7 листопада Верховна Рада ухвалила законопроект №3238-д «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо державної підтримки кінематографа в Україні». Йдеться про звільнення — до 1 січня 2023 року — від ПДВ операцій з поставки національних фільмів, визначених законом України «Про кінематограф», а також поставки робіт і послуг з виробництва національних фільмів. Так само звільнять від ПДВ послуги з демонстрації, розповсюдження національних та іноземних фільмів, озвучених державною мовою на території України. Це дає змогу сподіватись на те, що, як мінімум, ціни на квитки в кінотеатри не будуть зростати, а подекуди вони навіть зменшаться. З огляду на порівняно невисоку активність наших глядацьких мас це важливо.
Ще одна зміна стосується ситуації з роялті, тобто платежів за використання інтелектуальних, авторських прав. У разі, якщо об’єкт інтелектуальних прав виник в Україні й потім був переданий за кордон, з огляду на специфіку сфери кінематографа, це не впливає на фінансовий підсумок: автор нічого при цьому не втрачає.
Зміни в Податковому кодексі відтепер надають можливість не вважати додатковим благом платника податку виплачену суб’єктам кінематографа вартість товарів та послуг, а саме — проїзд, проживання, харчування, страхування, навчання, пов’язані з виробництвом аудіовізуального продукту суб’єктами кінематографа України. І справді — яке ж це благо, ці витрати на творчо-виробничу діяльність...
Згідно із законопроектом також запропоновано внести зміни до Податкового кодексу щодо визначення бенефіціарного власника для врегулювання особливості роботи в сфері кінематографа. Це про власника, який, як це часто у нас буває, прямо не вказаний у правовстановлюючих документах, хоч насправді є реальним власником і реальним гравцем у ділових процесах. Будемо сподіватись на випрозорення подібних персонажів.
Згідно з пояснювальною запискою, зміни стосуються корегування фінансового результату (скорочення або збільшення) для чіткішого відображення субсидій, отриманих платником податку — суб’єктом кінематографа України, — для повернення частини кваліфікованих витрат. Наскільки я розумію, йдеться про прискіпливіший контроль за коштами, отриманими на той чи інший кінопроект. У світлі вічних наших підозр («воруют-с всьо!») це важливо.
Верховна Рада також підтримала супутній законопроект про внесення змін до Митного кодексу щодо державної підтримки кінематографа в Україні. Згідно із законом, до 1 січня 2023 року належить звільнити від митних зборів при ввезенні в Україну товарів, які належать до складу національної кінематографічної спадщини, а також товарів, призначених для використання в кінематографічній діяльності: кінокамер, кінопроекторів, апаратури для звукозапису та відтворення звуку, телевізійних камер, цифрових камер, кіноплівок, апаратури для обладнання фото— і кінолабораторій, а також освітлювального обладнання. Отже, з’являється реальна можливість для технічного переозброєння галузі без надмірних витрат. Що одразу сповнило оптимізму чималу кількість наших виробників — як кіно театрального, так і кіно телевізійного.
Крім цього, Верховна Рада підтримала рішення відправити на повторне друге читання проект закону «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державної підтримки кінематографії в Україні» (№ 3240) від 3 жовтня 2017 року. До речі, досі дебатується бюджет державної підтримки кінематографа. Поки що йдеться про повторення цьогорічної суми у 500 мільйонів гривень (менше ніж 20 мільйонів доларів, вартість виробництва двох середньоєвропейських кінострічок), однак не виключено, що вона збільшиться удвічі.
Словом, парламентарі продемонстрували розуміння важливості екранних мистецтв у процесах, що відбуваються в Україні. Цьому, як на мене, посприяла і доволі консолідована позиція кінематографістів, усіх, хто задіяний у професійну діяльність, пов’язану з виробництвом та поширенням екранних витворів.
