На наших телеканалах пройшло повідомлення, яке змусило пригадати події нещодавнього минулого, пов’язані із загибеллю в авіакатастрофі російського військового ансамблю пісні і танцю. Російські демократи тоді звинуватили нас у недостатньому співчутті до тих, кого українське суспільство абсолютно справедливо сприймало як активних співучасників пропагандистського забезпечення російських агресивних акцій проти України. Російський ліберал Віктор Шендерович особливо акцентував увагу на загибелі в тому ж самому літаку пані Глинки («доктора Лізи»), яку подавав як таку собі «матір Терезу», яка рятувала дітей. Так, тих дітей, які залишалися живими після «подвигів» російських військових. Мабуть, і в Сирії, куди летів літак, вона збиралася рятувати тих маленьких сирійців, яким пощастило вижити в арабському Гернику — місті Алеппо — після нальотів російської авіації. «Доктор Ліза» встигла зробити заяву в стилі свого президента — «их там нет», аж ніяк не побачивши на Донбасі військ РФ. Проте, як виявилось, ця особа була аж ніяк не нейтральною... Нині в Криму за якимись своїми резонами російська прокуратура вирішила заарештувати бойовика з Донбасу Погодіна на прізвисько «Керч». Одне зі звинувачень на його адресу — вбивство 16-річного воротаря футбольної команди Краматорська Степана Чубенка. Хлопця вбили за синьо-жовту українську стрічку. Як виявилось, «Керч» — друг сім’ї «доктора Лізи», який зупинявся у неї на квартирі під час візитів до Москви. Стверджується, що вона знала про всі «бойові звершення» терориста... Великий привіт Віктору Шендеровичу й іншим російським гуманістам, які виховують у вільний час «жорсткосердечних» українців. Ну, гаразд. Це у них. А що ж у нас? Продовжує демонструвати феноменальну вірність обраному політичному курсу телеканал NewsОne. Недільного дня на його екрані з’явився одіозний Руслан Коцаба, який переслідувався, але щасливо уникнув покарання за заклики до зриву мобілізації у ВСУ під час бойових дій. Коцаба ніс те ж саме, за що його повинні були посадити, але випустили. Але тепер (мабуть, медіаюристи підказали) кожну свою антидержавну репліку він закінчував ритуальною фразою: «Я так думаю. Це моя думка»
ПРИПИНИТИ АНТИДЕРЖАВНУ ПРОПАГАНДУ
Ситуація тут абсолютно однозначна. Або Україна вирішить питання з деякими телеканалами, або вони вирішать питання з Україною. Коцаба продовжує шкодити нашій країні. Наприклад, у недільному виступі він закликав іноземні держави не продавати зброю Україні, назвавши це «сатанізмом». Він навіть погрожував українським журналістам кримінальною відповідальністю за «необ’єктивне висвітлення («необ’єктивне» в Коцабиному розумінні) бойових дій... Цей суб’єкт — володар премії «Національної» спілки журналістів України. Чи не перетворюється ця контора на наших очах на колективного коцабу?
Так, тут іспит для чинної влади. Якщо антидержавну пропаганду не буде припинено, значить — все, Україна приречена.
І не треба демагогії про свободу слова, не треба її плутати зі свободою підривної антидержавної пропагандистської роботи.
До речі, а як ці питання вирішуються в державах, які перебувають у стані війни? Ось, наприклад, Ізраїль, що воює всі роки свого існування, який, за словами екс-посла України в цій країні Юрія Щербака, сказаними на «5 каналі» в студії Романа Чайки, «був і залишається демократичною державою». 1984 року терористи захопили автобус маршруту Тель-Авів—Ашкелон, встигли зарубати сокирою пасажирку, але були знешкоджені ізраїльським спецназом. Двох бандитів ізраїльтяни пристрелили вже після закінчення операції. Звісно, вбивати полонених недобре. Хоча чи може мати статус військовополоненого той, хто не воює чесно зі зброєю в руках проти озброєного противника, а вбиває мирних беззбройних людей? Це — брудний убивця, ганебна тварюка, а не чесний воїн. Але Ізраїль — правова держава і вимагає дотримуватися якихось процедур навіть щодо таких суб’єктів. Пояснювати все довелося генералові Авраму Шалому (шефу «Шабак», служба безпеки) і генералу Ехуду Ятому (Оперативний відділ Генштабу Армії оборони Ізраїлю). Цензура наклала заборону на публікацію подробиць. Але через три дні заснована Амосом Шокеном за два місяці до події газета «Хадашот» із посиланням на американське видання все-таки опублікувала інформацію. Невдовзі Амос Шокен був запрошений до головного цензора Іцхака Шані. На зустрічі був присутній Нахман Шай, радник міністра оборони зі зв’язків із пресою. Формальним приводом для виклику Шокена «на килим» стала його відсутність на засіданні «форуму редакторів», що відбувся за кілька днів до цього, — інструктажу, що регулярно проводився співробітниками канцелярії прем’єр-міністра з метою недопущення публікації в ЗМІ інформації, розголос якої може заподіяти збитків державній безпеці. «Форум редакторів» діяв в Ізраїлі мало не з моменту проголошення держави.
