Наступної суботи на Контрактовій площі столиці в рамках органічного тижня, який проводиться в Україні, відкриється дев’ятий ярмарок органічної продукції українських аграрних підприємств, що стали на шлях органічного виробництва. І хоча в нашій країні поки що відсутня офіційна статистика про їхню кількість, у Федерації органічного руху України стверджують, що з кожним роком операторів органічного ринку стає все більше. А наприкінці 2015 року їх було лише 210.
Голова Федерації Євген Милованов вказує, що за 20 років існування органічного сектору в українському агрокомплексі він зумів посісти непогані позиції в світі. За площами сільгоспугідь, де дотримуються органічних технологій, Україна входить до двадцятки лідерів, за площею органічної ріллі вона в десятці, а серед країн колишнього соцтабору — у трійці найкращих, разом із Чехією та Польщею.
На внутрішньому споживчому ринку, який ще не дуже великий (на кінець минулого року становив трохи більше 21 мільйона євро, тоді як ринок Німеччини — понад 8,6 мільярда євро), будемо спостерігати зростання на 20% в євроеквіваленті, прогнозує Милованов. Якщо в середині 90-х років минулого століття ми говорили лише про десятки тисяч гектарів під органічними технологіями, то сьогодні їх — понад 400 тисяч. До того ж вони сертифіковані міжнародними органами як такі, що відповідають європейським нормам органічного виробництва. А багато господарств сертифіковані за американськими, японськими та швейцарськими стандартами.
Нещодавно майже 100% вітчизняного експорту органічних продуктів спрямовувалося до Євросоюзу. Зараз структура дещо змінилася, констатує Милованов, близько 30% припадає на Північну Америку та, звичайно, передусім, на США. Імпортує нашу продукцію і Швейцарія. Близько 10 наших компаній сертифіковані за стандартами цієї країни. Є в нас експорт і до Японії. А до Арабських Еміратів надходять наші крупи й молочна продукція. Звідси вони потрапляють до інших країн Перської затоки. Причому, далеко не завжди під нашим прапором. Так, ми з’ясували, що в Дубаї левова частка борошна, яке продається на тамтешньому органічному ринку, має українське походження — виготовляється в Німеччині з нашого зерна. Адже, за твердженням німецьких дослідницьких центрів, 33—35% імпорту органічної пшениці та полби, котрі надходять до Німеччини, — з України.
На українську аграрну продукцію зростає попит країн Далекого Сходу, відзначає Милованов і вказує, що в цьому регіону у нашої країни хороші перспективи. Вже були, з його слів, перші постачання до Малайзії, В’єтнаму. Є також інтерес із боку Китаю. Були вже відвантаження до Нової Зеландії та Австралії. Можна сказати, що це наші «пробні», тож іще не постійні ринки. Безумовно, домінуючими для нас є європейські ринки, як найбільші споживчі центри, бо ж Європа до нас значно ближча, і європейцям доволі комфортно розвивати з нами співпрацю з огляду і на швидкість транспортування, і на якість нашої продукції, розповідає голова Федерації.
Найбільш вагомими культурами внутрішнього органічного кошика й експорту залишається широкий набір зернових, олійних і бобових рослин, відзначає Милованов. Однак в останні чотири роки розвивається й наша переробка, все більше продукції постачається не лише на внутрішній ринок, а й на експорт. Наші виробники усвідомили, що заробіток має складатися не лише з валу, не лише з експорту сировини, а й з продукції із доданою вартістю. А це й молочна продукція, і крупи, і соки, й концентрати, й кондитерські вироби.
Що ж до лідерства на внутрішньому органічному ринку, то тут Україна нікому не поступається (на відміну від Чехії, де свої органічні продукти займають лише 15%), в Україні вітчизняні продукти становлять 40—50% від загалу, порівнює Милованов. Однак, на його думку, сьогодні України утримати лідерські позиції у себе вдома стає усе важче, бо підтримка державою органічного виробництва у нас набагато менша, ніж в інших країнах. Так, у Євросоюзі існує потужна система фінансової підтримки агровиробників. Органічні фермери -в залежності від країни, від спеціалізації, від вирощуваних культур — отримують від 30 до понад тисячі євро на гектар підтримки. У нас про це поки що й не йдеться, говорить Милованов.
«Першочерговим завданням, яке ми на сьогодні вбачаємо зі свого, бюрократичного боку, — говорить заступник директора департаменту продовольства — начальник відділу стратегії розвитку харчової промисловості Міністерства аграрної політики та продовольства Володимир Пугачов, — є створення належної нормативно-правової бази у сфері органічного виробництва». Він нагадує, що перші спроби регулювання цього ринку були зроблені 2013 року, коли ухвалили закон про виробництво й обіг сільськогосподарської продукції та сировини, який поклав початок нормативній базі у цій сфері та мав на меті забезпечити належне функціонування ринку. «Ми дуже пишаємося тим, що цим документом вперше було затверджено державний логотип для маркування органічної продукції», — наголошує Пугачов.
Основна проблема, яка сьогодні турбує учасників ринку, за словами чиновника, це недосконалість та невідповідність державних нормативних актів документам Євросоюзу. Директива ЄС 1235, котра регламентує порядок надходження на європейський ринок органічної продукції з третіх країн. Однією з вимог є еквівалентність систем регулювання ринку у країнах-експортерах. Щоб підвищити експортні можливості наших виробників органічної продукції, міністерство спільно з представниками органічного сектору розробляє необхідні зміни до вказаного вище закону. Відповідний законопроект №5448 вже подано до Верховної Ради, де враховано вимоги законодавства ЄС стосовно органічного виробництва, а також досвід країн ЄС щодо запровадження державно-приватної системи контролю господарської діяльності у сфері органічного виробництва. Зокрема, вдосконалено вимоги щодо виробництва, маркування й обігу цієї продукції, докорінно змінено принципи сертифікації, посилено вимоги до органів сертифікації та до інспекторів, які мають перевіряти дотримання стандартів і вимог органічного виробництва.
«День» дуже уважно слухав усі ці розповіді й чекав, коли вже нарешті прихльники органічних продуктів хоч слово скажуть про роль тваринництва, без якого органічне виробництво апріорі неможливе та яке сьогодні у нашій країні перебуває в явному занепаді, особливо, що стосується стада великої рогатої худоби, яке з року в рік зменшується. А де ж в такому разі брати органічні добрива?
Відповідаючи «Дню», Милованов пожартував, що в нормальному органічному господарстві ЄС на гектарі землі черв’яків живе приблизно стільки, скільки важать півтори корови. Але, продовжуючи, відзначив, що, дійсно, говорити про повноцінне органічне виробництво без розвитку тваринництва... можна. «Але ефективним і повноцінним воно не буде», — підсумував він. Та «День» прагнув конкретики. Тож почав допитуватися, чи існують в Україні норми, які б зобов’язували виробників органічної продукції мати у своєму господарстві певну кількість корів на гектар рілля? Та ані Милованов, ані Пугачов такої цифри не назвали. І лише хтось сторонній припустив, що слід би мати двох корів на гектар. Все ж, Милованов повторив, що не знає відповіді, в Пугачов запевнив, що після ухвалення змін до закону, про які він говорив, будуть видані підзаконні акти, у яких з’явиться належна відповідь. І тут чомусь згадалося знамените телятко, якому пропонували вовка з`їсти. Але це вже зовсім інша історія.
