Одну з найпопулярніших барокових опер, «Дідону та Енея» англійського композитора кінця ХVІІ ст. Генрі Перселла, в нас виконували неодноразово (у червні минулого року — в Одеському оперному театрі). Але тільки тепер українська публіка мала можливість почути цей твір у «автентичному» звучанні, тобто відтворений на старовинних музичних інструментах (точніше їхніх копіях), зокрема в дусі вокальних традицій доби. Який мала вигляд опера в оригіналі, ми, на жаль, не дізнаємося (авторська партитура, за винятком лібрето, не збереглася). Проте завдяки практиці «історично поінформованого виконавства» — головної особливості київської прем’єри — можна було принаймні наблизитися до музичних традицій часів Перселла.
Ініціатива постановки належить творчому об’єднанню Open Opera Ukraine, що недавно утворилося в Києві. Це група фахівців, що взяли на себе просвітницьку функцію, популяризуючи оперу як жанр. Пріоритетом обрали барокову оперу, яка з різних причин опинилася на маргінесі вітчизняного оперного життя. «Дідона та Еней» — перший театральний проект команди.
Твір короткий (триває близько години) і вважається відносно нескладним — одну з перших постановок після майже двохсотрічного забуття було здійснено студентами Королівського коледжу музики в одному з лондонських театрів.
Київські виконавці поставилися до партитури особливо ґрунтовно. Робота над проектом тривала понад півроку. Керівником музичної частини став Назар Кожухар, професійний скрипаль і знавець давньої музики, організатор багатьох проектів у цій царині. Виконавці-інструменталісти — ансамбль «Vox аnimae» (художній керівник і диригент — Наталя Хмілевська), що виник 2009 р. при кафедрі старовинної музики Національної музичної академії України. У струнній групі ансамблю, відповідно до традицій ХVІІ ст., використано винятково «жильні» струни (виготовлені з натурального матеріалу — з кишок бика), що надають специфічного м’якого звучання. Оскільки в Україні досі немає виконавців на таких барокових інструментах, як теорба, барокова гітара, бароковий гобой, специфічна перкусійна секція, то на ці позиції в оркестрі запрошено музикантів з-за кордону (Німеччини, Австрії, Польщі й Росії).
Одним із етапів підготовки вокалістів, обраних шляхом кастингу, стали майстер-класи Емми Кіркбі, знаменитої барокової співачки з Лондона, яка на запрошення Open Opera дала також концерт у київській Лютеранській кірсі у вересні цього року. На слухачів того вечора чекала несподіванка: разом із Кіркбі на сцену вийшли близько десятка молодих українських співаків (переважно випускників вокального факультету Національної музичної академії України), що захопили аудиторію зрілістю й переконливістю своїх виконань. Саме вони й заспівали в київській прем’єрі «Дідони та Енея».
Постановка вражає не так музичним виконанням, як новаторським прочитанням класичного твору, запропонованим молодою режисеркою Тамарою Труновою.
За лібрето, в центрі уваги опери — стосунки Енея й Дідони, тоді як головним конфліктом є «воля богів», яка втручається в ці відносини й призводить до фатального розв’язання. Белінда (Тетяна Журавель) є повірницею Дідони, яка допомагає й спонукає її до прийняття рішень. Натомість Трунова побачила в Белінді досі не розкритий потенціал. Типовий персонаж англійського театру масок — служниця, яка облаштовує справи своїх панів, у постановці Тамари Трунової стає злодійкою на кшталт шекспірівського Яґо. Вона знає, що кохання робить людину беззахисною, тому штовхає Дідону (Інна Гусєва) в обійми Енея (Євген Прудник). Белінда передбачає, що кохання приведе Дідону до загибелі, ба навіть, сама викликає злі сили, що вводять Енея в оману (басова партія Ігоря Воронки в ролі чаклунки, та сопрана відьом Тетяни Яшвілі й Олени Нагорної). Ті підсилають до нього лже-Меркурія (партія контратенора Олександра Лося) з фальшивим посланням від Зевса: Еней мусить негайно залишити Карфаген й відплисти до берегів Італії, щоби заснувати там нову Трою. Дідона заходиться горем від близької розлуки з коханим, готується померти й співає одну з найпотужніших барокових арій («Remember me»). Водночас Белінда, замість співчувати Дідоні, зловтішається — цю партію блискуче виконує солістка Національної оперети Тетяна Журавель. Але в фіналі таки переосмислює свою поведінку — на її обличчі з’являється сум, а відтак вона й сама зникає в потойбіччі (підвищення посеред сцени нагадує колодязь, символ переходу зі світу живих у світ мертвих, і жертовник одночасно).
Таким чином, головний меседж київської постановки «Дідони та Енея» у тому, щоб показати неминучість краху будь-якої сліпої, ідеалізованої любові. Цілком показово, як для нашої надмірно раціоналізованої доби.
