У чому тільки не звинувачували Україну перед стартом Євро-2012. Це — і жахлива інфраструктура, і низький сервіс, і свідомо підвищені ціни на транспорт і житло. Підлили масла у вогонь і постійні повідомлення ЗМІ про несприятливу політичну ситуацію в Україні й бойкот чемпіонату з футболу європейцями.
Утім, справжніх фанатів нічим не злякаєш. І хоча в Україні базуються лише дві іноземні збірні: Швеції і Франції (решта команд — у Польщі), проте це ніяк не впливає на потік уболівальників, яких стає дедалі більше. «Не пощастило» британським фанатам, які залишилися вдома біля телевізорів. «Дешеве пиво, чудова погода — так де ж уболівальники?» Такі запитання ставлять журналісти британської The Independent у своєму репортажі з Донецька, де вчора грала англійська збірна. За підрахунками британців, лише три тисячі фанів придбали квитки на матч, а перед грою було кілька тисяч вільних місць на 50-тисячній «Донбас-Арені». «Утім, ті фани, які приїхали сюди, — йдеться у репортажі, — були вражені, наскільки привітним є місто». Один із таких уболівальників, Боб Діккерсон, розчарований малою кількістю своїх колег. «Мас-медіа скасували приїзд багатьох людей, і це дуже прикро, тому що тут справді фантастично, — каже британець. — У нас були невеличкі проблеми з мовою, але кожен намагається допомогти».
Малою кількістю англійських уболівальників переймається й The Guardian. На це вплинули не тільки ЗМІ, а й ціни, які встановили власники готелів і хостелів. «Процес організації чемпіонату, як правило, пов’язаний із муніципальною саморекламою, привертанням туристів і професійною торгівлею. Але коли президент УЄФА Мішель Платіні запропонував Донецьку знизити ціни на готелі, інакше англійські вболівальники більше не повернуться, у відповідь почув: хай так і буде. У будь-якому разі вони не повернуться...» Звідки в наших співвітчизників така впевненість у тому, що англійцям не сподобається в них, залишається незрозумілим. До речі, у Донецьку тренується збірна Франції, яка намагається адаптуватися до української погоди. На тренуваннях футболісти вдягають спеціальні маніжки з льодом, а потім проходять спеціальні процедури.
Особливо іноземні гості вражені відкритістю і щирістю Львова. Там відбувся поки що тільки один матч — між збірними Німеччини й Португалії. Гол німецького нападника Маріо Гомеса був єдиним у цьому двобої і, тоже, приніс перемогу «Бундестім».
Під час матчу місцеві представники опозиції у Львові роздають іноземцям футболки з портретом Тимошенко й написом Free Yulia («Свободу Юлії»). Уболівальники залюбки одягають їх. «Ви сильний народ. Я вірю, що в Україні незабаром усе буде добре і Юлію Тимошенко звільнять. Між нами й вами немає жодної різниці. Ви — європейці, і це дуже відчутно тут, у Львові», — цитує News.ru одного з німецьких уболівальників. Раніше в Харкові прихильники нідерландської збірної вдяглися в такі ж футболки.
Журналісти шведської Expressen підготували відеорепортаж про «погодний шторм», який накрив наметове містечко, де проживають шведські вболівальники. На сайті газети можна знайти багато матеріалів про будні шведів в українській столиці. Відомо, що збірна Швеції проведе всі три матчі в Києві. Очікують, що кількість шведських уболівальників перевищить 35 тис. Між тим gazeta.pl відшукала скандинавів, які вирішили дивитися матчі своєї збірної в Польщі. «Україна не є хорошим місцем, ми не хочемо туди їхати», — заявляють шведи. Проте всі без винятку скандинави, із якими зустрівся протягом чотирьох днів «День», заявляли, що в Україні їм дуже подобається.
