Антон ГОЛОВАЧЕНКО — ідейник та співзасновник проекту UniExo. Це роботизований модульний екзоскелет для реабілітації м’язів після переломів, серцево-судинних захворювань чи операцій. Також його можуть використовувати люди з обмеженими можливостями.
UniExo має дві переваги над уже існуючими екзоскелетами. По-перше, він є модульним, а не стаціонарним і дає змогу використовувати для реабілітації окремі частини конструкції. По-друге, всі частини екзоскелета коштуватимуть 30 — 40 тисяч доларів, що вдвічі дешевше, ніж сучасне стаціонарне обладнання. Здешевити розробку вдалося за рахунок 3D-друку частин пристрою — в UniExo не використовується карбон і титан, які є основними матеріалами інших відомих екзоскелетів. Компоненти пристрою виготовлені з медичного пластику.
Зараз Антонові 22 роки, він навчається на четвертому курсі Національного авіаційного університету. Він не приховує своєї амбіційності і мріє про те, щоб за допомогою роботизації продовжити тривалість життя людини.
На рахунку розробника — вже не один проект. Але цей здобув найбільшу популярність і чимало винагород. Серед них — European Youth Award, де проект хлопця став першою українською розробкою, яка одержала відзнаку за п’ять років існування конкурсу. UniExo брав участь у всесвітньому конгресі JCI-2015 в Японії, був визнаний одним із найкращих українських стартапів на конкурсі «Україна шукає стартапи» й на TechConnect, який проходив у Казахстані.
А все розпочалося з того, що два з половиною роки тому в бабусі Антона стався параліч руки. Реабілітація коштувала дорого, і для цього потрібно було їхати за кордон. Тоді ж хлопець побачив у фільмі «Залізна людина-3» екзоскелет, який сам збирається. І вирішив розробити подібний пристрій. Таким чином, у липні 2015 року з’явився стартап UniExo.
Науковий проект спочатку підтримував університет, де навчається Антон, пізніше стартап почав розвиватися самостійно. У розробці проекту хлопцю допомагала його мама, Тетяна Головаченко, яка має досвід у медичній сфері та програмному забезпеченні. Зараз вона є співзасновником компанії UniExo.
Нещодавно UniExo здобув ще одну нагороду — Robot Launch. Завдяки голосуванню, в якому брали участь всі охочі, українська розробка здобула 91% від усіх голосів і потрапила до списку 15 найкращих проектів. У голосуванні проект підтримав навіть прем’єр-міністр України Володимир Гройсман. І вже за тиждень зустрівся з молодим розробником.
Нещодавно хлопець повернувся з Ізраїлю, де брав презентував UniExo на Україно-Ізраїльському форумі підприємців.
— На форумі я виступав більше у ролі спікера, ніж доповідача. Тим не менш, я презентував UniExo і чимало людей зацікавились розробкою, адже їм було цікаво, як виглядає безпосередній конкурент відомого ізраїльського екзоскелету ReWalk. Також ми зустрілися із різними хірургами, реабілітологами та спеціалістами, які працюють із екзоскелетами. Ми ще чекаємо багато відгуків, але деякі спеціалісти нам одразу сказали, що це розробка чудова, тому що пропонує певні технологічні рішення.
Окрім цього, ми зустрілися із кількома фондами та інвесторами.
На жаль, не вдалося зустрітися із виробниками ReWalk. Дуже хотілося подивитися на те, як їхня технологія працює вживу.
— Розкажи, будь ласка, про конкурс Robot Launch? Що ця перемога означає для твого проекту?
— У Robot Launch українських проектів раніше не було. І ми — одні з перших, хто досягнув такого рівня. Тому, по-перше, це дає нам популярність.
По-друге, організатори нам запропонували пройти програму прискорення. Вони не надають фінансування на створення прототипу, але юридична та ресурсна підтримка є. Зараз питання в тому, коли нам брати участь у програмах, запропонованих організаторами — в першій половині 2017 року чи в другій.
У нас графік розписаний на рік, і нам важливо розуміти, що є кращим для розвитку: потрапити в акселератор, працювати з бізнес-моделлю і потім отримати інвестиції — чи шукати фінансування зараз. Я за те, щоб отримати спочатку фінансові інвестиції. Наразі ми досягли вже певного етапу розвитку, і для подальшого зростання нам більше потрібні фінансові ресурси.
— Які наступні етапи розробки?
— По-перше — це створення повністю промислового прототипу з його дизайном, з відкритими тестами в клініках. Також ми зараз доробляємо алгоритми, щоб вони добре взаємодіяли.
Третє — розвиток технології з нейрошлемом. Тому що для параплегіків та людей з паралізованими кінцівками це дуже важливо. За допомогою нейрошлема вони зможуть контролювати рухи краще, ніж через роботизовану технологію.
Також ми будемо допрацьовувати мобільний додаток. У нас є поки що бета-версія. За допомогою додатка можна керувати екзоскелетом, стежити за перебігом реабілітації, налагодити взаємодію з лікарем. Також через додаток екзоскелет можна буде орендувати з дому.
Крім цього, є інші стартапи, з якими нам було б цікаво об’єднати роботу. І не тільки з реабілітації скелета, а й судинної системи.
