Вересень багатий на події у сфері освіти. Крім традиційного старту навчального року, депутати Верховної Ради підтримали освітню реформу. Новий закон, який Міносвіти, парламентарі та експерти готували майже три роки, замінить той, котрий діяв ще з 1991-го. Відтепер щороку на освіту виділятимуть не менше 7% ВВП замість попередніх 5%, передбачається створення автономії шкіл та нові механізми забезпечення фінансової прозорості. Серед найбільш дискусійних нововведень — 12-річне навчання у середній школі. Міністр освіти і науки Лілія Гриневич пояснила це необхідністю синхронізуватися з європейською системою освіти і збільшити час на профорієнтацію. Адже зараз, за словами чиновників, більшість абітурієнтів вступають до вишів «навмання» — куди пройдуть або куди скажуть батьки. Формування психологічної готовності випускників шкіл до усвідомленого вибору професії є не лише необхідністю, а й складним процесом. «День» поспілкувався з радником міністра освіти і науки, народним депутатом ІІІ і VII скликань, засновником всеукраїнського руху «Завтра» Олександром ЧУБАТЕНКОМ про перспективи профорієнтаційної діяльності та волонтерство у цій сфері.
«91% ПРАЦЮЮЧИХ УКРАЇНЦІВ ВВАЖАЮТЬ, ЩО МАЮТЬ РОБОТУ НЕ ЗА ПОКЛИКАННЯМ»
— Які основні проблеми сучасної освіти можете виділити?
— За 26 років незалежності, на жаль, влада та громадяни України не мають стратегічного бачення розвитку держави. Відбувається копирсання у дрібному політичному порядку денному. Немає розуміння, завдяки чому країна ставатиме багатою, заможною і справді незалежною, — відсутнє бачення нашої ніші у світі. Коли ми починаємо будувати дім, то повинні мати проект, план, будівельні матеріали, інструменти та інше, а за побудови держави треба мати її модель.
У ХХІ столітті основним джерелом створення додаткового прибутку є не природні копалини чи засоби виробництва, а людські голови. Україна мала величезний потенціал стосовно технічного інтелекту з радянських часів — розробка комп’ютерів в Інституті кібернетики, перший у світі оптичний диск зусиллями Інституту проблем реєстрації інформації, біотехнології, нанотехнології. Водночас учені довели, що технічний інтелект має властивість «випаровуватися» з нації за два покоління. Тому особливо важливо не втратити нинішнє покоління. Маємо 15—20 років для того, щоб стати на передні рубежі світового розвитку, а для цього треба створити індустрію відтворення інтелекту, що й має стати метою змін у системі освіти.
Ми звикли до простих рецептів — запросити іноземця-міністра або чекати «дива» від наших можновладців. Нам важливо не призвичаїти до цього наших дітей, виростити їх творчими та грамотними людьми. Саме тому з однодумцями ми вирішили не тільки говорити про це, а й конкретно діяти, тому заснували соціальну ініціативу з психологічно-навчальними центрами «Завтра», куди звертаються батьки, щоб визначити природні здібності дітей.
Статистика на сьогодні показує, що 91% працюючих громадян України вважають, що мають роботу не за покликанням. Вони просто ходять на роботу, щоб заробляти на життя. І лише 9% сказали, що працюють за покликанням. Можете уявити, що станеться у країні, якщо ситуація зміниться на протилежну, наскільки підвищиться продуктивність праці? Людина на роботі проводить як мінімум третину життя, тому емоційно-психічний стан так само залежить від відповідності професії потенціалу.
Сьогодні для держави, у період моментократії (ситуація, коли державна влада не має стратегії розвитку. — Ред.) і збільшення темпу життя, критично важливо запровадити довгограючі проекти — на п’ять, десять, 15 років. Наприклад, у Китаї планують на 80 років вперед, і це виправдано в соціально-економічному плані. Одним зі стратегічних проектів я вважаю виявлення здібностей дітей і створення сприятливої для їхньої реалізації системи. Тож ми створили центр «Завтра», де працюють професійні психологи та консультанти. Аналізується потенціал дитини, визначається, є вона «технарем» чи гуманітарієм, комунікатором тощо, надаються рекомендації, як розвивати навички, які книги читати. Маю багато прикладів, коли така робота відігравала важливе значення для розвитку школяра.
«СИСТЕМУ ОСВІТИ ВАЖЛИВО СИНХРОНІЗУВАТИ ЗІ СТРАТЕГІЄЮ ДЕРЖАВИ»
— Як ви оцінюєте нинішню реформу освіти у контексті профорієнтації?
— Зараз школа практично втратила свої профорієнтаційні позиції. Ми розробили унікальну програму, що являє собою півтори години онлайн-тестування, після якого дитині на електронну пошту приходить звіт на 15 сторінках про її здібності, інтереси і схильності, також із рекомендаціями. Далі дитина робить вибір сама — немає конкретного психолога, який буде їй радити. Ця програма вже пройшла апробацію у близько 30 школах, отримала схвальні відгуки, міністр освіти і науки Лілія Гриневич видала наказ, і ми плануємо до нового року запустити її у системі шкільної освіти взагалі. Це вже буде доволі конкретна справа у площині змін в освіті, здатна дати високий результат. Згідно з дослідженням, у класах, які протестувалися, де діти були вмотивовані, більшість вступила до ВНЗ на бюджет. Також є статистика, що показує: 73% випускників шкіл не знають, ким вони хочуть бути.
— В яких містах вже діє ваша соціальна ініціатива?
— Ми створили мережу центрів «Завтра». Їхні послуги безкоштовні, допомагають заснувати такі заклади місцеві підприємці. Так, їхніми зусиллями центри функціонують у Миколаєві, Стрию, Коростишеві, Житомирі, Малині, плануємо відкрити такий у Києві. Держава на цей проект фінансування не виділяє. На мою думку, знову-таки, бо відсутня стратегія розвитку держави. Якби ми планували, наприклад, через 15 років зайняти нішу інтелектуального центру світової науково-технічної творчості, то на грамотну профорієнтацію і підтримку учнів були б спрямовані зусилля влади, відповідні міністерські рішення. Основне джерело багатства майбутнього — це інтелект, і донести цю думку ми намагаємося хоча б функціонуванням нашого руху.
Для дітей та їхніх батьків ми запрошуємо вчених з Національної академії наук різних галузей, викладачів університетів, які можуть цікаво розповісти про науку чи певну сферу, «захопити» методологією та своєю компетентністю. Для зацікавлених програмуванням запрошуємо IT-спеціалістів. Через п’ять-десять років ці діти виростуть, і важливо, щоб вони стали професіоналами своєї справи.
— Як ви в цілому оцінюєте реформу середньої школи в Україні?
— Дуже позитивно. Дозволю собі артикулювати певний гнів своїх колег, але їм хочеться не косметичних змін, а стратегічних. Передусім — варто виробити стратегію держави, з якою важливо синхронізувати систему освіти. Тоді зміни торкнуться і професійно-технічної освіти, яка зараз у занепаді, і вищої школи, і середньої. Сьогодні спостерігаємо тенденцію «повернення» американських виробництв із Китаю, де їх розміщували раніше, назад до США, адже це — робочі місця та інші вигоди. Нам теж треба розвиватися в фарватері працюючої економіки. Це важливо для всіх регіонів України, зокрема для Донбасу. Жителі сходу прагнуть миру та самореалізації. Сподіваюся, скоро війна закінчиться, тож на це маємо орієнтуватися.
