День журналіста, який українці відзначили цього тижня, вчергове актуалізував питання: чи є що святкувати й кому? Ті відгуки і листи, котрі отримала редакція «Дня», підтверджують: наші проекти потрібні й вони працюють на якісне зростання громадянина. «Вирощуванню» ж відповідального та мислячого журналіста присвячена Літня школа журналістики «Дня», набір до якої, нагадаємо триває до 23 червня. Заповнити анкету можна за посиланням. Також раді повідомити, що цього року, як і минулого, проект відбуватиметься за підтримки Центру інформації та документації НАТО.
Тим часом на заклик розповісти, що дала ЛШЖ «Дня» для громадянського і професійного становлення, продовжують відгукуватися її випускники різних років, навіть ті, які «вийшли» з неї 12 років тому!
ФОТО МИКОЛИ ТИМЧЕНКА / «День»
«ОСВІТА, КОМУНІКАЦІЯ ТА РІСТ»
Ярослав НАЗАР, ведучий на радіо SKOVORODA:
— Для мене Літня школа журналістики «Дня» закрила три основні сегменти — освіту, комунікацію та ріст. Лекторіуми, які видання організовує для учасників своєї школи, — це унікальний контент та унікальні особистості, які є не публічними «розмовляючими головами», а людьми, які творили і творять смисли, які відіграли та відіграють визначну роль в українській історії, зокрема політичній. Тригодинний лекторій з Євгеном Марчуком вартий більше, ніж кілька місяців навчання з новітньої історії України та політичної історії, адже таку кількість інсайтів неможливо знайти ніде. Комунікація — газета «День» дає змогу новачкам журналістики працювати над глобальними темами. Пригадую, як однією з моїх перших тем була спільна робота з Миколою Сіруком над текстом про екологію та її важливість у життєдіяльності Європейського Союзу. Це був матеріал про цінності ЄС, ті, які сповідує цивілізоване суспільство. Це був текст про те, до чого можна йти нам, не вигадуючи велосипед. Це були розмови з польськими колегами, з величезною кількістю експертів, щоби зрозуміти, як це працює і для чого це працює в ЄС, і чому вони так захищають екологію. Ця комунікація дала мені досвід, який би я довго збирав без участі у Літній школі журналістики. Найважливіше у цьому тріумвіраті — зростання. ЛШЖ дала мені старт і забезпечила прекрасний спринт після старту в журналістиці. Ті матеріали, те спілкування з лекторами ЛШЖ, ці зустрічі та дискусії, питання, які порушувались у газеті «День», — це були основні стовпи, які формують журналіста, його цінності та професійні принципи. Повірте, зараз принципів занадто мало у професії, тому й маємо... те, що маємо. Якщо ви хочете працювати у медіа, то вам не у ЛШЖ, бо ви і без цієї школи туди потрапите. Але якщо ви хочете бути журналістом, то без Літньої школи журналістики «Дня» це неможливо.
«ПОСТДЕНЬ»
Анна ГОЛIШЕВСЬКА, студентка факультету журналістики Львівського національного університету імені Iвана Франка:
— Ми любили фотографуватися на мостах. Вся тринадцятка, злегка спираючись на перила, вітер у волоссі, Дніпро і захід, небо і сонячні окуляри. Знімали десятки кадрів на мильниці п’ять або вісім мегапікселів, перекидали на флешки, вибирали кілька для альбомів і одну для — для фінального відео.
Якщо десь збережені спільні картки, то це, безперечно, будуть фото з мостами.
Ще ми любили говорити, мислити і зважувати різні погляди. Ледь не вдосвіта наші телефони розривав спільний чат «Літня школа журналістики-2016», і з того моменту ми розуміли, день буде насиченим і дуже інформативним. Могли перешіптуватися всю ніч про сучасну літературу, складати смішні та подекуди надто серйозні хоку й танку, міркували над китайською каліграфією у стилі кайшу, про особливості регенерації у саламандр та нові супутники Плутона. Ми могли говорити про все завгодно, і водночас, плідно і вдумливо працювати над цікавими матеріалами, встигати дописувати тексти за лічені секунди до дедлайнів і вести інтелектуальні бесіди, засинаючи під самісінький ранок. Щоранку ми базікали за сніданком, в автобусі, метро, відписували важливе з напівпорожніх кафе. Завше хвалилися щойно опублікованими матеріалами, обговорювали важливе і неважливе, плакали не до ладу, голосно сміялися, давали поради і мали змогу насититись важливим і цінним.
Весь місяць ми накопичували знання та враження. Після ЛШЖ ми стали цікавитися різноманітними темами, і навіть ті, хто обирав вузькопрофільні інтереси, завжди відгукувались на написання чогось іншого, а подекуди — геть не «власнотемівського».
Літня школа дає найголовніше — відчуття та справжнє розуміння моралі, вічних цінностей та мудрості. Особисто в мене, через кілька днів після закінчення школи з’явився власний термін — «ПостДень». Це відчуття, коли хочеться генерувати думки, якомога більше читати та знати більше, ніж взагалі можливо. Ніколи не думала, що в мене стане стільки сил, наснаги та знань писати схожі, інтелектуальні та вагові тексти. Все ж, «ЛШЖ» стала для мене тією самою «допоміжною рукою потопаючому», коли літній інтенсив рятує власним пластом мудрості, пропагуючи нові смисли та роздуми.
