Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Сентименти в сторону

Юрій КАРМАЗІН: «Медведчук може легко стати прем’єром... в обмін на дешевий газ»
23 травня, 2012 - 00:00
ЮРІЙ КАРМАЗІН
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Лідери Комітету опору диктатурі (КОД) неодноразово заявляли про необхідність узгоджувати дії всіх його членів. Сьогодні вони майже чи не щодня, але вже в рамках Об’єднаної опозиції представляють голів виборчих штабів в областях. А на Житомирщині навіть назвали кандидатів на мажоритарних округах. Нагадаємо, «УДАР» Кличка і «Громадянська позиція» Гриценка не входять у КОД. Чи враховано в цьому разі інтереси всіх учасників КОДу? Як опозиція має намір контролювати виборчий процес? Говоримо в інтерв’ю з народним депутатом Юрієм КАРМАЗІНИМ.

«ПЕРШИМ ПИТАННЯМ НА НАРАДІ ПР У ЗОРЯНОМУ БУЛО: «А ДЕ КОШТИ НА ОКРУГИ?»

— Юрію Анатолійовичу, із вашої точки зору, Комітет опору диктатури й Об’єднана опозиція — тотожні поняття?

— Ні. Комітет опору диктатурі — набагато ширше поняття, ніж те, яке поки що називають Об’єднаною опозицією. Можна ототожнювати поняття КОД і Українська опозиція, тому що остання — практично вся в Комітеті. А до Об’єднаної опозиції входять лише шість із 11 партій.

— Ваша партія входить до Об’єднаної опозиції?

— Хіба ви нас бачили серед шістьох партій на Форумі? Наша партія входить в Українську опозицію. Ми першими підписали угоду, згідно з якою увійшли до КОДу. А створити таке об’єднання наша партія запропонувала ще раніше — 24 серпня минулого року. У цей час і від «Фронту Змін», і від «Батьківщини», і від інших партій ще лунали заклики йти на вибори декількома колонами.

— Що ж відбулося потім?

— Потім був знаменитий лист Юлії Тимошенко із Лук’янівського СІЗО (у листопаді 2011-го), в якому вона закликала опозицію об’єднатися. Також у згаданих політичних силах відбулися свої метаморфози.

— Чому вас не було на сцені під час Форуму опозиції?

— Я сидів серед учасників. Чому мене не запросили на сцену і не надали слово, запитання не до мене — до ведучих Форуму. Я, відверто кажучи, не очікував такого розвитку подій. Також показовим є те, що на Михайлівській площі було проголошено програмні принципи, які відрізнялися від того, що ми напрацювали на засіданнях КОДу.

— У тому ж і справа, що Об’єднана опозиція діє окремо і не зовсім хоче бачити у своєму складі всі партії КОДу, зокрема й вашу.

— Я б не хотів зараз загострювати суперечності. Але вони об’єктивно існують. Наша партія багато зробила для Юлії Тимошенко на президентських виборах, ми розуміли, яка колосальна загроза стоїть перед Україною, але, на жаль, перемогти не вдалося. Натомість ті люди, які все робили, щоб Тимошенко не стала президентом, фактично допомагаючи протилежній стороні, сьогодні опинилася серед тих, хто називається Об’єднаною опозицією. Очевидно, у них трошки інші світоглядні цілі.

— Хто ці люди?

— Я не хочу нікого персоналізувати або називати якусь політичну силу.

Напередодні Форуму ми говорили, що найпершою вимогою має бути негайне звільнення Тимошенко, Луценка, Іващенка, Філіпчука й інших опозиціонерів. Мало бути оголошено попередження владі, що в разі невиконання цієї вимоги відбудеться політичний страйк. А якщо влада знову не піде на поступки, провести загальноукраїнський страйк. І Тимошенко, і Луценко мають бути у виборчому списку, тобто звільнені не після, а до виборів. Ми хочемо реальної перемоги по всій Україні — і за списками, і за мажоритарними округами. Першим запитанням на нараді Партії регіонів у Зоряному було «А де кошти на округи?» Ось до чого дійшло. Це торгівля державними інтересами в особистих і партійних цілях. Опозиції треба стати пліч-о-пліч, щоб плани влади не збулися. Я, наприклад, усе роблю для того, щоб Кличко також входив в Українську опозицію. Повертаючись до визначення кандидатів: КОД поки не збирався щодо цього.

