Провідна актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки гратиме роль медсестри Віллі у виставі «Дивна місіс Севідж». Цю психологічну драму Джона Патріка поставила Ірина Дука, і вже восьмий рік вистава є окрасою репертуару, а також завжди відбувається з аншлагами. «Кращий подарунок, — вважає Г. Наталушко, — це грати на сцені». Нині у творчому доробку актриси — цікаві роботи у виставах: «Бабине літо»», «Всюди один... Свічка на вітрі», «Занадто одружений таксист», «Прощальне танго», «Ризик/Коханці та злодії», «Занадто щасливий батько», «Тепленьке місце». А перед цим були — «Осінні скрипки», «Сон літньої ночі», «Неймовірний бал», «Дон Кіхот. 1938 рік», «Таємниці мадридського двору», «Розлучення по-російськи»...
Ганна Наталушко на сцені виявляє насичену гаму складності почуттів своїх героїнь, усю глибинність думок, устремлінь, бажань, які іноді, в контексті ролі, виправдано протистоять у протиріччях. Тому ці героїні, як правило, дійсно душевно сповнені, реально живуть на сцені, а не рухаються бездумно, автоматично, шаблонно, як манекени. Кожний жест актриси, кожне нею промовлене авторське слово підкріплено глибокою, філософськи насиченою думкою.
Це створення складного образу, складного духовного, фізичного життя персонажу вимагало й вимагає від Г.Наталушко постійного, наполегливого розширення спектру, яскравого насичення палітри виражальних акторських засобів.
Плідна робота актриси відбувається з такими знаними режисерами сучасності, як М.Резникович, А.Кац, Г.Зіскін, А.Рубіна, Д.Богомазов, О.Лисовець. До речі, саме співпраця з М.Резниковичем принесла Г.Наталушко широке визнання. Вона двічі в його сценічних версіях втілення роману І.Тургенєва «Дворянське гніздо» зіграла роль Лізи Калітіної (у Новосибірському театрі «Червоний факел» та санкт-петербурзькому Великому драматичному театр ім. Г.Товстоногова). І сьогодні у кожній своїй ролі Ганна Михайлівна доводить, що вона належить до добірного товариства майстрів.
