Найбільший у місті кінотеатр «Росія», який розрахований на 1200 глядачів, збудували ще в кінці 1960-х років. Уже 20 років він стоїть пусткою в центрі Вінниці, хоча цілком заслуговує на те, щоб стати міським культурно-мистецьким центром під №1.
Агенція просторового розвитку Інституту розвитку міст спільно з культурно-мистецькою резиденцією «Над Богом» влаштували цими днями публічне обговорення майбутньої долі кінотеатру «Росія». До дискусії запросили архітекторів, істориків, урбаністів, художників, літераторів та усіх небайдужих. Але прийшло ненабагато людей — від сили зо два десятки. Упродовж двох годин вони обговорювали можливість збереження кінотеатру та доцільність використання території довкола нього. І хоча думки були різними, дискусія стала початком до осмислення того, як можна з розумом використати збережений спадок радянської доби.
«Ми зібралися для того, щоб окреслити певний сценарій використання цього велетенського комплексу, бо хочемо почути думки вінничан і вже тоді запропонувати якісь проектні рішення, — коментує керівник агенції просторового розвитку Олександр Коротких. — Будівля кінотеатру вже десятки років не використовується. І це досить дивно, тому що це найбільша і найбільш якісна глядацька зала у Вінниці. З точки зору дизайну — вона навіть краща за театр імені Садовського. Але вона не використовується. Тому ми шукаємо спільноти, які готові опанують цей простір, запропонувати свої шляхи збереження цього комплексу».
Свого часу будівництво кінотеатру «Росія» стало справжнім архітектурним проривом. Його спорудили на розкішному схилі річки Південний Буг, на місці легендарної вінницької Єрусалимки, де кілька століть був єврейський ринок. Будівля мала розкішний скляний фасад і широкі сходи — вражала своїми розмірами. Але не всі вінничани знають про особливість «Росії» — це був єдиний в області кінотеатр для широкоформатного кіно.
«Кінотеатр «Росія» був оснащений за останнім зразком техніки тих років. Апаратний комплекс включав п’ять кінопроекторів. У крайній правій частині апаратної за мікшерським пультом працював звукооператор, слухове вікно якого виходило в зал для глядачів. Обладнання передбачало синхронну озвучку зарубіжних фільмокопій живим голосом перекладача. Прем’єри широкоформатних фільмів завжди проходили із заповненим глядацьким залом. Але широкоформатне кіно через високі витрати на виробництво і невисокий термін служби магнітної фонограми не прижилося і поступово стало зникати з екранів, — розповідає співорганізатор резиденції «Над Богом» Леонід Марущак. — Щоб уберегти будівлю і вдихнути у неї нове життя, тут треба створити «публічний простір» для всіх. І якраз формат резиденції підходящий, бо він дасть можливість відкритися не лише для широкого загалу, а й для тих, хто уникає таких велелюдних заходів. Це місце може стати особливим, нетиповим, а нам не потрібно щось копіювати».
Нетиповим приміщення колишнього кінотеатру називає й один із нинішніх суборендарів — координатор громадських ініціатив Олександр Шемет. Каже, що в «лихі» 1990-ті міська влада передала споруду в оренду підприємству «МА-КІ ЛТД». Воно, у свою чергу, почало здавати орендовані ним приміщення іншим дрібним фірмам та організаціям. Через заборгованість приміщення переходило від одного орендаря до іншого — через це почало руйнуватися.
«Кінотеатр віддали у довгострокову оренду ще в 1990-х роках. Соціально-культурний волонтерський центр блокпост «Підкова», який я очолюю, прийшов у це приміщення 2014 року. Перше, що ми зробили, це встановили на «Росії» прапор України і часто жартуємо, що доки нам не повернуть Крим, ми Росію не віддамо. Але жарти жартами, а будівля реально потребує реконструкції. Тому цього року я подав на конкурс «Бюджет громадських ініціатив», що фінансує Вінницька міська рада, проект, який передбачає ремонт даху, каналізації й заміну вікон у кінотеатрі. Зараз вінничани мають можливість голосувати за стартапи, той, який набере найбільшу кількість голосів, буде реалізований, сподіваюся, що і запропонований мною проект пройде, — говорить Олександр Шемет. — Та головне не просто зберегти будівлю, але й простір довкола неї. Не треба щось будувати, це має бути вільна зона для пікніків, дитячих забав, різних заходів. Не можна стискати місто і забудовувати кожен сантиметр, вінничанам потрібен простір на схилах Південного Бугу. Я, наприклад, за те, щоб це був публічний хаб — місце для всіх, яке працюватиме не лише у робочі години, а цілодобово».
Розвиток простору довкола кінотеатру має не лише практичне, а й історичне значення. Адже за легендами, на цьому місці у ХVII столітті стояв монастир Вознесіння Господнього, заснований у 1616 році українським православним шляхтичем Михайлом Кропивницьким. За переказами, цим монастирем персонально опікувався митрополит Петро Могила та навіть відкрив при ньому в 1632 році колегіум, аналогічний за статусом Києво-Могилянській академії. Пізніше, за однією з версій, у стінах цього монастиря полковник Іван Богун тримав легендарну оборону Вінниці. Тому думка істориків була пов’язана з тим, щоб розвивати цю територію з прив’язкою до історичних подій. Але головний архітектор міста Олександр Рекута каже, що поки що задум створення музею козацтва і меморіалу Івану Богуну залишається на рівні ідеї. Громадськість не проявляє особливої активності, а питання, що ж робити з кінотеатром, «закипає».
«Сама ділянка, якщо подивитися на неї з висоти, має трикутну форму, тобто має вирізне розташування. Окрім прилеглої території біля кінотеатру, тут є ще одна ділянка, яку міськрада надала інвестору в довгострокову оренду кілька років тому. Вона також переходила із рук в руки, але нинішній орендар має намір здійснити забудову на цій території. Він вже запропонував кілька проектних варіантів, але ми не готові розглядати окремі інвестиції без загальної концепції розвитку усієї території, в тому числі із включенням до проекту будівлі кінотеатру «Росія», — запевняє Олександр Рекута. — Моя думка — кінотеатр треба реконструювати, але для цього необхідно зробити технічне обстеження, оцінити стан конструкції, щоб зрозуміти, чи можливо реанімувати цю будівлю. Якщо приміщення не аварійне, тоді шукатимемо шляхи для проведення реконструкції. Інвестор, який орендує сусідню ділянку, готовий підлаштувати свій проект під потреби міста. Та очевидно, що зберегти увесь простір довкола кінотеатру не вдасться. Урбаністи радять активно використати підземний простір схилу. Поки що це та інші питання вивчають».
Хоча на вивчення залишилося не так багато часу, бо договір оренди з підприємством «ІНТЕХДОКСЕРВІС», яке нині «опікується» кінотеатром, завершується в кінці 2021 року. Тому очевидно, що публічну дискусію з визначення подальшої долі «Росії» організовували для того, щоб розрекламувати цю територію і знайти інвесторів, які будуть готові перетворити «Росію» на «Чікаго», наприклад. Та чи стане від того затишніше вінничанам?
