Ювілейна Літня школа журналістики «Дня» завершилася. Який «сухий залишок»? Адже це не просто сильні емоції та глибокі враження. Щоб «заміряти» реакцію на «липневий інтенсив», редакція вже кілька років пропонує учасникам школи заповнити підсумкову анкету, відрефлексувати почуте, побачене і написане за ці чотири роки. Цьогоріч ми були приємно здивовані, зауваживши якісну відмінність між першими есе, які студенти писали під час відбору до ЛШЖ, та їхніми підсумковими тезами. Як зауважила під час традиційного «інтелектуального зважування» головний редактор Лариса Івшина, це, мабуть, «перша школа за 15 років, де наші слухачі виразно готові демонструвати партнерство». Літньошколярі діляться, що ці чотири тижні багато в чому вплинули на їхній світогляд, розширили кругозір, не кажучи вже про вироблення професійних журналістських навичок. За згодою студентів ми публікуємо їхні відповіді на питання підсумкової анкети
1. Ваші відчуття: як змінила вас ЛШЖ?
1.1. Чим найбільше вам запам’ятався місяць, проведений у Літній школі «Дня»?
1.2. Чи відбулися зміни у вашому розумінні певних процесів (політичних, соціальних, культурних, історичних)? Якщо так, яких саме?
1.3. Чи ви впевнились у тому, що надалі хочете працювати в журналістиці?
1.4. Як би ви охарактеризували особисто для себе період, проведений у Літній школі журналістики «Дня»
1.5. Топ думок гостей, які найбільше запам’ятались (до 5 тез)
2. Яку практичну користь ви отримали від Літньої школи журналістики? Чого навчилися, які навички удосконалили?
3.1. Як ви бачите поширення досвіду ЛШЖ у ширших середовищах?
3.2. Як би ви хотіли продовжити співпрацю з «Днем»?
3.3. Які проекти, на вашу думку, можна ще запропонувати «Дню»? Як бачите свою участь у них?
1.
Літня школа журналістики зробила мене більш впевненою, активною людиною, яка прагне до змін, до самовдосконалення, тобто ЛШЖ повернула мене у втрачений і раніше забутий, але звичний для мене стан.
1.1.
Місяць, проведений у ЛШЖ, запам’ятався цікавими і неординарними лекторами, грою у голф, чудовою екскурсією у місто Батурин, у Кирилівську церкву. Чогось, що запам’яталось для мене найбільше, просто не існує, адже кожен день у ЛШЖ був унікальним і зовсім не схожим на попередні дні.
1.2.
Мені здається, що я знову народилась на світ, але вже із зовсім іншими поглядами на життя. Я зрозуміла, звідки почався відлік руйнування політичної та військової еліти в Ураїні, коли в стосунках України з Росією щось пішло не так, чому українська журналістика перебуває у не найкращому стані, так само як і наша держава.
1.3.
Тепер я точно знаю, що журналістика – це моя професія і я зробила правильний вибір.
1.4.
Найважчий, але найкращий місяць в моєму житті.
1.5.
1. Кримська проблема– це глибока рана для України і швидко вона не загоїться (Євген Марчук).
2. Потрібно читати книжки і займатися самоосвітою все життя(Мирослава Барчук).
3. Самотність для мене – це світлий стан душі (Андрій Любка).
4. Нація без культури – це вічний ресурс для інших (Галина Бабій).
5. Я думаю, що є 4 ключові речі для фотожурналіста і журналіста - це час, емпатія, близькість і увага. Якщо ви їх демонструєте своєму герою, то у вас є шанс розказати сильну історію (Олексій Фурман).
2.
Я зрозуміла, що робочий день – це не 9 годин, іноді він може тривати і 20 годин, а якщо серйозно, то відкрила для себе, що і в ночі можна, а іноді просто необхідно працювати. Тут я навчилась ставити більш-менш цікаві запитання, писати репортажі анонси, відгуки, оформлювати статті, писати відгуки.
3.1.
Це проекти для молоді, схожі на ЛШЖ. Вони потрібні для того, щоб молодь України жила у здоровому та інтелектуальному середовищі.
3.2.
Сподіваюся, що моя співпраця з “Днем” не закінчиться після Літньої школи. Буду дописувати, працювати на своїми текстами, вдосконалюватись і підтримувати зв’язок із цим виданням, а в майбутньому, сподіваюся, що буду працювати у цьому чудовому колективі.
3.3.
Дуже хочу, щоб Маршрут№1 відвідав моє місто Івано-Франківськ. Я із великим задоволенням допоможу збирати матеріали для нього.