«ЯКЩО ПРОГРАЄМО ВИБОРИ, ВИННІ МАЮТЬ СКЛАСТИ МАНДАТИ»

— Як? Яценюк уже представив кандидатів від Об’єднаної опозиції на Житомирщині. У Полтаві, Черкасах, Одесі, до речі, звідки вас двічі обирали депутатом за мажоритаркою, він також представив голів виборчих штабів.

— Звісно, це не зовсім добре. Я думаю, що все-таки здоровий глузд переможе і кандидатури по всіх областях буде узгоджено з усіма членами КОДу. Саме для цього його і створювали. Інакше навіщо тоді така структура?

— А ви особисто де балотуватиметеся?

— Ні я, ні Партія захисників вітчизни не визначилися щодо формату участі у виборах. Ми не відділяємо себе від КОДу і нічого не робимо для того, щоб займатися власними егоїстичними проектами. У той же час якщо Українська опозиція не матиме широкого формату, я не виключаю, що будуть різні інші формати участі нашої партії у виборах, зокрема й мене особисто. За моєю спиною — два рази участі в мажоритарних виборах, ще два рази мене обирали в парламент за партійними списками, маю досвід керівництва обласним передвиборчим штабом. Офіційно нашу позицію я зможу оприлюднити лише після завершення перемовин і проведення засідання політради та з’їзду партії. Якщо не буде здійснено заходів із об’єднання всіх опозиційних сил (і тих, що входять у КОД, і тих, що не входять), відповідальність за наслідки мають понести керівники тих політичних сил, які заважали цьому процесу. Якщо вибори буде програно, ці люди мають скласти депутатські мандати.

— Як ви оцінюєте кандидатів-мажоритарників від опозиції на Житомирщині? Наприклад, чи зможе пан Француз виграти в нинішнього спікера Литвина, який, найімовірніше, балотуватиметься на окрузі №65?

— Не виробивши колективних рішень щодо того, хто, де і кому має протистояти, ми ризикуємо програти. Певні кандидатури можуть зазнати поразки, тому що, на наш погляд, вони є відверто слабкими. Я не хочу персоніфікувати, але думаю, що Житомирщина — це перший досвід, праймеріз, як любить говорити Віталій Кличко. Це проба громадської думки. Я не вірю, що ці кандидати остаточні. А хто сказав, що інші опозиційні сили не висунуть на ці округи своїх кандидатів? Ніхто. Поки що немає жорстких домовленостей, можливий будь-який варіант.

— В інтерв’ю «Дню» бютівець Сергій Соболєв сказав, що такі партії виключатимуть із КОДу і вони не матимуть права взагалі висувати своїх кандидатів.

— Ми в КОДі виробляємо єдині правила, і хотілося б, щоб вони були обов’язковими для всіх. Вибірковість, яка сьогодні почала проявлятися, ми критикуємо. Не можна допустити ситуації, коли один опозиційний кандидат відбиратиме голоси в іншого. Я думаю, прийде час, коли лідери політичних сил це зрозуміють. Сподіваюся, це станеться до того, як вони почнуть перестукуватися.

— Тому Тимошенко й закликала опозицію найближчим часом оприлюднити свої списки. Чому цей процес затягується?

— Щодо мажоритарників, вважаю, що наразі немає нагальної потреби озвучувати прізвища. Бо як тільки деякі з них почали проявляти активність, проти них одразу порушили кримінальні справи. Наприклад, це відбулося на Дніпропетровщині. Треба діяти дуже виважено, розглядати по три-чотири кандидати і, проаналізувавши реакцію людей, еліт, вибирати найкращого. Що ж до списків. Вони мають бути найвищої якості й такими, які б об’єднували абсолютно всі погляди. Але перш ніж формувати списки, треба думати над формуванням виборчих штабів. Адже влада працює дуже нахабно. Ми побачили, як відбувся підкуп виборців під приводом привітання із Днем Перемоги. Роздають продуктові набори — у Харкові, Києві, Одесі... Реакції на такі дії, зрозуміло, немає жодної. ЦВК мовчить, на її думку, виборчий процес ще не почався. Але ж існує законодавство про боротьбу з корупцією. Воно дозволяє зупиняти тих, хто купує виборців.

