«Фейсбук», який починався як сервіс для американських студентів, зараз став глобальним майданчиком для спілкування мільйонів людей різних професій і різної географії. Такий комунікативний процес «День» називає «змішуванням середовищ» і запрошує до активності в інформаційному просторі своїх читачів. На своїх шпальтах ми неодноразово «цитували» особливо яскраві дописи. Наприклад, «А хто ще починає свій день із «Дня»?» відомого письменника Андрія Любки, який ініціював «внутрішній моніторинг» інтернет-френдів видання («День», №6, 2017), або «Зійшли, незважаючи на весняні заморозки...», коли викладач Рівненського університету і багаторічний читач «Дня» підтримав флешмоб з висадження насіння «Франкових чорнобривців» (№96, 2017), і багато інших випадків. Викладайте у соціальних мережах свої думки і враження від газети під хештегом #МійДень або #День, ми обов’язково помітимо і вашу історію. А поки, після яскравого допису у «Фейсбук» (на фото), ми запитали багаторічного читача «Дня», авіаційного інженера за фахом, жителя мальовничого селища міського типу Іванків, що на Київщині, Арсенія БІЛИЦЬКОГО, що для нього значить передплата «Дня». Далі — пряма мова.
«Нещодавно став співучасником досить невеселої ситуації — ледь не розгорівся конфлікт між поштаркою і водієм автомобіля, який досить агресивно припарковував своє авто. І хоч злого умислу в його діях не було, я миттєво став на бік поштарки — саме так у нас, в тихому містечку Іванків, називають співробітників поштової служби. А справа вся в тому, що, по-перше, поштарка була на велосипеді (а я маю 14 років досвіду велосипедних мандрівок Україною), і по-друге, поштарка несла газету до поштової скриньки. Себто, ці дві складові для мене мають дуже велику вагу.
Це для мене такий собі людський фільтр — велосипед і поштова скринька. Я вітаюсь з однодумцем на велосипеді, й мені приємно, що людина читає те, що й я. І якщо з велосипедом ситуація все ж іде на краще, й ми в цьому плані потихеньку рухаємось до цивілізованого світу, то з поштою трішки гірше. Бо для більшості зараз поштова скринька — то лише неприємності у вигляді квитанцій для сплати комунальних платежів, і все. А те, що там може бути якась приємність, нівелював інтернет, або ж, що ще гірше, тотальна економія на всьому. Не до преси, як-то кажуть. А даремно. Адже там може бути, наприклад, як у мене, — газета «День».
А «День» — це не просто газета. Це світла думка в нашому бурхливому сьогоденні. Бо ж такої аналітики з усіх тих питань, яких торкається «День», не знайти більш ніде. Для мене особисто ця газета — друг. Давній, розумний, інтелігентний друг. І тому, якщо я бачу в когось у руках «День», маю впевненість, що та людина — мій однодумець. Такого відчуття не подарує більше ніхто й ніщо. Лише прикро, що це можна відчути здебільшого у великому місті (більшість свого часу проводжу в Києві), а от, наприклад, в Іванкові, боюсь, що я єдиний передплатник. Отже, є над чим мешканцям працювати! А для тих, хто відмовився від газет як джерела інформації, «День» особливо раджу. Варто лише трішки ближче познайомитись — вже вороття назад не буде. Бо ж «День» — сучасне медіа. Його додатки, друковані й у електронному вигляді, та книжкова Бібліотека стають одкровенням для багатьох людей. Одна лише «Сила м’якого знака» чого варта... Бо «День» — це як велосипед. Начебто й давно відомий «девайс», і був час, що в нас людина на велосипеді сприймалась лиш як така, в якої немає грошей на автівку, але ж у цивілізованому світі ситуація зовсім інша. Там не від бідності їздять на велосипеді, а підтримують здоровий спосіб життя, екологічну ситуацію. Так що всім щиро раджу «День», адже це — чисте здоров’я для розуму».
***
До речі, передплатити газету можна просто зараз он-лайн за посиланням або у традиційний спосіб, відвідавши найближче відділення «Укрпошти» (передплатні індекси — 40255 (вт, ср, чт, пт-сб) та 40659 (пт-сб). Поширюйте розумний простір!