«Чи є сумніви в тому, що Петро Олексійович піде на другий термін? У моєму розумінні — немає жодних сумнівів. Президент піде на другий термін, і це страшна й велика відповідальність», — заявив влітку минулого року на той час голова президентської фракції БПП, народний депутат Ігор Гринів (pravda.com.ua).
«Другий термін Порошенка? А що, є альтернатива?» — це вже слова голови Адміністрації Президента Ігоря Райніна (ukr.lb.ua).
«Я переконаний, що Президент Петро Порошенко піде на другий строк і переможе», — додає заступник голови фракції БПП Сергій Березенко (glavcom.ua).
Сам Президент не робив чітких заяв з цього приводу. Хоча ще в листопаді 2015-го в інтерв’ю нідерландському виданню NRC Handelsblad він заявив: «Після мого першого або другого терміну на посаді президента я мрію стати членом Європейського парламенту від України». При цьому Порошенко припустив, що це може відбутися 2024 року. Згідно з Конституцією України, наступні президентські вибори повинні відбутися 2019 року.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Судячи з вищенаведених заяв, виходить, що нинішній Президент таки планує балотуватися на другий термін. На сьогоднішній день єдиним президентом, якому вдалося переобратися на другий строк, поки залишається Леонід Кучма. Щоправда, було це зроблено за допомогою «чорних технологій» і фальсифікацій. Річ у тім, що на президентських виборах 1999 р. Кучмою та його штабом було використано російську технологію «червоної загрози» (там це був Зюганов проти Єльцина 1996-го, у нас — Симоненко проти Кучми).
«Я був головою комісії з питань дотримання виборчого законодавства на президентських виборах 1999 року, тому можу сказати, що вибори 2004 року були набагато «чистіші», ніж вибори 1999-го. «Системою Кучми» було створено багато перешкод для появи нових політичних сил і моральних політиків», — заявив у інтерв’ю «Дню» (№111 за 26 червня 2015 р.) народний депутат II та III скликань Олександр Єльяшкевич.
Нагадаємо, що Петро Порошенко обрався на дочасних президентських виборах у травні 2014-го, коли Росія активно розгортала воєнну агресію проти України. Це був один із небагатьох випадків у новітній українській історії, коли суспільство продемонструвало зрілість і консолідацію у складний для країни час, і в першому ж турі обрало президента (хоча сьогодні, з відстані часу, з цього приводу існують вже різні думки). За Порошенка тоді проголосувало майже 55% виборців — він переміг абсолютно в усіх областях України.
Наскільки виправдалася довіра громадян? Згідно з останніми соціологічнми даними, за нинішнього главу держави готові проголосувати 11,9% виборців (серед тих, хто має намір взяти участь у виборах). Для порівняння: за Юлію Тимошенко — 11,1%, Юрія Бойка — 8,4%, Анатолія Гриценка — 7,2%, Олега Ляшка — 6,1%, Вадима Рабіновича — 5,1%, Андрія Садового — 4,5%, Володимира Гройсмана — 4,2%, Надію Савченко — 2,7%, Арсенія Яценюка — 2,7%, Дмитра Яроша — 2,1%, Олега Тягнибока — 1,5%. Опитування проведено в грудні 2016 р. Центром Разумкова і Фонду «Демократичні ініціативи».
Отже, виходячи з того, що час від часу тема другого терміну Петра Порошенка стає предметом обговорення в суспільно-політичному дискурсі, ми звернулися до народних депутатів (до речі, в парламентсько-президентській республіці Верховна Рада так і не стала суб’єктом, який би врівноважував президентську владу, адже фактично всі ключові рішення приймаються на Банковій) і експертів із запитанням — чи «світить» Петру Порошенку переобратися на другий строк? І що він має зробити для цього?
«Петро Олексійович чудово розуміє — для того, щоб стати президентом на другий термін, треба домогтися екстраординарних результатів, — заявив у згаданому інтерв’ю Ігор Гринів. — Скоротився кредит довіри до влади, стало більше претензій до влади, частіше попушують питання про відповідальність влади... Без реальних реформ, без відкритої позиції отримати пам’ятник у державі й увійти в українську історію буде досить важко».
