Воєнний журналіст, відомий волонтер Анна ДОМБРОВСЬКА вже понад два роки перебуває на передовій, знімаючи вражаючі документальні сюжети про війну, про умови життя людей у зоні АТО. Постійні обстрілі, відсутність побутових зручностей, світла, опалення, води, продуктів харчування та, що дуже важливо, об’єктивної інформації про те, що насправді відбувається в країні, підштовхнули Анну зайнятися волонтерською роботою.
Сьогодні Анна Домбровська власними силами щотижня доставляє жителям прифронтових міст і сіл 9 тис. газет «Вісті Донбасу». З липня Анна почала пілотну доставку 1 тис. примірників газети «День» у прифронтову зону. Забезпечують її газетами та доставкою Благодійний фонд сприяння ініціативам газети «День» та творче об’єднання «Музбат». Із серпня Анна планує збільшити доставку до 5 тис. газет на тиждень. Із цією метою вона оголосила благодійний збір коштів у «Фейсбуці».
Спілкуючись із волонтером, яка днями, перебуваючи у столиці, завітала в редакцію «Дня», розумієш, що своєю роботою вона намагається показати приклад того, що з російською пропагандою, зокрема на сході України, можна і потрібно боротися усіма доступними способами.
— У листопаді 2014 року я приїхала в зону АТО як журналіст російського видання «За права человека». Знімаючи сюжети на передовій, я намагалася показати правду про російську агресію проти України, пояснити глядачеві, що на війні немає романтики, є тільки кров, смерть і горе (багатьом відомо відео Анни «Одна ніч в АТО», яке вже набрало 1 млн 300 тис. переглядів у «Ютюбі» — в сюжеті прямо під час зйомок в кадрі зірвався снаряд. — Авт.). Спілкуючись із людьми, які живуть на лінії фронту, я зрозуміла, що вони практично не орієнтуються в тому, що ж насправді відбувається в їхній країні, — розповідає Анна Домбровська, побувавши у редакції «Дня», коли ненадовго повернулася зі сходу. — Я почала шукати можливість, паралельно зі зйомкою репортажів, привозити газети. Звернулася до волонтерів та громадських активістів у різних містах. Потроху газети почали приходити. Дієве рішення — де взяти газети — знайшлося в прес-центрі АТО, де я почала забирати 1 тис. примірників на тиждень, потім 3 тис., і поступово кількість зросла до 9 тисяч. З цього моменту я почала роздавати українські газети всюди, де знімала репортажі й у всіх селах по маршруту до місця зйомки.
ФОТО АЛІНИ КОМАРОВОЇ
— Відтак саме волонтерство стало вашою основною діяльністю?
— Так, поступово це увійшло в систему, а зараз стало практично основною моєю роботою — однією з головних справ, адже волонтерство на сході України дуже важливе. Я всіма силами хочу допомогти людям дожити до кінця війни. Разом із газетами я вожу хліб у Кам’янку, Веселе і Водяне (р-н Авдіївки — ДАП). До війни в цих селах були магазини, але зараз вони розбиті через обстріли, автолавка приїжджає нечасто, а найближчий магазин розташований за 8—10 км. Зараз у зоні АТО інформаційний простір практично повністю перебуває під російським контролем. Ефір забитий російськими і «ДНР»-івськими теле- і радіоканалами, а українські ловляться з великими труднощами. Для людей, які живуть у прифронтовій зоні, українські газети є практично єдиним джерелом об’єктивної інформації про події в країні. Інтерес до газет дуже великий. Люди постійно просять знайти можливість привозити їм нові українські видання. В липні ми почали пілотну доставку в прифронтову зону 1 тис. примірників «Дня». Жителі сприйняли газету дуже добре. З обласних видань вони в основному дізнавалися про місцеві новини, інформацію про те, де і як вирішити локальні проблеми. А газета «День» сподобалася різнобічними статтями про події в Україні і світі, новинами культури, економічними прогнозами... Жителям Донбасу приємно усвідомлювати, що такий самий номер тримають в руках читачі в Києві та Одесі, у Львові та Дніпрі. «День» фактично «зшиває» країну! Всупереч усталеній думці, люди в прифронтовій зоні із задоволенням читають газети українською мовою. Якщо в 2015 році я періодично чула від громадян репліки типу — «ви що нам привезли українську пропаганду?», то зараз люди розуміють, що в газетах друкується об’єктивна і правдива інформація.
Можливо, прочитавши нашу з вами розмову, знайдуться бажаючі підтримати мою роботу, наприклад, не піти в паб або кіно один раз, а перевести гроші на газети для жителів прифронтових міст і сіл. У планах — збільшити обсяг доставки до 9 тис. примірників на тиждень. І це цілком реально. Зараз відзначається цікава тенденція, що на боротьбу з російською пропагандою жертвують кошти не тільки українці, а й жителі Європи, США і навіть Росії. Мене навіть звинувачують іноді в тому, що я приймаю рублі від громадян країни-агресора. А, за великим рахунком, волонтерам, які дійсно допомагають на фронті, байдуже, звідки приходять гроші. Головне — на які цілі вони витрачаються.
Крім доставки газет і хліба, я ремонтую автомобілі медслужби і «швидкої допомоги», що працюють у зоні АТО. Ці автомобілі в 2014—2015 роках пригнали волонтери, зараз багатьом машинам необхідний ремонт.
