Тернопільська мисткиня Зоряна Гнатюк виготовила з дерева титульну сторінку глянцевого «Маршруту №1», випуск якого присвячений шляхетності. Цей витвір головний редактор «Дня» отримала як подарунок від тернопільського кореспондента. Розповідає Зоряна, що досі не знала про «журнальний» формат видання і була приємно здивована, коли його побачила. «Звичайно, головне — це те, що в ньому якісне інформаційне наповнення, але й оформлення — шикарне. Мені дуже сподобалася картинка на обкладинці, хоча спочатку сумнівалася: чи вдасться зображення перенести на дошку так, аби воно залишилося таким же гарним», — каже Зоряна Гнатюк.
Із «Днем» пані Зоряна познайомилася на початку двохтисячних, коли працювала куратором арт-галереї «Срібні дзвони» в Києві. Тоді й розпочалася співпраця з газетою — «День» висвітлював події, що відбувалися в мистецькому закладі. А ще видання було прикладом, коли вивчала журналістику в Львівському національному університеті імені І. Франка.
Роботи тернополянки є в усіх регіонах України, зокрема й — у Києві, а також — у країнах Європи. Переважно Зоряна Гнатюк виготовляє ікони, використовуючи осучаснену середньовічну техніку з допомогою левкасу. «Ця техніка особлива тим, що ікони виглядають дуже скромно, наближено до старовинних. Здебільшого роблю копії ікон ХІІ—ХVІІ століть, написаних у візантійському стилі, який найбільше личить до дерев’яного оформлення. Оскільки вже тривалий час займаюся цією справою і є різні побажання, то почала відтворювати образи ХІХ—ХХ століть», — розповідає «Дню» мисткиня. Окрім ікон та релігійних картин, вона в незвичний спосіб відтворює на дереві репродукції відомих художників, світлини, що є альтернативою звичним зображенням в рамках і надає особливої атмосфери оселі чи робочому кабінету. Працює Зоряна Гнатюк з дизайнерським підходом, творчо і безперечно — з любов’ю. Зазначає: «Кожну свою роботу намагаюся подати якомога краще, якомога душевніше. Наприклад, можна пошити сумку з мішковини чи льону. Тобто, не просто подарувати в коробці чи в целофановому кульку, а так, щоби відчувалося — це справді щиро. На звороті обов’язково прикріплюю напис. Якщо це ікона, то яка саме, якого століття. Якщо репродукція картини, то вказую назву та автора. Треба, щоби людина знала, що саме їй подарували. А більше інформації зможе знайти в інтернеті».
«Рада, що моя робота, в яку я вклала часточку своєї душі, тепер у редакції «Дня», — каже пані Зоряна і показує новий випуск «Маршруту №1» — «Фото-синтез», що присвячений фотовиставці «День-2017». — Не люблю фотографуватися, але обожнюю фотографувати. Можливо, наступного року і моя світлина буде в експозиції».