«Перед тим як приїхати до України під час відвідування військового кемпу (щось на зразок військової кафедри в Україні. — Ред.), мій наставник жартував, що в Україні я зіштовхнуся з козаками, — каже посміхаючись Андреас Парнерінг. Він родом із Півдня Швеції, приїхав до Києва разом із друзями на два тижні — саме стільки, скільки гратиме збірна Швеції. — Моя дівчина залишилася у Стокгольмі. Не тому, що їй не подобається футбол, просто вирішили перестрахуватися — перед приїздом сюди наслухалися багато інформації про різноманітні інциденти».
Утім, перші враження Андреаса та його друзів Крістіана і Йоана від України позитивні, а всі негативні чутки та інформація не мають ніяких підстав. «Українці дуже відкриті, щирі й допоможуть у разі чого», — додає Андреас. Але що особливо вразило скандинавів — ціни на харчування. За словами хлопців, вони у Києві вдвічі нижчі від шведських. «Київ — дуже миле місто, — каже Йоан. — Ми якраз матимемо два тижні, щоб його краще вивчити».
Регіони
Донецьк: краса і спокій футбольного міста
У перші дні після відкриття чемпіонату в мережі почали з’являтися повідомлення про те, що іноземні фанати хочуть повернутися додому через погані умови, які підготував для них Донецьк. Проте ця інформація не тільки не підтвердилась, але й була спростована. Іноземні вболівальники приємно здивовані тим, яким хорошим і по-європейському гарним виявився Донецьк. Вони кажуть, що чули багато про Україну, але більшість тез були неприємними, втім, приїхавши в Донецьк, зрозуміли, що переважна частина інформації не є правдою. «Я здивований тим, скільки людей тут розмовляє англійською!» — розповідає Мет. «В нас теж є погані дороги і старий транспорт — це не проблема», — ділиться враженнями британець Пол.
Для вболівальників у кемпінгу зробили дійсно хороші умови для проживання. Парк має автостоянку на 1000 автомобілів, 250 шатер на 4 кімнати кожне, а також фуд-корт і розважальні майданчики. Крім того, у наметовому містечку щовечора проводять вечірки за участю діджеїв із усього світу. За даними донецької прес-служби чемпіонату, станом на 10 червня у кемпінгу проживали орієнтовно тисяча вболівальників: 60% приїхали з Англії та по 20% уболівальників — із Франції та Росії. На вулицях міста також можна зустріти іспанців і португальців, туристів із Японії, Китаю, Ірландії й Австралії.
Попри те, що щодня в Донецьк прибуває дедалі більше любителів футболу, місто продовжує жити своїм життям. Донецьк поки що оминув проблеми з заторами та величезними чергами в крамницях. Складається враження, що в Донецьку панує спокій. Таке навіть під час Ліги чемпіонів буває дуже рідко. Умовно Донецьк розділився на дві частини — фан-зона, де вирують пристрасті, та решта міста, яке створює комфорт як собі, так і гостям. Між перервами на футбол уболівальники п’ють пиво, гуляють парками, й відрізнити від місцевих їх можна тільки за мовою, якою вони спілкуються між собою. Навіть сувеніри іноземці купують якось непомітно. Продавець футболок каже, що більше користуються попитом майки з написом «Я був у Донецьку, й мені тепер ніщо не страшне». Це своєрідна відповідь на те, якими міфами обростає Україна, а зокрема Донецьк, за кордоном. Місцева влада поки що тримає руку на пульсі та не дає можливості говорити про зворотнє.
Щодо загального настрою, який панує в місті, то, крім спокою та врівноваженості, можна помітити, що місцеві мешканці говорять про байдуже ставлення до футболу. Більшість людей не розділяє ейфорії від свята. Проте донецький студент Корній упевнений: «Можна мільйони разів розповідати, як мене обікрала держава, проводячи Євро-2012, говорити про те, як країна ще може знеславитись і т.д. Але я все одно радий, що наша країна приймає цей турнір. Напевно, тому, що просто люблю футбол. Можливо, я не потраплю на жодну гру, можливо, навіть, не вип’ю пива з британцями — не важливо. Мені в будь-якому випадку приємно, що в мою велику країну прийшов великий футбол». Катерина ЯКОВЛЕНКО, Донецьк.
