Нарешті Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» запрацював: у понеділок Святошинський районний суд Києва засудив студента Олексія Ведулу до чотирьох років тюремного ув’язнення за знущання над тваринами й розміщення сцен насильства в Інтернеті (газета «День» писала про це, зокрема у статті «На Євро приїдуть... догхантери?», 7 червня 2012 р.). Нагадаємо, восени минулого року 19-річного студента Олексія Ведулу затримала міліція після того, як він розмістив в Інтернеті фотографії й відео вбивств собак і цуценят. Знімав друг Ведули Роман Полібін, який отримав за це чотири роки умовно. У квартирі Олексія Ведули вилучили системний блок комп’ютера, із якого він завантажував відео в Інтернет, зокрема в соціальні мережі. При цьому психіатри визнали його здоровим. Як завжди, під час проведення засідання під дверима суду пройшла акція зоозахисників, які вимагали справедливого рішення. Небайдужість громадськості відіграла вирішальну роль у тому, що закон став на сторону тварин.
Ася СЕРПІНСЬКА, директор Київського міського товариства захисту тварин:
— Це — наша перемога. Уперше за всю історію України людина, яка страшно знущалася над тваринами, задовільняючи свої садистські патологічні потреби, дістала заслужене покарання (ми вимагали максимального покарання — п’ять років ув’язнення за ст. 300 — «пропаганда жорстокості»). Але боюся, що це не кінець: вони ще подадуть на апеляцію, касацію й так далі. Якщо ж рішення залишиться незмінним, то це буде маленькою перемогою гуманізму в Україні. Гадаю, що найбільша заслуга в цьому — зоозахисників і судді, якій ми дякуємо, тому що вона насправді нормальна, гуманна, цивілізована людина. На її місці могла б бути консервативна особистість із власним негативним ставленням до тварин, яку, може, колись укусила собака... Також слід зазначити позицію громадськості: нині в Україні є доволі сильний зоозахисний рух, який має вплив на органи влади. І третє, що ми повинні підкреслити, — абсолютна бездіяльність міліції. Те, що Ведула попав до суду, навіть на 1% не її заслуга. Тому що міліція його не шукала, незважаючи на всі наші звернення, протести й листи. Вона і тепер не розшукує отруювачів тварин чи садистів. Цю людину здали самі догхантери: вони це визнали. Кілька місяців тому я була на брифінгу в редакції однієї газети, і там відбувалося спілкування он-лайн із одним із догхантерів. У нього було закрите обличчя, але він відповідав і сам ставив запитання. Сказав, що Ведулу вони здали самі, тому що вбивають собак, але не знущаються, не демонструють це і що він їх «компрометував»...
На жаль, як визнають самі догхантери, убивства й отруєння собак в Україні тривають. У Києві служба відлову тварин їх хоч не вбиває, а от що відбувається в регіонах — просто жах. Там треба на п’ять років посадити всіх, хто має стосунок до масових убивств тварин. Наприклад, у Луганську це роблять прямо на вулиці: використовують заборонений курареподібний препарат, від якого собака протягом 15 — 20 хвилин умирає від задухи. Я приїжджала туди з німецькою принцесою Майєю фон Гогенцоллерн, але мер міста заборонив нам відвідати комунальне підприємство, яке здійснює відлов та евтаназію тварин. Зрозуміло: там усе суперечить і ветеринарному законодавству, і закону про захист тварин, і санітарним нормам, уже не кажу про те, що крадуть державні кошти. Тому досвід Києва треба поширювати на всю Україну, хоч як це важко.
