Три роки життя в окупованому Російською Федерацією (РФ) Криму перетворилися для патріотів України на справжнє пекло: репресії, ліквідація українських організацій, закриття шкіл, видань, церков. Цей шабаш окупанта і його місцевих поплічників був спрямований як на кримських татар, так і на українців, яких відповідно на початок окупації налічувалося понад 200 і 600 тисяч осіб. Частина відданих Україні кримчан, рятуючись від окупантського режиму, виїхала на територію вільної України. Проте із різних міркувань не менш патріотична частина кримчан залишилася у своїх домівках. Сьогодні вони опинилися не лише у матеріальному, а й в духовному гетто. Українська влада цілком відсторонилася від проблем наших співвітчизників у Криму, хоча за весь період незалежності вона вела себе так само байдуже, що й уможливило блискавичну окупацію цієї української території РФ.
Відсутність державної стратегії повернення Криму в лоно України зумовила пасивність влади, нерозуміння нею потреб українців, які опинилися в повній ізоляції від своєї Батьківщини, від своєї культури, рідного слова, історії минулої й сучасної. До сьогодні болить образ старенької заплаканої жінки, якій не дозволили покласти квіти до пам’ятника Великому Кобзареві в Сімферополі у поминальні березневі дні. Прикро вразило недалекоглядне, зрадницьке рішення київських можновладців забрати останній форпост українства в Криму, його рупор — «Кримську світлицю». Як можна було зруйнувати такий патріотичний, професійний колектив однодумців, який десятками років тримав високо планку Українського слова в Криму? Як можна було різати гілку, на якій трималася, без перебільшення, українська душа острова? «Кримську світлицю» читали в усій Україні і за її межами, її авторами були визначні постаті української культури з різних куточків держави. Цей вогник українського серця, української душі живе й сьогодні завдяки найбільш відданим і відважним сподвижникам української справи в окупованому Криму.
Не так давно відійшов у вічність український кримський поет, журналіст, перекладач Данило Кононенко, який започаткував у Криму Всеукраїнський літературний конкурс «Ми — діти твої, Україно!» для учнів 8—11 класів. Не зважаючи на складну ситуацію, активісти-світличани Криму оголосили й цьогоріч такий конкурс, назвавши його іменем незабутнього поета-кримчанина Данила Кононенка (термін подачі робіт — до 1 квітня на електронну адресу [email protected]). Вперше ініціатори конкурсу звернулися до небайдужих українців допомогти у його проведенні фінансово й активною участю в конкурсі учнівської молоді з різних куточків України. Тож відгукнімося на прохання наших співвітчизників, які силою обставин опинилися в окупації на рідній землі. Не даймо їм чутися покинутими, відрізаними від духовних українських джерел, від своєї Великої України. Будьмо милосердні! Будьмо солідарні! Думаймо про повернення Криму в Україну! Плекаймо українську ідентичність кримської молоді!