Незважаючи на це, газета «Хадашот» в обхід цензури повідомила про роботу слідчої комісії з інциденту з терористами. Того самого дня Головний цензор видав ордер про заборону «Хадашот». Співробітники редакції подали апеляцію в БАГАЦ (Вищий суд справедливості), але суд її відхилив. «Хадашот» приєдналася до «форуму редакторів», щоб уціліти, уникнути закриття. Ось так діє демократична держава в умовах війни. (Наводиться за книгою О. Севера «Моссад» та інші спецслужби Ізраїлю., М. 2011 р.) Цікаво мені, як би вчинили в Ізраїлі з каналом NewsОne із його коцабами? Адже «Хадашот» не закликала до капітуляції Ізраїлю перед терористами, не вимагала від США з країн Європи не продавати Ізраїлю зброю, не радила ізраїльській молоді ігнорувати службу в армії.
ПЕРЕМОЖЕ «ДОГОВОРНЯК»
На «5 каналі» народний депутат Ігор Гузь коментував розгляд у Верховній Раді справи депутата Михайла Добкіна. На думку Гузя, ВР Добкіна не здасть. Але тут він помилився. Здали. Рідкісний виняток із правила... Нардеп від «Самопомочі», харків’янин, заявив, що Добкіна, який закликав до Харкова «російську весну», треба судити насамперед за сепаратизм і зраду України. Нардеп Гузь справедливо картав «договорняки» в парламенті. Так, країна втомилася від безпринципності, зради і «договорняків» чинної влади. «Договорняк» як спосіб управління державою руйнує правову і політичну систему України. Це почалося за Кучми, а нині розцвіло смердючою квіткою. У нас усе вершить не Конституція, не закони, не громадська думка, а його величність «договорняк»... Це явище виступає як тіньова влада України. Втім, усі справи щодо депутатів, як майже завжди у нас, можуть закінчитися нічим. І це знову переможе «договорняк»...
На каналі «112 Україна» політолог Тарас Березовець коментував горезвісну депутатську недоторканність. На його думку, якщо її скасувати, то ціна депутатського мандата різко впаде. Чимало бізнесменів і мафіозі втратять бажання пробиватися до парламенту. Багато власників політичних партій втратять доходи на продажі місць у партійних списках. Місцеве начальство в мажоритарних округах теж дещо збідніє...
Не надто серйозно сприймаю резони, що, мовляв, якщо скасувати цей імунітет, то почнуть переслідувати нещасних депутатів за їхню політичну позицію. Щось я майже не бачив у нас таких ідейних депутатів із такою яскравою політичною позицією. Ще менше вірю в допущення, що перед якимось дуже важливим голосуванням виконавча влада заарештує групу депутатів, щоб зірвати процес. Адже це, по суті, буде державний переворот, а за держперевороту є там якась недоторканність чи немає — жодного значення вже не має. Звичайно, вигадувати можна що завгодно, і будь-які вигадки не будуть повністю позбавлені підстав. Але, як іронічно висловлювався Георг Вільгельм Фрідріх Гегель, за певних обставин турецький султан може стати Римським Папою, але це дуже вже малоймовірний розвиток подій. Але навіть його ймовірність не дорівнює нулю... Проте в нинішніх умовах феодальний імунітет депутатів є явищем украй шкідливим і реакційним. Давно пора скасувати.
На «Еспресо-TV» в біжучому рядку з’явилося повідомлення: РНБО вимагає посилити роботу розвідки, щоб виявляти агентів Кремля. Ну, в нашій Верховній Раді їх і виявляти не треба — вони всі на виду. А на цілій низці телеканалів вони з екранів не злазять з ранку й до вечора. Отже, тут можна й без розвідки обійтися. А якщо ще придивитися до рад районних, міських і обласних, до міністерств і відомств... Тут ось нещодавно Миколаївська міська рада на четвертому році війни визнала таки РФ агресором... Цікаво, яка рада зробить це останньою в Україні? Тут треба вже не виявляти (вони самі виявилися), а брати. А спецслужби повинні знаходити і викривати глибоко законспірованих агентів, які ведуть свою роботу проти України. Стало також відомо, що компетентні органи нарешті зайнялися вивченням діяльності медіахолдингу «Вести». Давно пора...
Проте краще пізно, ніж ніколи. На війні як на війні, панове.
