Перебої в поставках вугілля не повинно було стати несподіванкою для Уряду. Дана загроза виникла з початком військової агресії РФ, і ризик дефіциту вугілля антрацитової групи, котре видобувається на тимчасово окупованих територіях, завжди був високим. Уряд Яценюка не здійснював закупівель вугілля з АТО, імпортуючи вугілля із-за кордону.
Тому для уряду дана ситуація повинна була б стати несподіванкою. Для таких випадків повинен завжди бути план «Б» — альтернативні джерела поставки вугілля, план диверсифікації енергоресурсів.
Ця ситуація ще раз підтверджує необхідність прийняття повноцінної Енергетичної стратегії України, Закону України «Про енергетичну стратегію» та Стратегії енергетичної безпеки, оскільки, окрім грамотних тактичних дій з управління енергетичною галуззю, потрібне довгострокове бачення розвитку енергетики.
Загалом в Україні частка електроенергії, виробленої з використанням вугільної продукції, становить близько однієї чверті. Близько 45% енергоблоків українських ТЕС (за встановленою потужністю) працюють на вугіллі антрацитової групи, близько 35 % — на вугіллі газової групи та близько 20 % — на газу.
За даними Міненерговугілля, на непідконтрольній території Донецької та Луганської областей є 85 шахт всіх форм власності, що становить 57% від їхньої загальної кількості по Україні. З них на 60 шахтах видобувалося енергетичне вугілля, у т.ч. майже 100 % антрациту.
Таким чином, все вугілля антрацитової групи видобувалось на території, яка наразі непідконтрольна Україні, а річні потреби вугілля цієї групи складають 9 млн т на рік. Чому до сьогодні не було розроблено плану на випадок неможливості поставок вугілля із зони АТО?
Сьогоднішня ситуація є наслідком відсутності політики диверсифікації поставок та формування страхових запасів вугілля у розмірі три місячних обсягів споживання (загальноєвропейська практика). Антрацитова залежність України від окупованих територій не стала новиною вчора, це було відомо вже 2 роки тому, і дискусії, які піднялись нещодавно, не є новими, а от дієвих заходів зі зниження такої залежності не було проведено у достатніх обсягах. Це говорить про те, що відсутнє єдине бачення гарантування надійності енергопостачання в країні, а відповідно — гарантування енергетичної безпеки країни.
У енергетичній стратегії повинен бути передбачений порядок з переобладнання блоків з антрацитового на газове вугілля, які дозволять зменшити споживання антрациту.
На даний момент потрібно терміново зосередити усі зусилля щодо протидії цій кризовій ситуації. Потрібно провести активний пошук альтернативних постачальників, які б надали необхідний об’єм вугілля за короткий період часу. А найголовніше серйозно проаналізувати причино-наслідковий зв’язок, що призвів до подібного скрутного становища та провести необхідні заходи, щоб максимально запобігти подібній ситуації в майбутньому.
Ситуація, яка склалась, — наслідок того, що в Україні відсутня консолідація намірів та зусиль усіх державних органів та суб’єктів господарювання, які відповідальні за надійність енергопостачання, а відповідно — гарантування енергетичної безпеки України. Фактично відсутній центр координації зусиль та планів.
Таким чином, Україні потрібно на законодавчому рівні врегулювати питання щодо державної політики в сфері енергетичної безпеки, визначити ризики та загрози в енергетичній сфері, які становлять пряму небезпеку національним інтересам України, а також встановити відповідальність за дотримання зазначених принципів. Це нам дасть можливість закрити існуючу прогалину в енергетичному секторі для уникнення подібних ситуацій у майбутньому та посилення енергетичної безпеки України.
