У понеділок, 25 вересня, в Іракському Курдистані відбувся референдум щодо незалежності, на якому спостерігалася висока явка виборців: за даними Reuters, на виборчі дільниці прийшли 78% виборців. Влада повідомила, що на підрахунок голосів піде щонайменше три дні, проте ЗМІ прогнозують, що переважна більшість населення висловилася на користь відокремлення.
Варто нагадати, що Іракський Курдистан уже наділений широкою автономією від Іраку. Крім того, тут розташовані шості за величиною у світі запаси нафти. Тому цей регіон прагнуть контролювати і курди, і центральна влада.
Результати референдуму не є обов’язковими, тому не означатимуть негайного набуття незалежності регіоном. Як пише DW, вони нададуть регіональній владі більше аргументів у переговорах з Багдадом.
«Незалежність дозволить нам не повторювати трагедії минулого. Партнерство з Багдадом виявилося невдалим і ми до нього не повернемося», — сказав президент регіону Масуд Барзані. Раніше в інтерв’ю «Голосу Америки» лідер заявив, що після референдуму почнуться переговори з Багдадом щодо таких питань, як розширення демаркації, розподіл природних ресурсів і встановлення строків проголошення незалежності. За словами Барзані, на перехідний період піде до двох років.
За референдумом в Іракському Курдистані пильно спостерігали в усьому регіоні, адже, як пише Бі-Бі-Сі, «наслідки голосування можуть змінити ситуацію на Близькому Сході». Варто зазначити, що курди є одним з найбільших народів світу, який досі не має власної автономії: 35 млн курдів живуть у Туреччині, Іраку, Ірані та в Сирії. Тому перш за все в цих країнах виникли побоювання щодо прагнення власних меншин курдів до незалежності.
Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган назвав голосування «неприйнятним» і пригрозив закрити нафтопровід, яким здійснюється транзит нафти з Іракського Курдистану за кордон. Іран заборонив усі польоти з та в регіон. Генсек ООН Антоніо Гуттеріш висловив стурбованість щодо «потенційно дестабілізуючих наслідків» голосування. Тим часом речниця Білого Дому Сара Сандерс заявила, що референдум щодо незалежності може спровокувати етнічний конфлікт та підірве коаліцію на чолі зі США, яка веде боротьбу з терористичним угрупованням «Ісламська держава».
«День» звернувся до виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень Ігоря СЕМИВОЛОСА з проханням пояснити, чим пояснюється прагнення іракських курдів до незалежності та передбачити, за яким сценарієм розвиватиметься ситуація на Близькому Сході:
«БИТВА ЗА КІРКУК МОЖЕ СТАТИ ПРОЛОГОМ ДО НОВОЇ ВІЙНИ»
— Iз 2003 року, практично з моменту початку військової операції США проти Саддама Хусейна Іракський Курдистан фактично функціонує, як окрема одиниця. Зрозуміло, що за останні десятиліття там розвинулася власна інфраструктура. Є таке враження, що вони вже давно функціонують як окрема держава.
Сьогодні Курдистан вважає, що він отримав історичний шанс у зв’язку з набуттям курдами серйозної військово-політичної ваги в регіоні. Це пов’язано з «Ісламською державою», крахом традиційних інститутів, руйнуванням ідей кордонів. По суті, ми бачимо це по Сирії, де країна розділена між різними групами впливу, де активно у внутрішні справи цієї країни втручаються сусіди.
В цілому, курди сьогодні відчувають, що отримали історичний шанс і ним треба скористатися для того, щоб нарешті отримати незалежну Курдську державу.
Історія з прагненнями курдів до незалежності доволі стара. Можна згадати період занепаду Османської Імперії, де курдське питання було одним з ключових з точки зору спадщини. Свого часу президент США Вільсон якраз наполягав на тому, що курди мали б отримати свою незалежність. Але тоді цього не сталося, тому сьогодні курди намагаються реалізувати таке прагнення.
Я маю сумніви, що центральна іракська влада на сьогоднішній момент зможе реально здійснити військову операцію проти курдів на території автономії, яку було раніше визнано. Але це, очевидно, не стосується міста Кіркук, як одного з ключових нафтоносних районів Півночі Іраку. Навколо цього міста, яке фактично контролюють курди, буде точитися основна битва. І саме битва за Кіркук може стати прологом до нової війни, тепер уже арабів з курдами.
Тому загроза справді є. Туреччина, Іран, офіційний Дамаск, і офіційний Багдад, ключові гравці на Близькому Сході і в світі категорично проти відкриття нового фронту. Вони чудово розуміють, що доки не вирішене питання «Ісламської держави», відкривати новий фронт дуже небезпечно.
Додам, що це чудово усвідомлюють курди і саме тому вони поспішають, поки їхні послуги ще потрібні. Пешмерга та всі інші курдські військові підрозділи, які контролюють території набагато більші, ніж ареал проживання курдів — це вагомий аргумент на користь того, що з курдами будуть рахуватися.
Що стосується того, що лише Ізраїль висловився на підтримку Курдистану, то ця країна завжди висловлюється на підтримку будь-яких народів — не арабів. Це традиційна для Ізраїлю політика. Оскільки курдське питання ускладнює життя і туркам, і арабам, зрозуміло, що Ізраїль в цьому сенсі діє за принципом «ворог мого ворога — мій друг».
Я не бачу безпосередніх впливів ситуації навколо Іракського Курдистану на Україну. Звісно, ми маємо тут курдську спільноту. Вона невелика, але доволі галаслива. Тому в разі якогось більш серйозного загострення ситуації: відкриття нового фронту, початку бойових дій ми можемо побачити цю групу, яка протестуватиме чи висловлюватиме свою підтримку. Але в цілому якогось серйозного впливу на Україну не буде. Частково вплине лише те, що українці доволі непогано торгували з Іракським Курдистаном, оскільки цей регіон був найбільш стабільним і динамічно розвивався, тому там були українські інтереси.