У Шегинях на одного вболівальника витрачають лише 20 секунд
На українсько-польському кордоні немає особливо ажіотажу вболівальників, оскільки більшість віддають перевагу повітряному транспорту. Із початку Євро найбільше іноземців перетнуло прикордонний пункт Шегині, що за 80 кілометрів від Львова. Кордон у цьому пункті вже перейшло понад п’ятдесят тисяч людей.
Прикордонники працюють у спрощеному режимі, щоб не створювати черг. Як повідомив прес-секретар Мостиського прикордонного загону Віктор Кашин, на одного вболівальника витрачають лише 20 секунд. «На період чемпіонату ми працюємо разом із польськими колегами, перевіряючи документи іноземців в одному пункті пропуску, що дає можливість зберегти час на пересування гостей», — зауважує прикордонник. Такі правила діятимуть лише на період чемпіонату.
У Шегині ми зустріли німецьких уболівальників, які поверталися додому. Ганс, молодий студент на інвалідному візку, розповів, що він приємно здивований Львовом, особливо людьми, яких він тут зустрів. «Єдине — людям, які опинилися в моїй ситуації, важко пересуватися містом без допомоги друзів. Але я вірю, що незабаром в Україні відбудуться зміни на краще», — зазначив Ганс.
Трасу зі Львова до Шегині справді відремонтували. Але якщо раптом іноземці повернуть направо — у містечко Городок або Мостиська, що недалеко від Львова, то відкриють для себе зовсім іншу Україну, де дороги чимось схожі на полігон. Софія КОЧМАР, випускниця Літньої школи журналістики «Дня», Шегині — Львів.
Офіційну фан-зону Дніпропетровська відкриють наприкінці Євро-2012
У Дніпропетровську під загрозою зриву публічна трансляція футбольних матчів Євро-2012. Ще напередодні відкриття чемпіонату представникам ЗМІ було представлено проект фан-зони на Фестивальному причалі — найбільшому відкритому майданчику міста, що вміщує до 55 тисяч осіб. Як повідомила представник проекту Ганна Чех, організатором фан-зони на набережній Дніпра виступила компанія «Дія». За її словами, в установлений термін компанія подала заявку в електронному вигляді на право публічної трансляції футбольних матчів і отримала ліцензію від представників УЄФА. Трансляція повинна була початися з 8 червня. Організатори фан-зони встановили на Фестивальному причалі необхідне устаткування, проте у справу несподівано втрутилася міліція. За словами представників «Дії», міліція засумнівалася у справжності її ліцензії як підприємства-організатора трансляції на Фестивальному причалі. Документи вилучено та направлено на розгляд до прокуратури. «Нам сказали, що у нас будуть проблеми, якщо ми почнемо трансляцію матчів», — повідомила Г. Чех. Зараз організатори намагаються владнати проблему, щоб все-таки почати трансляцію футбольних матчів. «Усі наші документи в нормі, оскільки наша компанія займається організацією масових заходів не перший рік, — запевнила в бесіді з кореспондентом «Дня» Ганна Чех. — Крім того, ще 22 травня ми направили до міськради офіційний лист для узгодження питання про організацію фан-зони і наступного дня отримали схвалення». Представник проекту не виключає, що все це — результат інтриги конкурентів, які самі були не проти організувати прилюдну трансляцію та її рекламний супровід у центрі Дніпропетровська. Всі спроби «Дня» зв’язатися з посадовими особами міліції та прокуратури виявилися марними. Як повідомили у прес-службі Дніпропетровської міськради, офіційна фан-зона для трансляції футбольних матчів буде відкрита на центральній площі ім. Леніна лише... 21 червня — на завершальному етапі Євро-2012. «У мене є розпорядження міського голови про відкриття офіційної фан-зони, яка діятиме з 21 червня по 1 липня. Організацією трансляції на центральній площі займаються комерційні структури, а міська влада лише забезпечує перекриття вулиць і охорону та надає біотуалети», — сказала глава прес-служби Наталія Бабаченко. У Дніпропетровській міськраді обіцяють найближчим часом провести з цього приводу прес-конференцію. Влада вважає, що поки уболівальники можуть дивитися футбольні матчі Євро-2012 в кафе та барах Дніпропетровська. Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ.
