Старт новому «фотосезонові» вже дано — прийом робіт на XIX Фотоконкурс «Дня» зараз у самому розпалі. Цього року, щоб «достукатися» до різних регіонів, фотовиставка подолала тисячі й тисячі кілометрів. Уперше за 18 років існування широка експозиція найкращих робіт побувала протягом року в 11 (!) містах. І змогли її побачити, за найскромнішими підрахунками, близько 40 тисяч відвідувачів по всіх сторонах компасу нашої країни — у Києві, Сумах, Прилуках, Дніпрі, Слов’янську, Маріуполі, Львові, Луцьку, Ізмаїлі, а Чечельник з Ольгополем стали завершальними пунктами цих подорожей. Традиційно, як і у всьому, «День» виробив свій «стандарт якості» — не лише демонструвати найкращі досягнення українських фотографів і задавати темп зростання для початкуючих авторів, а й «робити ставку» на концептуально глибокі фотографії, які несуть соціальне навантаження, ідею, посил для суспільства. Недаремно фотовиставка у відвідувачів завжди викликає сльози чи теплі усмішки, схвильовані відгуки — точно не залишає байдужим.
Тому фотографові, чи то професіоналові, чи аматорові у цій сфері, головне — вловити суть, зробити психологічно точний знімок репортажу. З цим завданням на «відмінно» з року в рік справляється Наталія КРАВЧУК — фотограф журналу «Новое время», володарка призу призів «Золотої День»-2013 Міжнародної фотовиставки «Дня» (за серію робіт «YES. ЯЛТА 2013»). Вже понад 14 років тому вона вперше подалася на фотоконкурс «Дня», тоді один з її знімків пройшов, але... нічого не здобув. Це не відлякало, а лише підстьобнуло Наталію. Відтоді вона стала постійно надсилати свої знімки на фотоконкурс «Дня» і згодом «виросла» до численних призів і найголовнішої відзнаки. Якраз напередодні і в контексті нового «свята фотографії» ми поговорили з Наталією.
Нагадуємо, що з усіма умовами конкурсу можна ознайомитися на сайті «Дня», на сторінках газети та наших акаунтах у соціальних мережах. Запрошуємо до участі всіх — як професійних фотографів, так і аматорів. Головний критерій відбору робіт — якість змісту. Як зазначила головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «у конкурсних фотографіях має бути щось більше, ніж власне фотографія».
— Наталіє, чи ви вже визначилися з фотороботами, які номінуватимете на конкурс «Дня» цього року?
— Я трохи безвідповідальний фотограф, постійно визначаюся останньої миті. Адже цікавих зйомок багато, вони йдуть справжнім потоком, і серед такого розмаїття вибрати важко. Але за це й люблю професію фотографа — про неї мріяла з дитинства. І хоч закінчила заочно операторський факультет, фотографія захопила так, що полишати цю сферу не хотілося.
— За останні три роки робота фотографа стала популярною як ніколи. Вдалі знімки людських емоцій чи історій широко тиражуються в соціальних мережах. Чи погоджуєтеся ви з думкою, що зараз на фотографах лежить особлива відповідальність?
— Не думаю, що саме зараз. Завжди. На фотокореспондентах, як і на журналістах, завжди лежить соціальна відповідальність. Адже те, що вони роблять, — сприймають і осмислюють люди, і якщо людина робить відверту нісенітницю чи маніпулює, то робить шкідництво. У будь-якій професії, як і у фотографії, чесність — це найголовніше.
— У вас вже дуже давня історія взаємин з фотовиставкою «Дня». Традиційно після відбору і нагородження найкращих робіт на фотоконкурсі восени, експозиція найбільш глибоких і концептуальних робіт вирушає до регіонів. Цьогоріч ми «побили» свої ж рекорди за кількістю міст і обширної географії за один рік. Як ви гадаєте, наскільки важливо їздити і показувати цю «історію у фотографіях»?
— У нас в країні велика проблема з культурними заходами у принципі. У Києві, звісно, концентрація виставок, концертів, театральних постановок, але навіть у ньому не завжди знайдеш, куди піти на щось вартісне. І в цьому контексті порівняно з європейськими столицями ситуація в Києві значно гірша — у нас менше можливостей себе культурно реалізувати. У регіонах тим паче не вистачає вартісних культурних подій, і приїзди фотовиставки «Дня» в цьому сенсі мають неабияку просвітницьку вагу. Це чудово. Тим паче проведення щорічного Фотоконкурсу «Дня» дуже важливе — це передусім майданчик, на якому українські фотографи можуть заявити про себе. В Україні всього лише три таких фотоконкурси, але два інших не можна порівняти за масштабами з подією «Дня». Це насправді чудово і важливо, я хочу подякувати Ларисі Олексіївні Івшиній і всій команді газети, що взяли на себе цей важкий тягар і гідно несете. Хотілося б побажати фотоконкурсу «Дня» подальшого процвітання і розмаху, щоб якомога більше фотографів брали участь у ньому. Тоді б їм не доводилося шукати таких можливостей за кордоном, де, до речі, українських фотографів високо оцінюють.