ЛШЖ — це не університет. І тут точно не задрімаєш на нудних лекціях або семінарах. В першу чергу — це постійна, вмотивована праця над собою, вдосконалення власного письма, врегулювання думок, обробка задумів від непотребу. Це робота в неймовірному колективі пліч-о-пліч із досвідченими журналістами. Справжніми профі, які на цілий місяць стануть хорошими і розуміючими редакторами, ті, які ставлять важкі завдання задля потужних і насичених текстів.
Бернард Вербер якось писав, що для того, щоб знайти правильну дорогу, спочатку потрібно заблудитися. ЛШЖ — це саме те місце, де хочеться «заблудитися», щоби з новими силами та знаннями взяти новий, найбільш прийнятний для себе курс.
Літня школа дає масу корисних знайомств, вражаючих спікерів і... справжніх друзів-однодумців. Літня школа «Дня» ніколи не закінчується, вона продовжує нагадувати про себе на вдало складених іспитах в університеті, в розмовах з інтелектуалами, і, навіть, проходячи повз кіоск, не можеш оговтатися, як уже забираєш із рук продавчині свіжий номер газети «День». Адже він направду наш: рідний, близький та такий захоплюючий!
Моменти, враження, багаж знань та емоцій — це крутіше, ніж будь-який відпочинок на березі моря. Зміна професійних орієнтирів — як вітер у власних вітрилах. Всі на абордаж!
«ДОТИК ДО ЯКІСНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ»
Iгор ШМИНДРУК, співзасновник інтернет-компанії, регіональний координатор фонду BrainBasket Foundation, випускник ЛШЖ-2005:
— 2004 року в Острозькій академії було кілька заходів, організованих спільно з газетою «День», зокрема, було представлено книжку «Війни і мир, або Українці — поляки: брати, вороги, сусіди...». Я отримав у подарунок від пані Лариси цю книгу за найкраще запитання. Дуже добре запам’ятав це, бо видання і зараз є в моїй бібліотеці. На той момент я дописував до університетської газети «Острозька академія». Відтак логічно, що потрапив і до Літньої школи журналістики «Дня».
У мене на той час був маленький досвід дописування, співпраця з локальними газетами, але зрозуміло, що було цікаво побачити, як виглядає такий великий «організм» ізсередини, як він функціонує, подивитися на «живих журналістів» щоденної всеукраїнської газети. Такий перший досвід. Мені дуже сподобалися наради редактора, на яких можна було побачити, як планується наступний номер, почути, які думки висловлюють журналісти, дізнатися, на що вони звертали увагу протягом певного часу, які теми їм цікаві... Ще запам’яталася зустріч усіх практикантів у редакції з Миколою Томенком, він тоді був віце-прем’єром з гуманітарних і соціальних питань. Зрозуміло, що було «кольорово» і класно. Він вільно з нами спілкувався, та й розмова була «по свіжій пам’яті» помаранчевої революції 2004 року. Пригадую і те, що ми мали можливість відвідувати Верховну Раду і побачити «начинку» цього органу.
Відзначу, що до нас «приставили» вже досвідчених журналістів-кураторів, — спілкування з ними, їхні поради були дуже цікавими. Адже, зрозуміло, я мав ще підліткове уявлення про журналістику, а це вже був серйозний дотик до професійної, якісної журналістики. Такого рівня, про який можемо читати, наприклад, у книжках відомих американських журналістів. Тож під час Літньої школи я відкрив для себе The New York Times на український лад.
«ДЯКУЮ «Дню» ЗА ЗМІСТОВНО ПРОВЕДЕНІ ДНІ»
Назарій ВIВЧАРИК, відповідальний редактор інтернет-видання «Прочерк», випускник ЛШЖ-2006:
— Я пишаюся тим, що був свого часу учасником Літньої школи практичної журналістики «Дня». Звісно, для когось це звучатиме занадто пафосно, але я абсолютно щирий. «День» — це не просто щоденна газета, це стандарт якості, це потужна школа для молодших колег по цеху, це адреналін. Останнє слово у студентські роки я поставив би попереду списку, бо потрапивши на практику до газети, перебував, як той герой фільму «Адреналін», у постійному стресі. Це був корисний досвід виходу із зони комфорту, коли щодня з коліс треба було готувати матеріал, бігти на якусь подію, достукуватися до цікавих експертів, а потім вислуховувати ще критику від старших колег. Але це була не нищівна, а здорова й корисна критика. Тоді я, студент і журналіст-початківець із Черкас, побачив свій майбутній фах чіткіше, глибше та окресленіше. Мені подобався той живий злагоджений організм з усіма його нервовими потрясіннями і дедлайнами.
Опісля був практичний досвід і в деяких інших виданнях, але «День», хай пробачать інші, дав багато практичних навичок і поштовх для подальшого зростання в професії. Саме тому вже зараз, характеризуючи свою давню практику, ставлю на перше місце якість вашої редакційної школи журналістики, а не адреналін. Може, не в останню чергу завдяки «Дню» я нині відповідальний редактор одного з найуспішніших сайтів Черкащини — видання «Прочерк». І хоч університетська теорія, безперечно, потрібна річ, але тільки на практиці можна закріпити і не розгубити набуті знання.
Практику у вашій газеті вважаю корисною і потрібною для молодого покоління ще й тому, що у «Дні» нас учили, за висловом пані Лариси Івшиної, бути не лише «підставками до диктофонів», а думаючими людьми, громадянами з власною позицією. А якраз фахові журналісти з широким світоглядом, твердими переконаннями, без схильності до маніпуляцій потрібні нам зараз у цей нелегкий час інформаційної, у тім числі, війни зі східним агресором. Тож дякую «Дню» за змістовно проведені дні у вас на практиці!