«НА КОЖНІЙ ДІЛЬНИЦІ ТРЕБА ВСТАНОВИТИ ВЕБ-КАМЕРИ»

— Списки, кандидати — це половина роботи. Як маєте намір контролювати вибори?

— Контроль за виборами повинен бути на порядок кращим, ніж у Російській Федерації. Українська держава має зробити все, щоб на кожній дільниці було встановлено веб-камери. Вони мають працювати в режимі он-лайн абсолютно для всіх громадян України. На це потрібно близько 500 млн грн. Зважаючи на те, скільки влада має намір витрати на підкуп виборців, це не так і багато. У подальшому техніка не пропаде, її можна використати на майбутніх президентських виборах. Я переконаний, що в такому методі контролю за виборчим процесом буде зацікавлена не тільки опозиція, а й влада. Тому що вона хоче, щоб ці вибори визнав світ. Проте її поведінка, особливо на мажоритарних округах, свідчить про протилежне — навряд чи ці вибори визнають. Подивіться, як поводиться син Президента в Кіровограді. Туди вже нині направляють певні кошти. Паралельно відбувається підготовка до формування виборчих комісій. Усе це лише посилює необхідність забезпечення відеофіксації виборів, причому не тільки в день голосування, а й під час підрахунку голосів. Комітет опору диктатурі має представити свою кандидатуру — із беззастережним авторитетом і досвідом опозиційної роботи, яка б контролювала цей процес. Я можу назвати власну кандидатуру — це народний депутат кількох скликань Олександр Єльяшкевич.

— Як ви оцінюєте можливість повернення Олександра Єльяшкевича у велику політику?

— Я вважаю, що політики, які були чесними щодо українського народу, навіть більше — постраждали за це (доведено, що напад на Єльяшкевича скоїли через його політичну діяльність, і я особисто робив три запити щодо цього), мають бути повернені в політику. Крім Єльяшкевича, це, наприклад, може бути й Левко Григорович Лук’яненко.

— Чи обговорювала питання відеоспостереження опозиція?

— У цілому питання контролю піднімали, але про відеофіксацію поки що не говорили. Сподіваюся, нас почують. Тимошенко, Яценюк, Турчинов, Кожем’якін, Мартиненко й інші мають бути зацікавлені в цій пропозиції. Зважаючи на те, що ми прийняли ухвалу не вносити змін до закону про вибори, щоб не провокувати недемократичні зміни від влади, рішення про відеоспостереження на виборах можна провести через Центральну виборчу комісію.

— Сергій Тігіпко вже заявив, що влада докладає максимум зусиль, щоб вибори відбулися чесно й демократично. Як гадаєте, це щиро?

— Тігіпко не вирішує жодних питань у Партії регіонів. Мені дуже хотілося б, щоб у владі переміг здоровий глузд. Інакше міжнародну ізоляцію нам забезпечено. Сподіваюся, критична кількість регіоналів, а там є не задоволені керівництвом уряду, ситуацією в парламенті, який перетворився на кнопкодавів, і вони про це відверто кажуть, переможе. Особливо показовим був випадок з обранням омбудсмена. Кожний голос регіоналів перевіряли — вони показували свої бюлетені. Таємне голосування перетворилося у відкрите. А це явне порушення закону. Влада так і не відповіла на головне запитання — що сталося з вибухами у Дніпропетровську? Невже ці вибухи було скоєно тільки для того, щоб привести омбудсмена до влади? Чи є взагалі якісь підвалини для тероризму? Очевидно, що немає, влада просто використала цей механізм для вирішення власних проблем. Я не виключаю, що напередодні виборів такі речі можуть повторитися.

Місцеві вибори показали, як влада фальшує вибори. Коли, наприклад, майже 50% тих, хто взяв участь у голосуванні на виборах міського голови Одеси, проголосували за Гурвіца, а переміг інший кандидат. Причому відразу було застосовано колосальні сили міліції, щоб оточити всі мішки з бюлетенями. Те саме, тільки в більших масштабах може статися і на виборах народних депутатів. Тим більше недовіра до виборів уже закладена через втручання Конституційного Суду, який позбавив права голосу на мажоритарних виборах усіх, хто перебуває за кордоном. А це п’ята частина виборців України. Партія регіонів розуміє, що більшість закордонних українців — не їхні прихильники, тому через КС вже зробила собі серйозний заділ на вибори. Усе це свідчить про те, що суспільство також має контролювати вибори.

