Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Загроза лишилася

«Захід-2017» — Росія завершила цикл підготовки до повномасштабної війни з Україною. Інша справа, чи скористається вона напрацюваннями», — експерт
20 вересня, 2017 - 19:03
МАЛЮНОК ВІКТОРА БОГОРАДА

Вже тиждень Росія тримає в напрузі своїх сусідів на західних кордонах. «Союзное государство», тобто Росія і Білорусь, проводить наймасштабніші військові навчання «Захід-2017». Офіційно заявлено, що навчання тривають з 14 по 20 вересня на дев’яти полігонах в Білорусі і РФ. У них беруть участь 7,2 тисячі білоруських військовослужбовців і близько 5,5 тисячі російських, 70 літаків, вертольотів і 680 одиниць бойової техніки. Однак, реальна картина є зовсім іншою. На це із самого початку вказували офіційні представники України, Польщі, країн Балтії, організації НАТО. З найсвіжіших заяв.

«Станом на 19 вересня 2017 року реальна чисельність учасників всіх заходів, які проводили в рамках «Захід-2017», оцінюється в 120 тис. осіб, понад 10 тис. од. бойової техніки, близько 100 літальних апаратів і близько 40 кораблів і підводних човнів різного класу», — повідомив секретар Ради національної безпеки і оборони України Олександр Турчинов (rnbo.gov.ua).

Саме під час підготовки номеру з’явилася новина від президента Білорусі Олександра Лукашенка, який заявив, що «сьогодні (20 вересня. — Ред.) завершилися спільні російсько-білоруські навчання «Захід-2017». Хоча напередодні міністр оборони Польщі Антоні Мацеревич висловив сумнів з цього приводу: «Навчання «Захід-2017» є не тільки найбільшими, а і найбільш агресивними і багатофункціональними з усіх навчань Росії за останні 30 років. Хотілося б відзначити, що ці маневри не закінчаться 20 вересня, а триватимуть із застосуванням ядерної зброї, яке не було включено до програми навчань» (tvp.info).

ОКРІМ ТОГО, ЩО ПІД ЧАС НАВЧАНЬ «ЗАХІД-2017» ВПАВ РОСІЙСЬКИЙ СТРАТЕГІЧНИЙ БОМБАРДУВАЛЬНИК ТУ-22М3, А ГВИНТОКРИЛ КА-52 ВИПУСТИВ РАКЕТУ ПО ГЛЯДАЧАХ, В РЕЗУЛЬТАТІ ЧОГО ДВІ ЛЮДИНИ ОТРИМАЛИ СЕРЙОЗНІ ТРАВМИ, В БІЛОРУСІ ПРОТИ САМИХ ВІЙСЬКОВИХ НАВЧАНЬ ВИСТУПИЛА ЧАСТИНА СУСПІЛЬСТВА. ДАЛЕКО НЕ ВСІМ ПОДОБАЮТЬСЯ АГРЕСИВНІ ДІЇ РОСІЇ / ФОТО РЕЙТЕР

«Подібно до України, Росія планує військові кроки проти Білорусі, якщо політична ситуація там зміниться. Російські збройні сили і структури безпеки ведуть підготовку до того, щоб в разі необхідності втрутитися і провести військову операцію в Білорусі. Планування операції розпочалося в 2014 році. Мета навчань «Захід-2017» — паралізувати здатність білоруських військових діяти самостійно», — це вже заява голова Сил оборони Естонії Рихо Террас (rus.err.ee).

Щоб не чути правду про себе і начебто продемонструвати протест, делегація РФ на Генеральній асамблеї ООН, яка триває в ці дні у Нью-Йорку, залишила зал перед виступом президента Литви Далі Грибаускайте. «Сьогодні увагу світу звернуто на Північну Корею та інші регіони, однак ті ж методи шантажу і агресії використовуються в Україні і вздовж східного кордону НАТО. Близько ста тисяч російських військовослужбовців беруть участь в навчаннях наступального характеру «Захід-2017» на кордонах балтійських держав і Польщі, і навіть в Арктиці. Росія, проводячи подібні навчання, репетирує агресивні сценарії проти сусідніх держав, навчаючи свою армію нападу», — зазначила Даля Грибаускайте.

Якби російське керівництво так само завзято займалося іншими питаннями і проблемами в своїй країні, наприклад, в інфраструктурній чи соціальній сферах, то, виходячи з її природних можливостей, сьогодні це була б зовсім інша за стандартами і рівнем життя країна. Але московська історична і політична традиція диктує зовсім іншу поведінку, яку нинішнє керівництво РФ не бажає змінювати. Умовно кажучи, босі і голодні, але зі зброєю і впливом в світі. Саме тому, не зважаючи на вже існуючі економічні і фінансові проблеми, Росія все одно вкладає в армію шалені кошти, проводячи, зокрема, масштабні навчання. З такою реальністю ми маємо справу, знаходячись з безпосередньому контакті з агресором, і саме такому агресору ми маємо відповідати і протистояти. Звичайно, в лоб і напряму Росію ми не переможемо, а отже, потрібно використовувати інші можливості і методи — бути професійнішими, хитрішими, розвинутішими... Для початку потрібно знати все про нападника. Наприклад, на чому конкретно акцентує увагу Росія під час цих масштабних навчань?

