Відбулося засідання робочої групи з доопрацювання законопроекту «Про особливості державної політики з відновлення державного суверенітету Україні над тимчасово окупованою територією Донецької та Луганської областей України», раніше анонсованого секретарем РНБО О.Турчиновим. У засіданні взяли участь О.Турчинов, глави фракцій коаліції й депутати, які працюють над проблематикою у сфері нацбезпеки й оборони, представники Адміністрації Президента України.
Робота над законопроектом закінчується (триває узгодження деяких деталей), незабаром побачимо його в Раді. Кілька відповідей на запитання щодо базових моментів:
— Навіщо взагалі потрібен такий законопроект?
— АТО дозволила зупинити наступ росіян на Донбасі та здійснити звільнення досить великих територій. Навесні 2014-го це був найприйнятніший формат, коли окрім заперечення Путіним своєї агресії і серйозна частина міжнародного співтовариства, зокрема наші партнери, не вірила в «російське коріння» конфлікту. Сьогодні всі розуміють, що це не внутрішній конфлікт, а агресія Кремля. Але й зараз, хоч би як цього комусь хотілося, ми не можемо взяти й оголосити війну Росії (зважаючи на те, що вона й тепер завзято заперечує свою агресію на Донбасі) — просто не зможемо змагатися військовими й економічними потенціалами «безпосередньо», у відкритому військовому протистоянні двох держав. Така нинішня «де-факто війна без війни де-юре» — і є суть путінської «гібридної агресії». На ці реалії ми знайшли не менш «гібридну відповідь» у вигляді цього законопроекту, коли українська армія може використовуватися для звільнення окупованих росіянами територій без юридичного стану війни з РФ.
— Чому питання переформатування АТО виникло лише зараз, на 4-му році війни?
— Так, питання про невідповідність АТО реаліям конфлікту стояло давно, але останньою краплею став фактичний зрив Москвою Мінського процесу, коли з початку 2017 р. Росія визнала «документи» «ЛДНР», запровадила в окупованих районах Донбасу «рублеву зону», загарбала українські підприємства під виглядом «націоналізації», а зараз вустами Путіна і його шавок розмірковує про подальшу по суті інтеграцію «ЛДНР» до РФ. Ці кроки росіян змушують нас форсувати питання визнання цих територій окупованими (так, це треба було зробити давно, але це не означає, що з цієї причини не треба це робити зараз) і переформатувати АТО, оскільки поняття деокупації й антитерористичної операції несумісні.
— Чим пропонується замінити АТО?
— По суті — військовою операцією, керованою не СБУ (як зараз, у режимі АТО), а Оперативним штабом. Загальне керівництво Оперативним штабом здійснюватиме Президент як Верховний Головнокомандучач, у питаннях оборони також керівництво здійснює Генштаб. Президентові дається право як вирішувати питання використання сил і засобів ВСУ в операції, так і залучати інші силові структури, але під загальним керівництвом військових. Усі нинішні військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації в разі створення останніх також «замикаються» на Оперативному штабі.
— Чи запроваджуватиметься воєнний стан?
— Законопроект (цілком у руслі нинішнього законодавства) дозволяє запроваджувати воєнний стан на розсуд Президента України. Проте треба розуміти, що Закон про правовий режим воєнного стану — це не інструмент використання ЗСУ, як чомусь багато хто впевнений. Воєнний стан (а він, згідно з тим же Законом, може запроваджуватися й без стану війни, а лише в разі загрози) полегшує в певних ситуаціях забезпечення використання ЗСУ. У цілому ж він спрямований на вирішення адміністративних питань «під військових», на обмеження прав громадян і ЗМІ тощо (дивимося Закон «Про правовий режим воєнного стану»).
— Чи означатиме ухвалення цього законопроекту відмову України від Мінська?
— Ні в якому разі. Навпаки, після фактичної відмови Росії від Мінських угод ухвалення цього законопроекту й переформатування АТО дозволить вдихнути життя в Мінський процес, укріпивши найважливішу складову — що стосується питань безпеки. Україна, як і раніше, робить ставку на політико-дипломатичний спосіб розв’язання конфлікту на Донбасі. Проте захистити себе й змушувати будь-якими шляхами Росію до виконання Мінська — наше святе право й обов’язок.
І насамкінець. Ще й не бачивши законопроекту, багато наших експертів і політиків уже посилено критикують його. Критика — це завжди добре, якщо вона конструктивна. Але впевнений, що жоден з критиків не зможе на сьогодні запропонувати нічого ефективнішого й відповіднішого реаліям конфлікту на Донбасі. Якщо хтось не згоден — немає проблем, чекаємо пропозицій.
