«Сучасна українська дипломатична служба: шлях тривалістю 100 років» — таку повну назву має міжнародна конференція. Гостями заходу стали українські дипломати та очільники українського міністерства закордонних справ різних років.
Під час першого дня конференції було відкрито виставку архівних документів «Українська дипломатія 1917—1924 рр.: зародження національних традицій». На наступні два дні конференції заплановане проведення круглих столів, зокрема, на тему історичного досвіду та сучасності української дипломатії, постаті Михайла Грушевського і зовнішньої політики УНР.
Нагадаємо, що саме відзначення 100-річчя української дипломатії відбудеться 22 грудня. Саме 22 грудня 1917 року Голова Генерального Секретаріату УНР Володимир Винниченко і Генеральний секретар з міжнаціональних справ Олександр Шульгин підписали «Законопроект про створення Генерального секретарства міжнародних справ». Відтоді цього числа відзначають День працівників дипломатичної служби України.
«Це дуже важливий захід, оскільки він дає можливість згадати про все те, що є витоками сучасної української дипломатії і проаналізувати, як успіхи, так і моменти, коли в минулому не вдалося виконати завдання, що стояли перед Українською державою в зовнішньополітичному плані, — коментує «Дню» гість конференції, міністр закордонних справ України (2003—2005 рр., 2010—2012 рр.), віце-прем’єр-міністр України (2012—2014 рр.) Костянтин ГРИЩЕНКО. — Конференція дуже насичена, дуже багато доповідей».
«Думаю, треба більш системно працювати над вивченням історії української дипломатії. Цей захід якраз дозволяє активізувати цю роботу, — наголошує наш співбесідник. — Що стосується школи української дипломатії, то українські дипломати ще в період української СРСР були люди високоосвічені, з високим рівнем професійної підготовки. У них не було можливості працювати над багатьма темами, але участь України в ООН і спеціалізованих установах дозволила на момент відновлення незалежності України мати ядро, на основі якого потім готували вже нове покоління українських дипломатів. Ті, хто починали в 1992—1994 рр. сьогодні від міністра до його заступників є очільниками української дипломатії на сучасному етапі. Щодо професійності, то вона досить висока, але з точки зору нинішньої організації дипломатичної служби, вимогливості до себе та системності в роботі є багато запитань. Будемо сподіватися, що вдасться їх поступово вирішити».