«Якщо брати загальні уроки, а не ситуативні, то з впевненістю можна сказати, що «Захід-2017» — це передусім відпрацювання такого складного завдання, як мобільні перекидання військ, — коментує «Дню» директор Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Валентин Бадрак. — Для РФ на сьогодні це є найбільш важливим елементом. Цей елемент РФ презентує, як свій найбільший козир. За розрахунками РФ тут має найкращі показники і можливості. В тому числі тому, що військові з’єднання, які Росія тримає на західному напрямку, мають оснащення новими системами озброєння на 58%. Вони очікують, що до кінця року цей показник досягне 62%. Елемент мобільного перекидання військ для Росії важливий ще й тим, що якщо до угрупування військ, яке створено на кордоні з Україною, додати 4 повітрянодесантні дивізії, то фактично ми маємо ризик проривної операції без додаткової мобілізації. В цьому сенсі для Росії надбанням може бути будь-який навіть позиційний успіх. Ми поки не можемо цьому протиставити оперативність та масштабність переозброєння власних Збройних сил».

«Окрім мобільного перекидання військ, існує ще одна важлива складова, яку ми маємо враховувати, — продовжує експерт. — Росія може використовувати як навчання «Захід-2017», так і навчання в межах ОДКБ, де вони презентують «миротворчі» зусилля для відпрацювання певних «сюрпризів», пов’язаних з її союзниками. Ці союзники можуть бути втягнуті у збройний регіональний конфлікт. На мій погляд, це надзвичайно небезпечний сценарій, адже в такий спосіб Росія теоретично може розв’язати утворення проросійської коаліції. І тоді це вже буде не лише діяльність Кремля у напрямку зміни системи міжнародної безпеки, а й діяльність деяких інших країн, які опиняться у фарватері російської зовнішньої політики. І тут Росія дуже активно опрацьовує питання насичення своїми озброєннями країн, які вона розглядає у якості своїх союзників чи партнерів. Це і Вірменія, і Білорусь, які насичуються російським озброєнням за спрощеними і дешевими схемами. Фактично вона це озброєння їм роздає, відповідно, зберігаючи вплив. Я вже не кажу про те, що в такий спосіб Росія намагається внести розбрат у стан НАТО. Я маю на увазі нещодавнє рішення про закупівлю Туреччиною систем протиповітряної оборони S-400 «Тріумф».

«Таким чином я розглядаю навчання «Захід-2017» не відірвано від інших методів, які запроваджує Росія,            — резюмує Валентин Бадрак. — Вона веде цілісну, цілеспрямовану і системну роботу з дестабілізації в цілому західного світу і України зокрема для утримання можливостей впливу на нашу державу, в тому числі військовим шляхом. Росія залишає за собою всі можливості впливу. Треба казати правду, «Захід-2017» — це ще одне свідчення того, що Росія насправді абсолютно готова до повномасштабної війни з Україною. Цикл підготовки для цього вона завершила. Інша справа, що вона може не скористатися цими напрацюваннями. Більш того, на сьогодні немає впевненості в тому, що РФ готова ними скористатися. Зазначу, що коли ми говоримо про будь-який військовий сценарій, то він не може працювати відірвано від сценаріїв в інших сферах. Кремль і надалі буде працювати в напрямку дестабілізації ситуації всередині України, створювати різноманітні рухи не лише для простого опору владі, а й для створення умов, коли можна буде говорити про розкол в українській владі або розкол між владою і суспільством. Все це комплексно і взаємопов’язано».

Тепер головне питання — як має реагувати Україна? Офіційно в РНБО України заявили, що для підтримання бойової готовності та протидії можливим провокаціям з боку російських військових, відповідно до плану, триває стратегічне командно-штабне навчання Збройних сил України «Непохитна стійкість-2017», до якого також залучаються інші військові формування України. Здійснюється нарощування спроможностей органів військового управління щодо управління військами (силами) під час перегрупування, ведення оборонних, стабілізаційних та бойових дій. Під час практичних дій українські військові демонструють високу польову виучку та бойові можливості.

«Справа в тому, що під виглядом російсько-білоруських навчань проводяться й інші навчання на території Росії, — коментує «Дню» заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010 рр.) Ігор Романенко. — Наприклад, в Криму, на Кубані, в Краснодарському краї. Піднімається псковська дивізія десантників, які є стратегічним ударним компонентом. Це ті самі десантники, які «заблукали» у нас на Донбасі в 2014-му. В цілому Росія має вже до 100 тисяч ударного угруповання. Щоб почати широкомасштабні бойові дії проти України, їм потрібно більше 240 тисяч військових. Поки що у них немає такого ресурсу. Але навіть якщо вони не сформують ці 240 тисяч, то все одно вони будуть чинити тиск на Україну, на Польщу, на країни Балтії. Також важливо, яка буде подальша доля залучених до навчань угрупувань. Можливо вони залишаться в Білорусі, тоді це ще одна загроза для нас».

«На міжнародній арені нами було докладено достатньо зусиль, була піднята свого роду хвиля стурбованості, що не може не впливати на російську сторону через міжнародні інституції, зокрема через військові структури НАТО, — вважає Валентин Бадрак. — Що ж до військових приготувань, то тут треба визнати, що в порівнянні з Росією ми маємо обмежені можливості вразі масштабних сюрпризів. Можливо, буде звучати банально, але те, що ми робимо, це мистецтво можливого. Тобто створення певних запобіжників, приготувань, особливо що стосується локальних тактичних речей, тут українське військо навчилося реагувати, зокрема ми маємо зовсім іншу контррозвідку в порівнянні з тим, що було в 2014-му. Щоб відповідати на масштабні дії, нам потрібно нарощувати оборонний потенціал, однак в цьому плані поки існує дефіцит».

Отже, внутрішня робота залишається на першому місці. Щоб перемогти, виходячи зі своїх можливостей, ми маємо бути кращими.

Іван КАПСАМУН, Валентин ТОРБА, «День»
Газета: 
Рубрика: