Завтра світові лідери збираються зі знакової нагоди: в Ріо-де-Жанейро проходить Конференція Організації Об’єднаних Націй з питань сталого розвитку.
Чи буде вона успішною? На мою думку — так.
Певна річ, переговори йшли довго. Навіть зараз деталі так званого підсумкового документа, який побачить світ, викликають більше розбіжностей, аніж згоди. Проте головне не в цьому. Набагато важливіше те, чого конференція в Ріо-де-Жанейро вже досягла. А досягла вона формування глобального руху за зміни.
«Ріо+20» — це віха на довгому шляху. Знаменитий саміт «Планета Земля», який відбувся 1992 року, виніс питання про сталий розвиток на глобальний порядок денний. До сьогодні ми підійшли з ширшим та глибшим розумінням вікового імперативу: «Як краще збалансувати потреби, що виникають у процесі розвитку населення земної кулі, яке дедалі зростає (щоб усі могли користуватися плодами процвітання й упевненого економічного зростання), з необхідністю зберігати найцінніші ресурси нашої планети — землю, повітря і воду?».
У Ріо понад сотню глав держав та урядів приєднаються до приблизно 25 000 учасників, щоб накреслити наш подальший маршрут. Задовго ми прагнули прийти до процвітання, бездумно витрачаючи і споживаючи. Ця модель мертва. У Ріо ми повинні приступити до створення нової моделі, розрахованої на економіку XXI століття, — моделі, що відкидає міф про розбіжність інтересів економічного зростання з інтересами навколишнього середовища. Ми дедалі більше усвідомлюємо, що проведення розумної державної політики дає змогу урядам розвивати свою економіку, долати злидні, гідно працевлаштовувати людей та прискорювати соціальний прогрес, дбайливо ставлячись при цьому до природних ресурсів Землі, запаси яких не безмежні.
У цьому сенсі я вважаю, що імпульс, який спонукає до змін, уже не погасити. За свідченнями цього далеко ходити не треба, вони є всюди — в країнах великих і малих, багатих і бідних: Барбадос, Індонезія, Камбоджа, Республіка Корея та Південна Африка (поряд з багатьма іншими країнами) вже упроваджують стратегії «зеленого зростання», які передбачають ефективніше використання обмежених природних ресурсів, створення робочих місць та сприяння низьковуглецевому розвитку. Азербайджан, Вірменія, Єгипет, Йорданія, Кенія, Малайзія, Мексика, Непал, Сенегал та Україна застосовують нові технології «зеленого зростання» в різноманітних галузях — від сільського господарства до туризму.
Китай узяв курс на те, щоб до 2020 року 16 відсотків його енергетичних потреб задовольнялося з поновлюваних джерел, і за своїм поточним п’ятирічним планом він розраховує інвестувати понад 450 млрд дол. у рециркуляцію відходів і в чисті технології. У Бразилії на утилізації та рециркуляції відходів зайнято понад півмільйона людей, більшість із яких живе на околицях суспільства. За своїм новим законом про національні гарантії сільської зайнятості Індія почала платити людям за більш продумане користування природними ресурсами, наприклад лісовими та прісноводними. Куди не подивишся, загальнонаціональні й місцеві органи влади засвоюють принципи та прийоми, які в сукупності могли б допомогти нам відійти від перспективи екологічного краху і соціальної нерівності, що дедалі посилюється, та просунутися до нової ери екологічного поступу, інклюзивного і збалансованого.
Уряди країн-членів — не єдині рушії цих перетворень. У Ріо понад тисячу лідерів бізнесу з усіх континентів озвучать загальну ідею про те, що принцип «бізнес у звичайному стилі» вже не працює. Багато з них беруть участь у Глобальному договорі Організації Об’єднаних Націй, добровільно увійшовши в лави зростаючого в приватному секторі руху, який розуміє, що в XXI столітті корпоративна відповідальність означає корпоративну екологічність. Так, Nike (поборниця виробництва з так званим замкнутим циклом, за якого мінімізується промислове забруднення) ініціювала нову програму під назвою «Mata no Peito» (розмовний вираз, що означає в португальській мові «прийом м’яча на груди»), прагнучи сприяти захисту бразильських лісових екосистем. «Unilever» обіцяв повністю перейти до 2020 року на сировину з відновлюваних джерел. Кенійський Safaricom інтегрував у свою внутрішню політику принцип гендерної рівності, щоб створити атмосферу чуйного ставлення до материнства.
Тим часом Microsoft оголосив, що скоро перейде на вуглецево-нейтральний режим. Китайська Broad Group виробляє неелектричні кондиціонери повітря, чия енергоефективність на 200 відсотків вища, тепер вона диверсифікується, освоюючи інші енергозберігаючі вироби та екологізацію будівель. Маврикійська компанія ToughStuff розраховує постачати до 2016 року 33 мільйонам жителів Африки недорогу і надійну сонячну енергію, а Future Energy Company з Абу-Дабі працює над електрифікацією сільських районів в Афганістані та острівній південно-тихоокеанській державі Тонга.
Енергетиці буде приділено в Ріо велику увагу. Я називаю її «золотою ниткою», чиїми стежками прошивається маршрут до екологічного майбутнього: адже це ключовий рушій розвитку, соціальної інтеграції та охорони довкілля, у тому числі в умовах зміни клімату. Саме тому минулого 2011 року я розгорнув нову ініціативу під назвою «Стійка енергетика для всіх». Наша мета: повсюдно забезпечити загальний доступ до сучасних енергопослуг кожному з п’яти осіб, які ними не охоплені, зменшити втрати енергії шляхом подвоєння енергоефективності; подвоїти частку відновлюваних енергоджерел у світовому енергетичному балансі. Провідні представники урядових структур, ділових кіл та громадянського суспільства анонсують у Ріо безліч заходів, спрямованих на просування цих цілей, — від популяризації чистіших та ефективніших кухонних плит до сприяння урядам у нарощуванні своєї здатності освоювати геотермальну й інші відновлювані види енергії.
«Стійка енергетика для всіх» — це модель партнерства, за якою майбутнє. Принцип простий, але сильний: Організація Об’єднаних Націй використовує свою неперевершену здатність до збирання всіх залучених діячів за одним столом, щоб вони могли колективно попрацювати на спільне благо. Взагалі-то, саме для цього «Ріо +20» і розпочиналася. Переговори дуже важливі. Угоди, які вдасться закріпити сьогодні на папері, визначатимуть вигляд завтрашніх дебатів. Але суть «Ріо +20» не лише в цьому. Конференція є вираженням динамічного глобального руху за зміни — і великим кроком уперед, до того майбутнього, якого ми прагнемо.
