Полиці в книгарнях переповнені літературою «про щастя» — про те, як змінити життя на краще, як прийняти його таким, як є, і насолоджуватися «процесом». Проте книжку Регіни Бретт «Бог ніколи не моргає. 50 уроків, які змінять твоє життя» (переклад Наталії Гоїн), що вийшла у видавництві «КСД», попри досить самовпевнену назву, можна виокремити.
Насамперед через тексти, які не відірвані від реальності, а глибоко вкорінені в життя. Бо тут немає чітких рецептів, практик, медитацій і абстрактних міркувань. Тут уроки, які авторці та її близьким дало саме життя.
Регіна Бретт — американська журналістка, двічі виходила до фіналу Пулітцерівської премії, лауреат багатьох премій за журналістську діяльність. Її життєвий шлях не був безхмарним — у підлітковому віці зловживала алкоголем, з 21 року сама виховувала доньку, у 41 захворіла на рак... Сюди ще можна додати непрості стосунки з батьками і перипетії з чоловіками під час пошуків банального жіночого щастя. Як їй вдалося не просто виплутатися, а й досягти життєвої гармонії? Про це книжка.
50 уроків — це 50 коротких, на кілька сторінок, розповідей, написаних у колонці американської газети. Ці історії по-життєвому зворушливі, часом сумні, а проте майже завжди — життєстверджуючі.
«Наша місія — тих, хто пережив хворобу, розлучення, горе чи розпач, — бути живими свідками, нести вогонь надії для всіх, хто пройшов морок смерті і вийшов на світло».
Читач, який перечитав силу-силенну подібної літератури, навряд чи знайде в цій книжці щось кардинально нове. Психологи, філософи, проповідники, езотерики і навіть містики — всі вони зрештою радять, як змінити життя. Проте цінною є подача — уроки легко сприймаються і вже перевірені на читачах: колонка Регіни Бретт стала однією з найпопулярніших в історії американського видання, а книжка «Бог ніколи не моргає» — бестселером за версією New York Times.
Авторка змушує замислитися над багатьма внутрішніми речами. Як ми ставимося до самих себе? Що нами рухає в тих чи інших ситуаціях? Бо іноді немає нічого містичнішого, ніж наше неусвідомлене ставлення до власного життя. Полюбити себе, прийняти таким, як є, любити кожну мить, хоч якою б вона була, — цього вчить книжка Регіни Бретт.
«Бог ніколи не моргає» — книжка про те, як по-іншому дивитися на життєві речі, які не просто лякають чи збивають з пантелику, а доводять до розпачу. Як у безнадійних, на перший погляд, ситуаціях знаходити зворотну сторону медалі.
Одне з найсильніших есе — про людей, які «головами підтримують небо». Бог наділив їх силою витримувати все — смерть і каліцтво близьких, безробіття, важку працю... «Якщо в житті вас спіткало багато труднощів, значить, у вас достатньо сили, щоб їх витримати. Декому з нас призначено знести більше, ніж іншим [...] Одні з нас можуть знести більше, інші наділені меншою силою. Хай там як, коли нам випало підтримувати частинку неба, значить, це нам під силу. Адже це наш дар», — пише авторка.
Як приклад, вона розповідає історію про дядька Пола, батька шістьох дітей, в якого наймолодший син Бретт народився з синдромом Дауна, а дружина померла від раку. Дядькові Полу випало підтримувати небо у їхньому маленькому світі. Бретт, який мав би стати тягарем для родини, став натомість кращим другом для батька, улюбленцем і центром сімейного світу: «Бретт зміг вистрибом пройти по життю і радіти кожному дню так, як це вдавалося тільки йому. У його світі великодній кролик і Санта-Клаус насправді існували, дні народження святкували цілий тиждень і не було ніякого поділу на раси — були лише люди з кращою засмагою».
Кажуть, що життя насправді не чорне і не біле. Воно усього лише таке, яким ми його сприймаємо. Наше ставлення і сприйняття — те, що насамперед потрібно змінити, якщо ми хочемо змінити життя загалом. І Регіна Бретт гордо ілюструє це власним життєвим прикладом.