— Усе-таки, як ви гадаєте, влада піде на те, щоб контролювати вибори з допомогою відеоспостереження?

— Якщо суспільство підхопить цю ініціативу, якщо ми почуємо пропозиції парламентарів інших країн про готовність допомогти технічно, фінансово, тоді ідея спрацює. У влади не буде іншого виходу.

ОКРУГ СЬОГОДНІ КОШТУЄ — 10 МЛН ДОЛ.»

— Передвиборча активізація Віктора Медведчука, що це?

— Уся країна заповнена білбордами російською мовою. Більше того, на фоні російського прапору говорять про український вибір. Українського прапора там чомусь немає, навіть для паритету. Те, що в нас дозволено пропаганду у сторону будь-якої держави, свідчить, що національні інтереси не захищають.

Безперечно, Медведчук — серйозний гравець, але в цьому випадку мова йде про зомбування українців російським триколором і набором фраз. Чи це повернення? Скоріше за все, це нагадування про себе, а головне — це спроба повернутися одразу в одне з найвищих крісел у державі. Найвірогідніше, на посаду прем’єр-міністра або голови Адміністрації Президента. На менше він не погодиться. Це буде ціна України за дешевий газ. Але я зразу скажу: нам дешевий газ не потрібен. Я щиро вдячний Путінові й Медведєву за те, що вони так підняли ціну на газ, що ми нарешті почали замислюватися над розробкою сланцевих родовищ. У нас вони найбільші в Європі. Ще кілька років тому я говорив, що з імпортера ми можемо перетворитися в експортера газу, стати абсолютно незалежною енергетично країною. Що швидше ми це зробимо, то швидше припиниться цей диктат — кого нам призначати прем’єр-міністром. А у випадку з Медведчуком саме на це і йде натяк — про двічі кума на чолі українського уряду. Так, за критерієм підготовленості, Медведчук міг би бути прем’єром, але за відданістю цій державі його на таку посаду і близько підпускати не можна. Білборди — підтвердження цього.

— Як це може відбутися?

— Після знищення законодавчої влади в нас усе вирішує Президент, зокрема й призначення голови уряду. Це свідчить про те, що Медведчук може легко стати прем’єром. Його реклама дорога, всеосяжна (по всій Україні), очевидно, це не для того роблять, щоб піти десь по мажоритарному округу і, витративши десяток мільйонів доларів, купити його оптом і вроздріб і стати народним депутатом. Саме стільки сьогодні коштує округ — десять мільйонів доларів. До речі, вартість реклами на білбордах для влади і опозиції має різницю у два з половиною рази на користь влади.

— Наскільки цей сценарій реальний?

— Шанси великі. Особливо зважаючи на те, що Україна не спроможна змусити Російську Федерації рахуватися на рівних із нами при продажу газу. Практично всім країнам ціну на газ знижено, а Україні — ні. Я знаю, що пропонували 230 дол. за тис. куб. м і прем’єр-міністр у вас — Медведчук.

— Янукович піде на це?

— У ситуації, коли ми — у переддефолтовому стані, коли станок для друкування грошей працює, вірогідність цього сценарію зростає. Маленький приклад. Приходжу на Володимирський ринок, купую овочі, а жінка мені каже: «Зі мною сьогодні вже шість людей розрахувалися новесенькими купюрами». Це свідчить про те, що станок працює. За нашими даними, з початку року надруковано вже понад 20 млрд грн. Виходячи з цих причин, а також із того, що не докладають зусиль до налагодження власного видобутку енергоресурсів (весь час лише розмірковують про термінали скрапленого газу, хоча їх можна було уже давним-давно побудувати й забути), і головне — для збереження влади Партії регіонів Янукович може піти на такий крок. Але для нього це буде вбивчим кроком. Тому що Медведчукові навіть не потрібна посада прем’єр-міністра, він хоче вищу посаду. До речі, Янукович це добре розуміє. Це песимістичний сценарій для України і привід задуматися для опозиції. І не тільки.

Іван КАПСАМУН, «День»
Газета: 
Рубрика: