Юрій ПОЛІЩУК, активіст ГО «Відповідальна громада», член громадської ради при МОЗ:
— Зараз простежується тенденція до оздоровлення медичної спільноти. Це, безумовно, позитив. На сьогодні проявляються проблеми у цій сфері. І активну участь у цьому бере громадськість. Маю на увазі скандальну ситуацію, яка виникла у Рівненському медколеджі. Доньці бійця 128 бригади, яка є студенткою цього закладу, не призначили соціальну стипендію, хоча на неї вона має право. Тому дівчина звернулася по допомогу в Спілку ветеранів АТО. Після цього її викликали в навчальну частину і порекомендували вибачитися перед керівництвом медколеджу за те, що створила такий інцидент. Ситуація обурила АТОвців, тому вони прийшли «вибачатися» разом із донькою побратима. В результаті адміністрація закладу вибачилася перед студенткою за недопрацювання, повідомила, що недоліки виправили ще напередодні, тож дівчина таки отримуватиме соціальну стипендію. Взагалі ми бачимо приклад боротьби за свої права. І це, безумовно, добре. Даний випадок допоміг виявити «совок», який досі сидить у навчальних закладах медичного профілю. Адже де-факто студентку змушували вибачатися за спробу відстояти власні права. Загальновідомо, що захворювання неможливо вилікувати без правильно поставленого діагнозу. Так і в даній ситуації — ми цей «совок» виявили, «діагноз» встановили. А зараз, сподіваюся, починається процес одужання.
На продовження цієї ж теми хочу згадати історію з затриманням головного лікаря Рівненського обласного діагностичного центру Романа Шустика (його нібито спіймали на хабарі. Але, на думку багатьох активістів, доказова база виявилася доволі слабкою, та й репутація заявника у справі викликає сумніви). Склалася ситуація, коли, використовуючи недоліки медичної системи, було здійснено спробу маніпулювати лікарями. Це скидається на показову акцію, спрямовану на свідомість лікарів та головних лікарів, щоб запевнити їх, що медики є безправними мовчазними корупціонерами. Мовляв, до кожного з них можна прийти, звинуватити в корупції й кинути за ґрати. Позитив у тому, що на захист головного лікаря, якого звинувачують у корупції, піднялося суспільство. І це безпрецедентно. Такого ще не було. Так, за Шустика заступаються і волонтери, і громадські активісти, а головне — самі ж медики. Адже вони зазвичай належать до того середовища, яке мовчить, доки когось із них б’ють. Маю великі сподівання, що це крок до створення громадських організацій серед працівників медицини.
Ельвіра ШИЛІНА, керівник ГО «Кримська діаспора Рівненщини»:
— Нещодавно, до Дня захисту дітей, ми влаштували правовий майстер-клас для учнів 1—4 класів. І це не зарано. Річ у тім, що правова освіта має починатися саме з такого віку. Тоді справді буде ефект. Під час заняття я розповідала дітям, що у них є права, вони даються від народження і на все життя, і що потрібно захищатися. Ми практикувалися у цьому. Я говорила дітям, що зазвичай дорослі не дозволяють їм крутити в руках телефон і кричати, а я буду навчати зворотному — набирати на телефоні службу порятунку за номером 101 і просити про допомогу. Я пояснила, що є люди, які отримують зарплату за те, щоб рятувати їх. І діти не повинні боятися звертатися по допомогу, бо це їхнє право. Потім ми вчилися кричати, кликати на допомогу. Адже насправді потрібно напрацювати навичку, щоб в екстреному випадку дитина це зробила механічно, не боялася, подолала свій внутрішній бар’єр. А ще я пояснюю дітям, що вони — це дорогоцінність. Є різноманітні служби, які мають стежити за дотриманням їхніх прав і надавати допомогу. Але крім цього, діти мають пам’ятати, що дорослі їх люблять і тому завжди готові їх захистити. Головне — не боятися про це попросити. Днями я натрапила на відеоролик, де п’ятирічна дитина говорить із суддею. Все це відбувається у США під час судового засідання. Розглядається справа батька цього хлопчика (чоловік неправильно припаркувався). Тим часом суддя бере цю дитину на руки і починає з нею спілкуватися. І п’ятирічний хлопчик зовсім не боїться і не соромиться. Відчуває себе вільно та спокійно. Дитина знає, що про неї піклуються, її поважають та захищають, тому й страху немає. Його просто так виховували. Хотілося б, щоб і наші діти мали аналогічне розуміння.
А з негативу можу відзначити те, що проведення медичної реформи наразі під загрозою зриву. І це тривожна тенденція. Днями у Рівному, як і в інших містах України, відбулася акція на підтримку медреформи. Як кажуть спеціалісти галузі, якщо не змінити систему охорони здоров’я, ми не просто залишимося на тому ж місці, а відкочуватимемося у зворотному напрямку. З цим потрібно боротися. Зрештою, це ми і робимо.
Олександр ХАРВАТ, фотохудожник:
— Днями відкрилася третя міжнародна виставка LifePressPhoto-2017. Це конкурс репортерської фотографії. Його учасниками цього року стали автори з 26 країн світу. Виставку відкрили в Острозькій академії. Особисто мене чи не найбільше вразили знімки іспанського фотографа. Це знімки із країн так званого третього світу. Дуже сильні роботи. Цьогоріч активними учасниками проекту стали автори з Польщі, Литви, Азербайджану, а також, незважаючи на складні відносини з цією країною, з Росії. До речі, один із тамтешніх авторів надіслав роботу, яка стосується Смоленської трагедії. Знімки на цю тему є також у автора з Японії.
З позитивних новин також відзначу презентацію на Рівненщині унікального видання — «Пересопницького Євангелія від Матвія». Це копія однієї з частин знаменитої української Першокниги. І вперше вона буде доступною для загалу.
А з негативу відзначу те, що представники влади заявляють: мовляв, в Україні зростають економічні показники. Водночас для пересічних громадян це зовсім не відчутно.
Ще однією актуальною на сьогодні темою залишається безвіз. Його трактують як досягнення, а насправді це мало б бути нормою. Ну, і насторожують шалені черги за біометричними паспортами. Таке враження, що півкраїни хоче виїхати у Європу.
