Історична політика в Росії давно перестала бути засобом вивчення й вшанування власне історії. Натомість будь-яку дату чи історичну особу прийнято розглядати винятково через призму інтересів сьогоднішніх — через призму пропаганди, геополітики, маніпулювання громадською думкою. Однак 2017 рік має стати для людей, які відповідають за цю сферу в російській владній верхівці, справжнім викликом.
Днями Путін підписав розпорядження про відзначення «століття революції 1917 року в Росії». Про те, що ховається за такими розпливчатим формулюванням, а також про виклики, які цей «ювілей» ставить перед Україною — в коментарях експертів «Дня».
«У РОСІЇ ТЕМА РЕВОЛЮЦІЇ І КОНТРРЕВОЛЮЦІЇ СТАЛА ІНСТРУМЕНТОМ КЕРУВАННЯ ГРОМАДСЬКОЮ ДУМКОЮ»
Семен НОВОПРУДСЬКИЙ, незалежний журналіст, Москва:
— Насправді за цим дорученням проглядаються передусім дві речі. По-перше, сакральне побоювання революцій, що, звичайно, з одного боку, визначає великою мірою російську політику. По-друге, підготовка до президентських виборів. Гадаю, що в Адміністрації російського президента усвідомлюють, що для багатьох російських громадян, які є частково електоратом КПРФ, ЛДПР і «Единой России», революція, як і раніше, залишається важливою подією. І до того ж, для багатьох із них — з позитивним відтінком.
Крім того, мені здається, що для влади можна розіграти ідею національного примирення. Умовно кажучи, за цим проглядається спроба помирити «білих» із «червоними» і вважати історію Росії чимось цілісним. Вшановування жовтневої революції дає можливість владі спробувати на офіційному рівні, за допомогою певних конференцій, політичних заяв про вшанування всіх її жертв і слів, що, з одного боку, вона зазнала багато жертв, а з другого, що це була гарна подія задати свій порядок денний.
Якби взагалі не було жодної реакції влади, то знайшлися б певні політичні сили, які сказали б, як ви не відзначили такої події.
І це, до речі, досить характерно для Путіна — перехоплювати порядок денний будь-яких політичних сил і намагатися видати його за свій.
Насправді, навряд чи можна говорити, що російська влада побоюється повторення цих подій у буквальному сенсі. Інша річ, що в Росії тема революції і контрреволюції стала розмінною політичною картою, інструментом керування громадською думкою.
Дуже цікаво буде подивитися, якою буде риторика і взагалі, що буде під час цих заходів. А поки що немає жодного чіткого порядку денного, як святкуватиметься століття революції. Зараз можна сказати, що влада спробує під час цих святкувань вписати певним чином революцію в нинішню історію країни.
«РЕВОЛЮЦІЯ БУЛА ОДНА НА ВЕСЬ 1917 РІК — ЛЮТНЕВА»
Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України 20 — 30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України:
— Я знаю російську революцію, яка почалася в лютому (у березні за новим стилем) — Лютневу революцію, але я вже не знаю Великої жовтневої революції. Це радше був контрреволюційний лівий переворот. Був правий переворот, але невдалий — Корнілова. І був лівий переворот — вдалий. А революція була одна на весь 1917 рік. І закінчилася вона в січні 1918 року розгоном Установчих зборів. Тому що в лютому 1917 року (чи в березні за новим стилем) головною вимогою революції було повалення самодержавства та скликання Установчих зборів, які мали дати народові новий уряд, нову програму і демократичний розвиток. Так ми вважаємо. А що вважає Путін? Дуже цікаво. У формулюванні, яке міститься в розпорядженні Путіна (документ, назва якого — «Распоряжение о подготовке и проведении мероприятий, посвященных 100-летию революции 1917 года в России». — Ред.), відсутнє ідеологічне навантаження. Справді, 1917 року відбулася революція. А яка революція? Буржуазно-демократична, пролетарська, народна, Лютнева, Жовтнева — цього немає.
У нас уже давно є указ Президента Порошенка про підготовку до 100-річного ювілею Української революції. Ця Українська революція фактично розпочалася також у березні 1917 року з утворення Центральної Ради, яка потім і утворила у процесі розвитку Українську Народну Республіку, придушену більшовиками. Цю подію ми й відзначатимемо. Але, ясна річ, Українська революція сталася не на порожньому місці, а була частиною єдиної російської революції. Тієї революції, яка ознаменувалася поваленням самодержавства. Ми відзначатимемо 100-річчя Української революції. Як це кореспондуватиме з тим, що робить Росія, я не знаю.
Проблема в тому, що сучасна путінська Росія однаково ставиться і до білих, і до червоних. І до Денікіна, і до Лєніна, якщо брати головних дійових осіб. Це видно і в російській державній символіці, в якій мелодія гімну Радянського Союзу, з одного боку, а з другого — дореволюційний державний прапор-триколор та воєнно-морський прапор — Андріївський, теж дореволюційний. Тобто використовується державна символіка і радянська, і, так би мовити, антирадянська. На такому ідеологічному плюралізмі побудована вся сучасна російська історія. Це, звичайно, щось шизофренічне, але воно має свій прагматичний сенс. Тому що в Росії деякі люди налаштовані по-антибільшовицькому, деякі — прокомуністично. І щоб вони не воювали один проти одного, а всі разом «боролися за новітню російську державність», дозволено такий ідеологічний плюралізм.
«МОЖНА ПРИПУСТИТИ, ЩО МОСКОВСЬКІ «ПОЛІТТЕХНОЛОГИ» ГОТУЮТЬ НАМ НА 2017 РІК «КЛАСОВЕ ПРОТИСТОЯННЯ»
Лариса IВШИНА, головний редактор газети «День»:
— Вони успадкували всі типи державності: Москва — Третій Рим, спадкоємиця Русі; у них — і Іван Грозний, і Петро Перший, і Сталін — всі хороші, але найкращий, звісно, — живий Володимир. Вони хочуть створити образ неперервної державності — такий собі «тисячолітній Рейх», а нам скинути всі типи «Руїни».
Єдине, що їм заважає в реалізації цього проекту — Україна, яка «блукає в трьох соснах» і ніяк не визначиться, що їй робити зі своєю державою. І от вони думають, а чому б не підкинути їм ще одну революцію — по суті, Жовтнева революція відбулася в Петербурзі, а ми лише отримали «ударну хвилю» від неї. Можна припустити, що московські політтехнологи готують нам на 2017 рік класове протистояння. Мало того, що наші самі раді старатися: ухвалюють такий «бюджет», який плодить масову бідність... А потім виходять які-небудь «отаманші Марусі» й нацьковують на тих, хто заплутався в е-деклараціях, людей... А далі — за «Бесами» Достоєвського...
Тому потрібно бути дуже уважними й виваженими: перш ніж робити крок, хоча б три хвилини подумати про наслідки. Тоді, я думаю, ми маємо шанс якось «проскочити». 17-й рік — рік Півня на бронетранспортері — має бути як відлякуючий образ для того, щоб пам’ятати іншого півня — «хлібосольного»... Важко не реагувати на несправедливість і політичні ігрища, але нам потрібна сьогодні витримка.
