наслідками зміниться система влади в Туреччині, то це буде зовсім інша країна. Це означає, що кардинальні зміни, які відбуваються у світі та в самій Туреччині, вимагатимуть від нас нових адекватних кроків.
