Семиметровий гранітний обеліск «Героям Донбасу» був встановлений у парку імені Миколи Островського в Ростові-на-Дону. Вартість пам’ятника та його встановлення склали близько 1 млн рублів. Автори пам’ятника — брати Ігор і Валентин Костеви, керівники ростовської художньої майстерні лиття з бронзи. Рік тому вони прогриміли скандалом у сусідньому Батайську, де демонтували виготовлений ними пам’ятник Олександру Пушкіну та його дружині Наталії Гончаровій, за версією майстрів — через те, що адміністрація Батайська не виплатила їм належні за роботу 1850 тис. рублів. Але за «Героїв Донбасу» з ними неначе розплатилися сповна. Зауважимо також, що всього через півроку після встановлення пам’ятника, 2014 року, Пушкіну відбили руку та вкрали палицю. Як ми побачимо далі, замовники «Героїв Донбасу» остерігаються, що з їхнім пам’ятником може статися та ж неприємність, і не лише тому, що кольорові метали нині в ціні.
Обеліск увінчаний бронзовим зображенням ордена так званої Новоросії «За військову доблесть». Встановили пам’ятник «увічнення пам’яті загиблих російських добровольців» за ініціативою т.з. «Союзу добровольців Донбасу». Причому, ініціаторам довелося цілий рік домагатися від влади дозволу на встановлення пам’ятника. Чиновники вважали появу монумента «передчасною». Лише 15 вересня міська комісія з найменувань суспільно значимих місць, установлення пам’ятних знаків, увічнення імен видатних людей і пам’ятних подій затвердила концепцію монумента і місце для нього, хоча раніше дирекція парку відкидала ідею встановлення там подібного монумента. Поза сумнівом, з точки зору ростовських чиновників, «Бетмен», «Моторола», «Гиві», Олексій Мозговий, Павло Дрьомов, Євгеній Вагнер і подібні до них — видатні люди нашого часу. Незрозуміло, правда, чому деяких із цих «видатних людей» убив російський спецназ.
Урочисте відкриття пам’ятника призначене на другу половину жовтня, коли до Ростова з’їдуться так звані ветерани війни на Донбасі з усієї Росії, а також, напевне, з «ЛНР» і «ДНР». Як збиралися гроші на пам’ятник, є дві версії. За однією його звели на гроші спонсорів, за іншою — на пожертвування членів союзу, мало не на «народні копійки». Відверто кажучи, версія зі спонсорами є правдоподібнішою. Хто-небудь із близьких до Януковича «православних олігархів» вірогідно міг розщедритися, хоч би той же Костянтин Малофеєв. Але ставлення ростовців до нового витвору монументальної пропаганди виявилося, м’яко кажучи, неоднозначним. Це випливає з того, що, як зізналися керівники місцевого відділку «Союзу добровольців Донбасу», в якому нібито нараховується близько 2,5 тисячі членів, «пам’ятник цілодобово охороняється, щоб вандали не паплюжили його». Погодьмося, трохи дивно зводити монумент у такому місці, де він потребує цілодобової охорони, щоб його не знесли або не розламали (ростовці сповна можуть зазіхнути на граніт і бронзу, чим вони гірші за жителів Батайська). А тут ще декілька демократичних активістів Ростова надіслали міським властям обурені листи про незаконність установки «пам’ятника найманцям» і отримали однотипні відписки з адміністрації міста, міської Думи і прокуратури про те, що з проханням про встановлення пам’ятника героям Донбасу звернулася міська Рада ветеранів. Тоді, правда, зовсім не зрозуміло, до чого тут «Союз добровольців Донбасу».
Але не викликає сумніву одне. Монумент «Героям Донбасу» міг бути встановлений лише зі згоди і за прямою вказівкою Москви. Добре відомо, що все, що хоч якось стосується війни на Донбасі, перебуває під найпильнішою увагою Кремля. І ростовські власті напевно консультувалися з адміністрацією президента Росії, перш ніж видати дозвіл на встановлення пам’ятника. Ймовірно, в цьому разі ми маємо справу з російською політикою, направленою на напівлегалізацію «ДНР» і «ЛНР», першим кроком якої було визнання на території Росії паспортів, виданих сепаратистами. Тепер російська влада готова визнати, що «ихтамнеты» на Донбасі все-таки є. Адже десятки тисяч російських добровольців поклали в донбасівській війні свої голови в боротьбі за ефемерну незалежність ефемерної «Новоросії», а десятки тисяч інших повернулися з Донбасу до Росії покаліченими — і фізично, і морально.
Жодної компенсації родинам убитих і тим, хто залишився інвалідом у результаті бойових дій на українській землі, Російська держава не виплачує, у тому числі і тим бійцям і командирам російської регулярної армії, які відбули на Донбас «у відпустку» постріляти, і як наслідок залишили там своє життя або здоров’я. По-перше, і без таких компенсацій утримання окупованого Донбасу разом із утриманням окупованого Криму стає майже непосильним тягарем для російського бюджету. По-друге, що ще важливіше, виплата державних пенсій родинам убитих і покаліченим «добровольцям» була б яскравим свідченням прямого російського втягування в конфлікт на Донбасі, що було б ще важче заперечувати. Тому Москві вигідно втішити уцілілих ветеранів «Новоросії» помпезним пам’ятником, а не реальними виплатами.
Однак «добровольчий» період війни на Донбасі з російського боку давно вже закінчився. Фактично під маскою «донецьких ополченців» там продовжують воювати вихідці з Донбасу та Росії, які пройшли підготовку бійців російської регулярної армії й одержують зарплату контрактників. Неорганізовані російські «добровольці», що активно використалися Кремлем в 2014—2015 роках як дармове «гарматне м’ясо», більше йому не потрібні. Правда, на пам’ятнику наявна символіка ніким не визнаних маріонеткових держав. Але визнавати їх офіційно Росія поки що неначе не збирається — через непередбачувану реакцію на таку акцію світової спільноти.
Пам’ятник у Ростові ще може вилізти російській владі боком. Можна не сумніватися, що він стане місцем зборищ російських імперських націоналістів, які рано чи пізно можуть виявитися в опозиції режиму Путіна. Можливо, що аналогічні пам’ятники зведуть і в інших російських містах — поганий приклад заразливий.