«ПОРОШЕНКО МАЄ СКАЗАТИ, ЩО ВІН ЗРОБИВ ЗА ЦІ РОКИ І ЩО ВІН РОБИТИМЕ»
Леонід КРАВЧУК, перший президент України:
— Порошенко має стати перед народом і сказати, що він зробив за ці роки і що він робитиме. Є два варіанти обрати президента — через народ або через депутатів як представників народу. Другому варіанту потрібна конституційна реформа. Але зараз це не на часі. Зараз головне, щоб Президент усвідомив, що не треба лізти не у свої справи. У нього є своє коло обов’язків. Наприклад, він призначив очільником Національного агентства України з питань запобігання корупції Наталію Корчак. На якій підставі? Де в Конституції написано, що він має призначати на цю посаду? Відповідно Корчак вважає, що Гройсман не може від неї нічого вимагати. Не можна так керувати країною. Це велика біда, коли глава держави намагається підпорядкувати собі все і на всі можливі посади ставити своїх людей. Цей принцип не призведе до розвитку, а замикатиме владу на собі. Це глухий кут, який погрожує кризою влади.
«ПОТРІБНЕ ПРАВДИВЕ, ВІДВЕРТЕ СПІЛКУВАННЯ З НАРОДОМ»
Євген ГОЛОВАХА, заступник голови Інституту соціології НАН України:
— Президент має довести народу, що країна керована. Треба розуміти, що намагання підпорядкувати все собі — ще не означає керованості державою. Потрібні ефективні люди на різних ланках, а не просто «свої». Окремі угруповання людей не повинні вирішувати долю всієї країни. Часто їхні рішення залежать лише від особистих інтересів, а не з позиції інтересів держави. Люди дуже втомилися від невизначеності. Необхідна також чітка стратегія розв’язання проблеми Донбасу і загалом війни. Поки що українці не відчувають, що у влади така стратегія є. Так само необхідно, щоб українці відчули нехай невелике, але поступове економічне зростання. Адже Порошенко перебуває на посаді Президента уже три роки. Тому потрібні результати подолання економічної кризи. Крім того, безумовно, потрібне правдиве, відверте спілкування з народом, якісна комунікація. Проблеми народу мають безпосередньо доходити до Президента, і народ має це відчувати. Народ бачить, що Президент на багатьох посадах поставив своїх людей. Від того його відповідальність стає ще більшою. Фактично, парламентсько-президентська система не знайшла своєї реалізації. Намагання ж поставити скрізь своїх людей, побудувати ієрархізовану владу тягнеться ще з радянських часів. Це хибна практика, яка ні до чого доброго не призведе.
«ПРЕЗИДЕНТ МАЄ ПЕРЕГОРНУТИ СТОРІНКУ МИНУЛОГО»
Максим РОЗУМНИЙ, доктор політичних наук:
— Потрібно розуміти, як в Україні робиться політика. Ключове завдання — це політтехнологічно не допустити появи більш привабливої альтернативи. Для цього необхідний, хай би як цинічно це звучало, політтехнологічний інструментарій. На жаль, поки що немає ознак того, що політика в Україні робитиметься інакше. Це якщо розглядати практичний бік питання. Коли ж вести мову про теорію, то вважаю, що Президент має згадати своє головне гасло: «Жити по-новому». Він має стати прикладом того, що є не лише якісь пострадянські цінності, а й нові. Тобто він має перегорнути сторінку минулого, позбутися шлейфу попередньої доби. Порошенко має продемонструвати започаткування нових правил гри, зокрема в політиці. Йдеться про перевагу спільного, державного блага над особистим. Слова для цього Порошенко знайде, але чи знайде і проявить конкретний приклад подібних трансформацій? Від цього багато чого буде залежати. І питання тут не лише в його другій каденції, а у долі держави. Це є його ключовим завданням.
