Цей кінофорум було присвячено документальному та ігровому кіно, заснованому на реальних подіях. Він відкрився двосерійною документальною стрічкою засновника форуму Костянтина Стогнія «Фальшива історія» — нестандартна версія загибелі Адольфа Гітлера з унікальними і небезпечними зйомками. До речі, днем пізніше цей фільм було представлено в рамках Каннського кінофестивалю. Загалом до конкурсної програми «Золотої пекторалі» увійшло 19 картин, які розділилися на три категорії: Tru.Short (короткометражки), Tru.Doc (документалки) і Tru.Film (повний ігровий метр). Журі у складі Костянтина Стогнія (Україна), Лідії Федосєєвої-Шукшиної (Росія), Любові Янас (Україна) і голови — Олександра Балагури (Україна—Італія), перш ніж назвати переможців у трьох конкурсних категоріях і володаря Гран-прі (плюс грошової премії у розмірі 5000 дол.), вручили сім дипломів.
Отже, диплом «За сміливість, відважність і готовність до пригод» отримав фільм про Кустурицю «Балканська зірка», знятий студентом з Катеринбургу Андрієм Григор’євим. Трохи наївна, але захоплююча розповідь про свого кумира. «За високу майстерність у зображенні історії» нагородили картину Сергія Буковського і Світлани Залоги «Україна. Точка відліку», присвячену рокам розпаду СРСР і народженню української незалежності. Диплом «За надчутливість до соціальної проблематики» вручили кримінальній драмі Фархота Абдуллаєва «Презумпція згоди» (Росія—Таджикистан) про трансплантологію. В картині показана реальна історія пацієнта, якого лікарі «розібрали» на органи замість того, щоб врятувати. «За життєстверджуючий початок» — так написано в дипломі, який отримала українська документальна короткометражка Наталії Машталер «Прорух», — фільм про дівчину-інваліда і її бажання боротися та перемагати, незважаючи на трагедію. Дипломом «За високе етичне послання» журі нагородило короткометражну драму українки Ольги Шульгіної-Москаленко «Врятуй і збережи» про Другу світову війну. «За безкомпромісне затвердження кіномови» — нагорода короткометражці Марини Вроди «Крос» (цю стрічку вже пестили Канни). Диплом «За тонке авторське втілення творчої екзистенції» отримала румунська дотепна короткометражка Андрія Добреску «Лост-спрінгс 2».
Найкращим фільмом у категорії Tru.Short стала німецько-українська короткометражка про Чорнобиль режисера Райнера Людвігса «Історія Леоніда» — історія міліціонера і ліквідатора аварії на ЧАЕС, знята в жанрі документальної анімації. Як сказав про неї голова журі Олександр Балагура, авторам картини вдалося реальну історію перетворити на легенду. Кращим фільмом у категорії Tru.Doc стала грузинська документальна повнометражка «Чи є там театр?!» режисера Нани Джанелідзе, сценариста фільму «Покаяння», що отримав 1987 року три спеціальні нагороди Каннського кінофестивалю. Присвячена акторові Касі Кавсадзе — виконавцеві ролі Абдули у фільмі «Біле сонце пустелі», — стрічка дуже майстерно поєднала в собі документальний і ігровий жанри, оскільки Кавсадзе розповів і зіграв свою історію сам на тлі історії країни, якої вже немає. Дуже емоційне і яскраве кіно з дуже нетривіальним візуальним рішенням. У категорії Tru.Film перемогла українська автобіографічна ігрова драма дебютанта Олега Сенцова «Гамер» з життя юного ігромана. Фільм знятий непрофесійним режисером, грали у ньому непрофесійні актори, бюджет 20 000 дол. Прозвучав як серйозна заявка на майбутнє в плані кіношного мислення, хоча його не зрозуміли глядачі і більшість журналістів. А Гран-прі фестивалю дісталося російській документальній стрічці «Один» Олесі Фокіної, яка розповідає про великого мультиплікатора Юрія Норштейна.
