Під час дійства представили старовинне вбрання, яке носили жінки й чоловіки, незаміжні дівчата і діти в різних регіонах України та в різні періоди. Козацькі жупани і доломани, одяг шляхти, жіночі сорочки, які вишивали при світлі каганця, домоткані спідниці, прикрашені блискітками стрічки в волоссі й намітки, зав’язані різними способами, весільне вбрання з серпанкової тканини і міська мода початку ХХ століття. Усі ці строї можна було побачити під час дефіле. Більшість із них відтворювали реконструктори. Однак учасницями дійства стали й літні жінки, які представляли одяг, пошитий власноруч ще до заміжжя. Адже колись дівчині потрібно було мати один повний костюм і багато сорочок, розповідають вони. Тим часом для гостей свята влаштовували майстер-класи, інтерактивні лекторії, арт-інсталяції, а також старовинні танці просто неба.
Задум започаткувати День автентичного костюма належить Центру дослідження і відродження Волині. Однак для того щоб ця ідея викристалізувалася, чимало зусиль доклали і фахівці з Музею Гончара, і модельна агенція ART models. Вони стали співорганізаторами дійства.
«Задумувалося це свято упродовж трьох останніх років. Кожен із співорганізаторів зробив свій внесок, щоб ідея склалася, — розповідає керівник ГО «Центр дослідження і відродження Волині» Володимир Дзьобак. — Взагалі загальновідомими є селянські костюми ХІХ—ХХ століть. Вони ідентифікуються як національні. Але Україна — це не лише село, а й місто. Тому ми долучили і міщанське вбрання. Так, під час показу можна було побачити дуже майстерно відтворений одяг, який носили міські панянки в 1905—1907 роках. Крім того, сьогодні існує багато реконструкторських клубів. Вони провели величезну наукову роботу, щоб представити історичні костюми різних періодів і регіонів. Таким чином на святі є одяг періоду козацької доби, а також часів Великого князівства Литовського. Важливим є і той факт, що в Україні проживає понад 130 народностей. Вони заслуговують на те, щоб і їхні вбрання були на святі. І я дуже радий, що учасниками нашого дійства стали чеська і німецька спільноти».
Свою колекцію відтворених костюмів представив і Центр дослідження і відродження Волині. Відновленням зразків старовинного одягу тут займаються упродовж майже десяти років. Так, майстриням, зокрема, вдалося відродити легендарне полотно — серпанок. Його ткали з тонкої, майже прозорої нитки з особливого льону. Загалом майстриням вдалося відродити понад три десятки старовинних строїв. Їх можна було побачити під час показу. Тим часом у їхніх планах — виготовити хоча б по два костюми з кожного району історичної Волині.