Те, що зараз Президент добирає на ключові посади близьких до себе людей, для нього не є вироком. Наш політичний клас настільки ентропійний, що серед нього важко знайти надійних людей. Дуже часто трапляються люди з подвійним дном і неадекватною поведінкою. Інша річ, які цілі переслідує команда, яка сформована за принципом особистої довіри, лояльності й наближеності до Президента. Якщо це просто одна з груп, яка бореться за ресурси, то це матиме негативні наслідки. Інакше, якщо метою будуть державницькі інтереси, то це лише посилить ефект від співпраці. Президентові зараз шкодить його певна закритість. За своєї красномовності, він наче відгороджений від суспільства. Це стосується і призначень лише своїх людей на ключові посади. Це обриває канал із суспільством, не дає можливості ясно пояснити свої наміри народові й відповідно почути реакцію на них. Свої дії він не звик пояснювати, а отже, не сприймається як людина, яка щиро робить свою справу. Як наслідок, суспільство сприймає його як людину вправну, професійну, але з невідомими намірами та інтересами. Вийти з цього образу для нього є дуже важливим, якщо він має прагнення бути обраним на другий термін.
«ПОТРІБНЕ ЗАКІНЧЕННЯ ВІЙНИ...»
Артур ПАЛАТНИЙ, народний депутат, фракція «Блок Петра Порошенка»:
— Для того щоб Петрові Порошенку забезпечити собі голоси, потрібне закінчення війни. Люди втомилися від неї, від бойових дій, від постійних повідомлень про вбитих та поранених. Війна впливає на економічну кризу, на підвищення тарифів. Ясна річ, без повернення Донбасу війна не припиниться. Стратегія повернення Донбасу не може базуватись на військових діях. Доки там російські війська, воєнним шляхом нічого не вирішити — нам протистоїть дуже потужна армія агресора. Відповідно, у наших руках є лише один ефективний спосіб — дипломатичний шлях. Звичайно, доведеться піти і на певні поступки, які полягають в тому, що доведеться спілкуватися з тими, з ким не хотілося б зустрічатися.
«Я ПОРАДИВ БИ ПОРОШЕНКУ БІЛЬШЕ НЕ БАЛОТУВАТИСЬ НА ПОСАДУ ПРЕЗИДЕНТА, А ЧЕСНО ЗАЙМАТИСЯ БІЗНЕСОМ»
Сергій ВЛАСЕНКО, народний депутат, фракція «Батьківщина»:
— Я не вважаю Порошенка політиком чи державником. Він сам заявляв, що 20 років займався бізнесом. Продовжує він займатися бізнесом і на президентській посаді. Тому я порадив би йому більше не балотуватись на посаду Президента, а чесно займатися бізнесом.
Зараз у соціальних мережах розганяється істерія з приводу виступів українських співаків у РФ. Я, звичайно, не підтримую цих виступів і вважаю, що таку практику треба засудити. Але, з іншого боку, як ми можемо критикувати чи засуджувати співаків, якщо у самого Президента є бізнес у Росії. Треба починати з голови. Причому йдеться не лише про Ліпецьку фабрику. Подивіться на його декларацію. У нього десятки фірм, які працюють в РФ.
«КРАЇНІ ПОТРІБНА СТРАТЕГІЯ»
Юрій ШУХЕВИЧ, народний депутат, Радикальна партія Олега Ляшка:
— Говорити про другий термін президентства Порошенка зарано тому, що він може не добути і перший строк. Ситуація складна, тому в будь-який момент можуть відбутися і позачергові парламентські, й позачергові президентські вибори. Порошенко мав уже досить часу, щоб щось зробити, але він нічого не зробив. Корупція стала ще більшою, ніж за часів Януковича. Мінськими угодами нас загнали в глухий кут, а Порошенко за них тримається до останнього. Чи має він та уряд якусь програму розвитку країни? Чи є у них бачення вирішення ситуації з окупованими територіями? Ні. Тільки розмови. Президент хизується угодою з ЄС та безвізом. Але як це вирішить наші проблеми? Країні потрібна стратегія. За нас ніхто ні в Європі, ні в іншому світі нічого не зробить. На жаль, Президента несе за течією. Взяти, наприклад, історію з «блокадою». То він був проти, то тепер навпаки, очолив «блокаду». Така поведінка оголює відсутність бачення.
