Газета «День» продовжує на своїх сторінках дискусію щодо дієздатності та демократичності інституту монархії в країнах Європи. Ми почали висвітлювати цю тему з прикладу Великобританії. У статті під назвою «Монархічна ідея у ХХI столітті» зазначається, що «для великої частини британців корона — це не просто історичний сувенір, а й цілком працездатний і потрібний у сучасному світі інститут». З іншого боку, автор «Дня» філософ Андрій Баумейстер навів аргументи на користь того, що монархія є сучасною («День» №78—79). А у «Дні» №№83—84, 93—94 і 97—98 відповідно за 18 травня, 1 та 8 червня ц. р. ми розповіли про роль монархії в Данії, Нідерландах та Іспанії. Пропонуємо читачам погляд на те, як забезпечується зв’язок минулого із сучасним у Королівстві Швеція.
ПРО ОСОБЛИВОСТІ ШВЕДСЬКОЇ МОНАРХІЇ
«Наша монархія була започаткована п’ять століть тому Густавом Ваза, який став першим королем і з якого посада глави шведської держави передавалася у спадок. А сам Густав Ваза був обраним королем 6 червня 1523 року», — розповів «Дню» заступник голови Місії, радник Посольства Королівства Швеція Генрік НУРБЕРГ. За його словами, Густав Ваза не вважається великим предком шведських королів, бо після нього було декілька змін, декілька династій, і зараз у нас знову є чинною конституційна монархія, в якій короля було обрано.
Пан Нурберг відзначив, що між скандинавськими монархіями існує багато схожого. Це пояснюється тим, що вони підтримувались тісні зв’язки й відносини між собою, сказав він і додав: наш шведський король — кузен датської королеви.
СТОКГОЛЬМСЬКИЙ ПАЛАЦ (НА ФОТО — ПРАВОРУЧ) І БУДИНОК ПАРЛАМЕНТУ (НА ФОТО — ЛІВОРУЧ), А НА ЗАДНЬОМУ ТЛІ — НАЦІОНАЛЬНИЙ МУЗЕЙ ТА КУПОЛ ЦЕРКВИ СКЕППСХОЛЬМЕН / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG
Інший важливий аспект Шведської монархії полягає в тому, що ми повністю усвідомлюємо, що король, навіть якщо він формально є главою держави, не грає політичної ролі. Я думаю, якщо шведська монархія реально мала вплив на політичне життя у Швеції, тоді було б значно більше скептицизму щодо такою устрою, — відзначив дипломат.
65% ШВЕДІВ ВИСТУПАЮТЬ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ МОНАРХІЇ
Для мене як шведського громадянина, — продовжує пан Нурберг, — цікавим є те, що багато шведів, якщо нам довелось заново віднайти нову державу у Швеції, погодилися б мати посаду голови держави, який успадковував би її від батька чи матері дітям. З іншого боку, майже 65% шведів виступають насправді за монархію і бажають, щоб ця форма політичного устрою збереглася.
У нас небагато політичних партії, але лише деякі з них містять у своїй партійній програмі заклик до запровадження республіки. На практиці ці партії не ставлять це питання високо в порядок денний, бо небагато людей віддадуть перевагу республіці. На сьогодні це не є політичною проблемою, яка розділяла би шведів, і щодо цього немає суперечок у парламенті.
КОРОЛЬ Є СИМВОЛОМ ЄДНОСТІ ШВЕЦІЇ
Майже сто років тому виникла криза, коли востаннє шведський король намагався вплинути на шведську політику, — розповідає дипломат. — Це відбувалось під час дебатів військового бюджету Швеції 1914 року. У Європі розв’язувалась Перша світова війна, і король заявляв, що військові витрати потрібно збільшити. Така його політична позиція спровокувала кризу, і то було востаннє, коли король будь-коли намагався бути залученим у політичну діяльність.
1970 року ми досягли політичного компромісу, за яким було чітко встановлено, що король чи королева Швеції ніколи не висловлюватимуть політичних думок чи поглядів або займатимуть певну позицію в політичних справах. А це означає, що позиція короля Швеції головним чином церемоніальна і полягає у представлені країни. Король є символом єдності держави.