Харків: футбол і культура
За своє недовге життя я, напевно, разів двісті розмовляв з вітчизняними поліціянтами (раніше міліціянтами) про заходи безпеки на футболі. Щоразу, наче папуга, я ставив одне й те ж саме запитання: чому під час матчів російські стадіони охороняються як таємні військові об’єкти? Навіщо десять кордонів? Навіщо брати під посилену охорону станцію «Спортивна»? Навіщо заганяти людей, наче овець, в один потік, де їм тісно, як у білизняній шафі?
Щоразу я отримував, як то кажуть «відповідь фахівця», чітку, аргументовану, розкладену по поличках. Ось, мовляв, тут ми ставимо кордон, тут стоїть кавалерійський батальйон, людей треба пропускати через дуже вузький прохід для їх же безпеки... Та й взагалі, Олексію, ви ж розумієте, якщо збирається 35 тисяч уболівальників, то поліціянтів має бути не менш як двадцять тисяч. А уболівальників різних команд ми ще й розводимо по різних коридорах, інакше кровопролиття неминуче.
— А як же на заході тисяча поліціянтів справляється з натовпом у сорок тисяч? — наївно запитував я.
— Та вигадка це все, — з розумним виглядом відповідали поліціянти, — вам лише показують, що їх тисяча, а насправді — всі сто.
Проте позавчора мені довелося пройти ходою Харковом до стадіону «Металіст» у гурті з голландськими й данськими уболівальниками. Їх було 35 тисяч, а поліціянтів — щонайбільше дві. Жодних кордонів, вигуків і тим паче кровопролиття. Голландці й данці, як виявилось, цілком спроможні йти гуртом і навіть обійматися. Вони, окрім того, ще й пиво пили. Але пиво, як з’ясувалося, пробуджувало в них не агресію, а, навпаки, товаристськість.
Російських та українських уболівальників, як виявилось, там теж було чимало, але й вони поводилися напрочуд адекватно. І ось у такій дружній, веселій, мирній і приємній обстановці ми пройшли кілометрів із сім. Вхід на стадіон зайняв хвилину, вихід із нього — приблизно півтори, хоча в нас і те й те займає понад годину. І ніхто не кидав на поле фаєрів, ніхто не бився зі стюардами. Засмучені голландці, після поразки, не шукали в натовпі щасливих данців, аби набити пику.
Я все розумію, в Росії на стадіони ходять гопники, поліціянтів вони побоюються, а тому вартові правопорядку на аренах і довкола них справді потрібні. Ось тільки в повітрі в такі моменти така напруга, що випадкового перехожого може струмом убити. І відчувається, що фанати й поліціянти одне одного бояться і не люблять.
Але чому в голландців з данцями, до того ж не в Амстердамі, не в Копенгагені, а в Харкові, все виходить мирно й весело? Та, боже, не лише в голландців з данцями, а в тих же наших уболівальників, відомих всій Європі буйною вдачею ( маю на увазі в даному разі Харків, а не Вроцлав). Чому вони співають, а не кричать, чому поліціянти їм усміхаються? Чому немає на стадіоні принизливих обшуків і проходів через стрій?
Можливо, справа в людській культурі? Чи просто магія Євро... Олексій ДУРНОВО, журналіст радіостанції «Эхо Москвы», www.echo.msk.ru.
