Неонацистська партія Золотий Світанок увійшла до парламенту Греції цього місяця. З емблемою в стилі свастики, гітлерівським вітанням, посиланням на Mein Kampf, антисемітською та расистською ідеологією, запереченням Голокосту, насильством щодо мігрантів, погрозами на адресу журналістів і культом особистості ця партія виступила прямою спадкоємицею німецької націонал-соціалістичної партії, яка призвела до хаосу і кровопролиття в Європі та світі.
На жаль, Греція не єдина країна, яка постала перед загрозою відродження нацистської ідеології. У Латвії цього року президент республіки вперше підтримав щорічний марш колишніх військ СС, незважаючи на жорстку критику. В Австрії АПС — ультраправа ор ганізація, яка підживлює ностальгію за Третім рейхом, є фаворитом в опитуваннях щодо голосування до наступного парламенту. В Угорщині рух Угорська гвардія, нащадок Партії Схрещених Стріл — колишній поліцейський орган, що відповідав за винищення євреїв і циган, тероризує єврейське населення країни та є безпосередньо відповідальним за провокування нападів з метою знищення ромів.
Це відродження стало можливим через систематичні атаки ультраправих партій на республіканські ідеї, згідно з якими всі люди належать до однієї національної спільноти, разом. Ця кампанія проти концепції «єднання» змодельована в стратегії Херта Вілдерса для його Партії Свободи, яка з’явилася на початку 2000-х років. Основою цієї стратегії є приховування риторики сприяння нерівності рас за завісою «культурної» боротьби проти так званої «ісламізації Європи».
За умов глобальної економічної та соціальної кризи, яка досі триває, зумовлює скажені пошуки винних і посилює страх падіння «старого континенту», ця стратегія виявилася тривожно ефективною. Вона також надала можливість ультраправим партіям підтримувати чи навіть входити до складу правлячих коаліцій, у такий спосіб упроваджуючи свободу расистських та антисемітських виступів на цьому шляху. Цей новий ультраправий рух також проклав шлях для партій, які, так само як і Золотий Світанок, тепер можуть законно отримувати голоси виборців, відверто сприяючи поширенню мови ворожнечі.
Поставши перед цією страшною ситуацією, прикладом якої є проходження неонацистської партії до грецького парламенту, ми стверджуємо нашу солідарність: ми всі грецькі євреї.
Ми відмовляємося визнавати, що на нашому континенті євреї, іммігранти, мусульмани, роми або чорношкірі люди можуть побоюватися за власне життя через те, ким вони є. Ми закликаємо всіх громадян, політичні партії, профспілки, громадянське суспільство, інтелектуалів та діячів мистецтва боротися проти ультраправої ідеології шляхом сприяння поширення ідеї європейської мрії та її втілення в життя. Ми повинні завжди пам’ятати, що ця мрія була побудована на руїнах нацизму. Ми ніколи не повинні забувати про Голокост. Ми мріємо про континент, вільний від расизму та антисемітизму. Це проект суспільства, що ѓрунтується на єднанні, яке не визначається кордонами.
Щоб знову побачити втілення в життя цієї мрії, нам конче потрібно покласти край двом догмам. По-перше, ми маємо відкинути догму жорсткої економії, яка спричинила величезну розруху і створила умови, за яких популістські партії стали успішними, та яка обмежує майбутнє нашої європейської молоді, що було покладене на вівтар вічної економії.
По-друге, ми повинні відкинути догму «Європейської фортеці», яка виступає за поширення антиіммігрантських виступів та блокування кордонів Європи, особливо в час, коли один з основних елементів європейської повоєнної самобутності — її система соціального забезпечення — вимагає економічного вкладу імміграції, щоб залишатися стабільною.
Вкрай важливо для європейських інститутів відновити їхнє прагнення до демократії, соціального поступу та сприяння рівності. Ті громадяни, які, особливо в період кризи, стають об’єктами соціального і расового насильства, мають бути захищені. Оскільки Європа переживає останнім часом перманентний напад на її базові цінності, ми твердо віримо в те, що нам потрібно працювати в напрямку побудови потужної Європи тут і тепер. Якщо ми будемо нездатні вдихнути життя в європейську мрію, ми приречені на той самий шлях, що й у Греції.
Лист підписали:
Бенжамен АБТАН, президент Європейського масового антирасистського руху — ЄМАР (Європа); Габріель АКСЕЛЬ, кінорежисер (Данія); Даніель БАРБУ, професор Бухарестського університету (Румунія); Даріо ФО, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури (Італія); Йован ДИВЯК, колишній генерал боснійської армії, брав участь у захисті обложеного Сараєво (Боснія); Світлана ГАННУШКІНА, керівник правозахисного центру «Мемориал» (Росія); Ентоні ГІДДЕНС, соціолог (Великобританія); Амос ГІТАЙ, кінорежисер (Ізраїль); Томас Гілланд ЕРІКСЕН, професор Університету Осло (Норвегія); Беата і Серж КЛАРСФЕЛЬД, засновники Асоціації синів та дочок депортованих євреїв Франції (Франція); Бернард КУШНЕР, колишній міністр закордонних справ (Франція); Бернар-Анрі ЛЕВІ, філософ, письменник (Франція); Адам МІХНІК, історик, есеїст, журналіст, колишній член руху «Солідарність» (Польща); Мігель Анхель МОРАТІНОС, колишній міністр закордонних справ (Іспанія); Амелі НОТОМБ, письменниця (Бельгія); Олів’єро ТОСКАНІ, фотограф (Італія); Елі ВІЗЕЛЬ, лауреат Нобелівської премії миру, письменник (США); Авраам Б. ІЄГОШУА, письменник, есеїст (Ізраїль).