КАРЛ ХІІ, ПРАВИВ ШВЕЦІЄЮ З 5 КВІТНЯ 1697 Р. ПО 29 ЛИСТОПАДА 1718 РОКУ / ФОТО З САЙТА WIKIPEDIA.ORG
Інша причина прихильного ставлення шведів до монархії полягає в популярності королівської родини. Згідно з соціологічними опитуваннями, нинішня кронпринцеса Вікторія, яка одного дня стане королевою, є найпопулярнішою особою у Швеції. Люди їй дуже довіряють. Тож певну роль у прихильності монархії відіграє особиста симпатія, а в деяких випадках — також факт, що шведська монархія не сприймається як загроза для демократії.
«СЕРЕД ШЕСТИ НАЙБІЛЬШ ДЕМОКРАТИЧНИХ КРАЇН У СВІТІ П’ЯТЬ Є МОНАРХІЯМИ»
Це дуже великий компроміс, якого ми досягли, щоб зберігати цей історичний інститут у даній структурі влади, де король є главою держави, спікер обіймає другу за рангом посаду у країні, і потім прем’єр-міністр, відзначає пан Нурберг. Король відкриває декілька політичних засідань, але насправді не бере в них участі.
Складно провести межу між розвитком демократії та існуванням монархії у Швеції. Але якщо ви ознайомитеся з дослідженням рівня демократії у світі за минулий 2016 рік, то серед шести найбільш демократичних країн у світі п’ять є монархіями, шостою є Фінляндія. Думаю, складно було зробити прямий зв’язок між демократією та монархією.
Але цілком очевидним є те, що це дуже добре працює разом: повноцінна демократія і наявність глави держави, який успадковує свою посаду.
Шведський король чи королева завжди були змушені лавірувати між парламентом, публічною думкою та симпатіями і не могли домінувати над ними. У нас був дуже нетривалий період реальної автократії, коли король мав усю владу. Очевидно, що шведська публіка не сприймає диктаторський стиль управління, тому влада має бути поміркованою.
ПРО РОЛЬ КОРОЛІВСЬКОЇ РОДИНИ
На думку пана Нурберга, роль королівської родини полягає в тому, щоб бути символом національної єдності. Швеція пройшла через багато змін і криз, які часом були руйнівними. Наприклад, під час цунамі в Південно-східній Азії загинули багато шведських туристів, переважно в Таїланді. Коли відбуваються такі національні кризи, королю фактично вдалося стати символом єдності й розради. Він насправді об’єднував шведів з новою Швецією, яка змінюється. Адже багато шведів народилися не у Швеції, а є шукачами притулку чи мігрантами, і це обумовлює сталий вид єдності, який існує упродовж десятиліть чи століть.
У нас щороку виходить кінохроніка про діяльність королівської родини, наприклад за 2016 рік. І цей документальний фільм — дуже популярний серед шведів.
Фінансування королівської родини головним чином відбувається за рахунок бюджету, який ухвалюються парламентом. Інакше кажучи, королівська родина живе за рахунок коштів платників податків. Це невелика сума коштів. І якщо порівняти з іншими монархіями, то шведська не є найдорожчою, — відзначає дипломат. За його словами, деякі дослідження відзначають, що королівська родина приносить кошти у Швецію, і відбувається це завдяки тому, що вона відіграє важливу роль під час державних візитів.
Пан Нурберг відзначив, що навіть візит в Україну короля Карла XVI Густава дев’ять років тому супроводжувався багатьма шведськими компаніями, які укладали контракти. Тому існує певний притягальний чинник монархії, який сприяє великим діловим угодам.
Якщо говорити про історію скандинавських країн, то ми незрідка є частиною одного королівства, яке охоплювало Швецію, Фінляндію і Данію.
Звісно, в нашій історії була не дуже успішна співпраця між Карлом ХІІ і гетьманом Мазепою під Полтавою. Відтак у нас є певні зв’язки між нашими країнами. І це допомагає в моїй роботі розвивати шведсько-українську співпрацю.
Що ж до бажання деяких людей мати сильного лідера — ба, навіть царя, то у нас, у Швеції дуже мало людей, які виступають на такій позиції. Фактично, останні соціологічні дослідження щодо України також показали, що таке саме стосується України. Більшість українців вважають, що країна має рухатись до плюралістичного демократичного суспільства, аніж прагнути єдиного сильного лідера з великими повноваженнями. «Я вірю, що майбутнє полягає в тому, щоб влада не зосереджувалася в одній особі», — зазначив шведський дипломат.
Продовження теми: «Задля Швеції — разом із часом»