Газета «День» продовжує на своїх сторінках дискусію щодо дієздатності та демократичності інституту монархії в країнах Європи. Ми почали висвітлювати цю тему з прикладу Великобританії. У статті під назвою «Монархічна ідея у ХХI столітті» зазначається, що «для великої частини британців корона — це не просто історичний сувенір, а й цілком працездатний і потрібний у сучасному світі інститут». З іншого боку, автор «Дня» філософ Андрій Баумейстер навів аргументи на користь того, що монархія є сучасною («День», № 78-79). У номері №83-84 (2017) та № 93-94 (2017) () за 18 травня та 1 червня ми розповіли про роль монархії у Данії та Нідерландах. Пропонуємо читачам погляд на те, як забезпечується зв’язок минулого із сучасним у Королівстві Іспанія.
ПРО ОСОБЛИВОСТІ ІСПАНСЬКОЇ МОНАРХІЇ
Засновниками Королівства Іспанії (1479—1515 рр.) вважаються Ізабелла Кастільська і Фердинанд Арагонський. Основу іспанської колоніальної імперії було закладено завдяки плаванню Колумба 1492 року і відкриттю Нового Світу. Іспанський король Карл I (роки правління 1516—1556) став імператором Священної Римської імперії під імґям Карла V, змінивши свого діда, Максиміліана I. Під його владу потрапили Іспанія, Неаполь і Сицилія, землі Габсбургів у Бельгії та Нідерландах, Австрія та іспанські колонії у Новому Світі. Іспанія перетворилася на світову державу, а Карл став наймогутнішим монархом Європи.
КОРОЛЬ ФІЛІПЕ VI І ЙОГО ДРУЖИНА ЖУРНАЛІСТКА ЛЕТИЦІЯ ОРТІС РОКАСОЛАНО, З ЯКОЮ ВІН ОДРУЖИВСЯ 22 ТРАВНЯ 2004 РОКУ / ФОТО РЕЙТЕР
Останнім правителем з династії Габсбургів в Іспанії був хворобливий Карл II (1665—1700), який не залишив спадкоємців, і після його смерті корона перейшла до французького принца Філіпа Бурбона, герцога Анжуйського, онука Людовика XIV і правнука Філіпа III.
Після більш ніж столітнього періоду нестабільності в Європі Конституційне правління в Іспанії було відновлено у 1834 році, а через три роки ухвалено нову Конституцію, що обмежила владу монарха двопалатними кортесами.
Революційні події 1854-1856 рр. закінчилися розгоном кортесів і скасуванням ліберальних законів. Конституція 1869 року проголосила Іспанію спадковою монархією. Монархістська Конституція 1876 року запровадила нову систему обмеженої парламентської влади, яка передбачала гарантії політичної стабільності і представництво в основному середнього і вищого класів.
Між тим період від 1874 по 1931 рік на території сучасної Іспанії часто називають «іспанською реставрацією». Це був період від часу відновлення монархії в Іспанії до її чергового занепаду.
КОРОЛЬ — СИМВОЛ ЄДНОСТІ ТА СТАЛОСТІ
І лише в 1947 році Іспанія знову була оголошена королівством (але престол залишався незайнятим при регентстві «каудильйо» Франко. І в листопаді 1975 року після смерті Франко розпочався демонтаж фашистського режиму і демократичні перетворення). У жовтні 1977 року політичні сили підписали «Пакт Монклоа», який передбачав низку заходів у сфері політики та економіки по завершенню переходу країни до демократії. У грудні 1978 року вступила в дію нова конституція.
Згідно зі статтею 56.1 Конституції, король є главою держави і символом єдності та сталості. Він є третейським суддею і модератором у роботі державних інституцій, як глава держави представляє іспанську державу в міжнародних відносинах, особливо з тими країнами, які належать до однієї і тієї ж історичної спільноти, і виконує функції, покладені прямо на нього Конституцією і законом.