— Нещодавно ти зустрічався з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом. Що він тобі сказав?
— Все почалося з того, що на конкурсі TOYP нас підтримав Ілля Кенінгштейн, щоб за наш проект проголосували. Володимир Гройсман підтримав наш проект в останні дні. І він написав, що потрібно зустрітись. Ми трохи відклали зустріч, тому що я їздив у Австрію. Контактував з нами його помічник.
По-перше, Володимир Борисович цікавився механізмом моєї розробки, оскільки він уже випробовував роботизований джип. Йому сподобалась така роботизація. Він цікавився, за рахунок чого відбувається рух. У принципі, він розуміє ці механізми і як вони працюють. Я розповідав йому про ідею українського відбірного етапу до European Youth Award. Він цікавився нашим додатком.
Одне з його найважливіших запитань — як можна втримати у нас в країні проекти і допомогти їм розвиватися. Я розповів про досвід Ізраїлю, Арабських Еміратів, США, Канади. Всі вони робили певний грантовий фонд з підтримки стартапів.
Володимир Борисович запропонував мені підготувати пакет документів та дорожню карту такого фонду. Спочатку мені потрібно зібрати певну інформацію. На жаль, я не можу приділяти цьому весь свій час, але розумію: якщо створити фонд підтримки стартапів на певній грантовій основі під певні відсотки — для багатьох проектів, які сьогодні розвиваються в Україні, це буде дуже важливо. Потрібно робити серйозний відбір, і навряд чи це будуть проекти на стадії ідеї.
Звісно, я не проти стати радником прем’єра з питань інноваційної та стартап-сфери. Я амбіційна людина, і коли на щось треба відвести певний час, то можу це зробити. Я знаю свою компетенцію і тому бачу перспективу співпрацювати далі.
— Коли ви домовились зустрітися знову?
— У нас не виставлені терміни. Мені сказали подати інформацію, яку я вважаю важливою. Але для цього потрібно провести ще кілька зустрічей із Володимиром Борисовичем і його радниками.
Першу пропозицію, думаю, я підготую за тиждень чи два. Під час поїздки в Ізраїль я зустрівся із послом України і з кількома представниками уряду — вони поділилися зі мною інформацією про те, як такий фонд повинен виглядати і працювати. Але я дійшов висновку, що для нас краще підійде канадська модель створення державного фонду із підтримки стартапів.
У Канаді стартап отримує грант, а потім повинен його або повернути, або показати, що він витратив розумно всі кошти — надати чеки та детальну фінансову звітність. Такий фонд фінансується із банку Канади. До речі, оскільки у нас зараз відбувається націоналізація ПриватБанку, це можна також використати для організації такого фонду.
На відміну від канадської моделі, в Ізраїлі проект повинен повністю повернути кошти, коли отримає доходи або перші інвестиції. В наших умовах для проектів це буде дуже складно.
Після приїзду в Україну я зв’язався із заступником Володимира Борисовича і мені зараз потрібно буде доробити пропозицію. Після того, як я надішлю її, можна вже буде говорити про зустріч. Тим більше, якщо я буду спілкуватися із певними європейськими інстанціями, мені потрібно робити це офіційно в статусі представника фонду, радника чи консультанта при уряді. Цей момент теж варто буде обговорити.
— Чи говорили про можливість підтримки державою твого проекту?
— Говорили, але я поки що не дуже впевнений, в якому форматі це має бути. Можливо, це фінансування соціальної програми. Але для початку хотілося б, щоб МОЗ підписав меморандум про співпрацю з іншими медичними стартапами, а не лише з проектами щодо електронного документообігу. Інтеграція певних технологічних проектів для їх тестування та підтвердження роботоздатності в клініці — це було б набагато краще, аніж фінансова підтримка. Не потрібно закуповувати обладнання — досить надати доступ для тестування в державних клініках. Адже саме там зосереджені люди з багатьма проблемами. У приватних клініках медицина набагато якісніша, і вони мають менше проблем з пацієнтами.
Також нам можуть допомогти різні державні підприємства з розробкою спеціальних пластикових металів для промислового прототипу.
— Одна з проблем інновацій, зокрема медичних, у тому, що інвестори не розглядають цей напрямок як прибутковий. Ти теж свого часу зіткнувся з такою проблемою — коли потрібно було переводити свій винахід у сферу бізнесу. Наскільки складно переводити наукову розробку у сферу бізнесу?
— Перш за все, це дуже складно. На етапі напруженої роботи в лабораторії над проектом ти не особливо думаєш про бізнес. Тому що тобі потрібно створити свою технологію, прописати алгоритми і формули. А коли стикаєшся з бізнесом, то розумієш, що велика кількість сторінок, які ти прописуєш, — нікому не потрібні. Потрібно прорахувати прибуток та витрати. Багато часу забирає участь у стартап-конкурсах, консультації з різними спеціалістами. Але це корисна робота, без цього бізнесу не побудувати.
Також варто уважно дивитися на пропозиції інвесторів. Вони не завжди можуть допомогти проекту розвиватися.
Багато важить також стресостійкість. Із часом команді може не вистачати мотивації для роботи, трапляються різні проблеми.