«ГОЛОВНОЮ ВАДОЮ ПРЕЗИДЕНТСТВА ПОРОШЕНКА Є ВІДСУТНІСТЬ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ»
Сергій СОБОЛЄВ, народний депутат, фракція «Батьківщина»:
— Головною вадою президентства Порошенка є відсутність боротьби з корупцією. Маємо лише імітацію. Тим більше, у нас уже є НАБУ та інші органи, які мають цим займатись. Отже, уже не скажеш, що система стара. В Болгарії, Румунії та інших країнах були ті самі проблеми, але вони більш ефективно борються з ними. То чому ми не можемо? Це запитання до Президента, на яке він має відповісти перед тим, як іти на другий термін. Окрім того, ми маємо тотальну монополізацію українських ринків (електроенергетика, газ, метал...). Це небезпечно для держави. В цьому плані регулятор, який призначається Президентом — Антимонопольний комітет, — дає можливість із цим боротися. Але, знову ж таки, ніхто цього не робить. Третя помилка така саме, яку допустив ще Ющенко. І Ющенко, і Порошенко стали президентами на плечах середнього класу, які від них багато чого очікували й яких дістав монополізм великих компаній, олігархів. Порошенко замість того, щоб зламати олігархічну систему, зробив інакше — приручив олігархів. А хто не приручився, на тих він почав тиснути. І парламент, і суспільство є заручниками такої політики.
«МИ МАЄМО БУТИ ЗАСТРАХОВАНІ ВІД ТОГО, ЩО НЕ БУДЕ РЕВАНШУ ПРОРОСІЙСЬКИХ СИЛ»
Микола КНЯЖИЦЬКИЙ, народний депутат, фракція «Народний фронт»:
— Люди виходили на Майдан, вимагаючи повернення Конституції, яка фактично мала закріпити парламентсько-президентське правління. Зараз ми живемо по суті в президентській республіці, хоча Конституцію начебто і змінили. Провладну фракцію контролює Президент, і депутати звикли орієнтуватися на одну особу. Не думаю, що Порошенко найгірший Президент, але зараз у мене до нього є безліч претензій. Ми маємо бути застраховані від того, що не буде реваншу проросійських сил. Якщо у Президента залишаться такі самі повноваження, як зараз, то наступний може розгорнути Україну в бік РФ. Тому треба вносити зміни до Конституції й передавати значну частину повноважень парламенту й уряду.
«ПОТРІБНО РОЗІБРАТИСЯ З ОЛІГАРХАМИ. НЕХАЙ ВОНИ ДОПЛАТЯТЬ ЗА НЕДООЦІНЕНІ АКТИВИ»
Віктор ЧУМАК, народний депутат, позафракційний:
— Президент має провести політичну реформу. Важливо, щоб люди побачили, що Президент думає не про своє переобрання, а про державу. Тобто він щирий і думає про те, що залишиться після його президентства. Потрібен закон, який врегулює порядок імпічменту Президента. Він має розділити свої функції з Кабміном, НБУ, СБУ тощо. При цьому відповідати за антикорупційну політику мав би сам глава держави. Не треба монополізовувати владу і братися за все. Це негативно впливає на ефективність роботи. Крім того, Президент має розібратися з олігархами. Нехай вони доплатять за недооцінені активи, які вони придбали в непрозорий спосіб за часів ваучерної приватизації, або нехай хоч переведуть гроші з офшорів в українські банки. Тоді йому народ повірить.
***
Можливо, сьогодні нічого кардинально не змінюючи в країні (йдеться саме про реальні реформи, які в будь-якому разі несуть ризик, але які безальтернативно потрібно проводити), буде легше обратися. Однак від цього країна тільки програє. Не можна, відрубуючи якісну альтернативу в багатьох сферах, роками жити косметичним ремонтом, пустими обіцянками і піаром. Якщо і далі продовжуватимуться безкінечні політичні скандали, суспільство втратить пильність і критичне мислення. А це небезпечно. Суспільству потрібна від влади чіткість, в тому числі щодо другого терміну Петра Порошенка, який вже подолав екватор свого президентства, потрібне бачення стратегії розвитку країни.