КОНСТИТУЦІЯ ІСПАНІЇ, РАТИФІКОВАНА 19 БЕРЕЗНЯ 1812 РОКУ В КАДІСІ, ЄДИНОМУ ІСПАНСЬКОМУ КОНТИНЕНТАЛЬНОМУ МІСТІ, ВІЛЬНОМУ ВІД ФРАНЦУЗЬКОЇ ОКУПАЦІЇ
14 грудня 2014 року, складаючи присягу, король Філіпе VI зазначив, що «служіння державі, служіння всім іспанцям з усією відданістю; праця задля загального інтересу і сприяння діям та ініціативам задля спільного добра; все це означає непохитну, стійку особисту відданість з мого боку».
ШАНОБЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО МОНАРХА
Ставлення до монарха і родини короля у пересічного іспанця дуже шанобливе. Переважна більшість громадян Іспанії пишається тим, що живе у монархічній країні. І попри певні скандальні моменти навколо королівської родини таке ставлення до короля та його рідних не змінюється. Причому ставлення до короля Філіпе VI не гірше, ніж до короля Хуана Карлоса, який був дуже популярним.
У монархічному устрої роль короля є важливою складовою, і думку монарха завжди беруть до уваги, тобто до неї завжди ставляться серйозно, відзначають експерти.
Король, дружина короля завжди беруть участь у багатьох протокольних заходах, у тому числі гуманітарного характеру, збору коштів для дітей, осіб з особливими потребами і так далі. І на це суспільство звертає велику увагу.
Стосовно утримання королівської родини. У монарха є декілька основних палаців у столиці, а також в регіонах, у яких король і члени його родини можуть зупинитись у будь-який момент.
Зокрема, в одному королівському палаці монарху вручають вірчі грамоти. Цей палац відкритий для екскурсій та широкого кола відвідувачів. Таким чином королівська родина дає можливість власним громадянам подивитись, де вона мешкає і працює.
І з королем, і з королевою дуже приємно спілкуватися. Більше того, обидва монархи: попередній Хуан Карлос і теперішній Філіпе VI — дуже добре обізнані з подіями в Україні. Якщо темою розмов з Карлосом був розвиток двосторонніх відносин, то під час спілкування з нинішнім королем було приємно, що він розбирається в ситуації в Україні.
РОЛЬ МОНАРХІЇ У РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТІЇ
Роль монархії є досить вагомою у збереженні і розвитку демократії в Іспанії. Між королем та урядом існує прямий зв’язок, і робота у цьому напрямку ведеться в унісон і є запорукою сталого розвитку країни.
Щодо репрезентативної функції, прийняття рішень, пов’язаних із забезпеченням, збереженням і розвитком демократії, то все це присутнє у діях короля як лідера країни. І королівський двір вживає необхідні заходи у цьому напрямку.
ОСОБИСТА МОНОГРАМА КОРОЛЯ ФІЛІПЕ VI
Ставлення до каталонської теми у королівської родини не відрізняється від політики правлячої Народної партії. Ідея полягає в тому, що центральний уряд має вживати всіх можливих заходів для того, щоб каталонці, які і так користаються усіма правами найширшої автономії і отримують необхідне фінансування з боку центрального уряду, мали можливість розвивати національну культуру, каталонські традиції.
Більше того, зараз королівський двір докладає багато зусиль, щоб продемонструвати монархію із найпривабливішого боку.
ІСПАНЦІ — ПРИХИЛЬНИКИ МОНАРХІЇ
Всі пересічні іспанці є прихильниками саме такого устрою, який зараз діє у Королівстві Іспанія. Вони вважають, що монархічний устрій найкраще відповідає інтересам їхньої країни у даний момент і в майбутньому. Експерти пояснюють це тим, що іспанцям узагалі притаманна така риса, як повага до сімейних цінностей і для них велике значення має приклад королівської родини.
Окрім того, цьому сприяє той чинник, що домінуючою релігією в Іспанії є католицизм. І між національною релігією та монархію існує спорідненість. Адже зі свого боку держава підтримує католицизм, який є титульною релігією Іспанії.
Фото з офіційного сайта королівської родини Іспанії casareal.es
