У бюджеті Києва на 2018 рік передбачено 70 мільйонів гривень на будівництво нового пішохідно-велосипедного мосту, який з’єднає парки «Хрещатий» та «Володимирська гірка». Заступник голови Київської міської державної адміністрації Олександр Спасибко нещодавно заявив, що на засіданні секції містобудівної ради архітектори схвалили архітектурно-планувальну частину проекту будівництва цього переходу. «Планувальною частиною проекту будівництва мосту передбачені пішохідні та велосипедні доріжки, оглядові майданчики, освітлення, відеоспостереження. Велодоріжку запланували посередині шестиметрового мостового полотна, і, можливо, її зроблять із підігрівом, щоб не було ожеледиці взимку. Також розглядається можливість встановлення сонячних батарей, енергія від яких повністю забезпечуватиме потреби мосту в опаленні та освітленні», — додав чиновник.
Однак частина киян від таких ідей не в захваті. По-перше, на побудову мосту закладається колосальна частина коштів міського бюджету. До того ж, ще 47,5 мільйона гривень міський голова Віталій Кличко пропонує витратити на встановлення флагштоку до чергового Дня прапора. Цю креативну ідею мера містяни теж не оцінили. Хіба не можна витратити ці кошти на реставрацію садиби Мурашка, будинок Сікорського, Гостиного двору чи інших міських пам’яток, дивувались кияни.
Новий пішохідний міст нібито повинен стати туристично привабливою місциною, адже за проектом автора, архітектора Андрія Миргородського, має поєднати ключові локації у центрі столиці: арку Дружби народів, Володимирську гірку та Європейську площу. Проте сам проект мостового переходу дещо відрізняється від проекту-переможця в міжнародному архітектурному конкурсі, котрий відбувся у 2013 році. Тоді журі визначило, що найкраще із завданням впоралася команда швейцарських та іспанських архітекторів. Тепер чомусь міська влада планує зведення переходу за проектом Миргородського.
«Цей жахливий «павук» архітектора Андрія Миргородського (скандально відомого завдяки Гостиному двору та іншим «здобуткам») повністю спотворить унікальне історичне середовище та схили, більш того, може зруйнувати/пошкодити декілька пам’яток, серед яких Колона Магдебурзького права (поряд із якою планується встановлення однієї з опор мосту), пам’ятник Володимиру, а також парк «Володимирська гірка», включаючи місто Ізяслава-Святополка XI—XIII століття», — зауважила у «Фейсбуці» громадська діячка, екс-депутатка Київради Олена Терещенко (Єскіна). Вона звернула увагу, що міст планується на території декількох охоронних зон. Зокрема, буферної зони Національного заповідника «Софія Київська» та пам’ятки ландшафту й історії «Історичний ландшафт київських гір і долини річки Дніпро».
Ідея цього мостового переходу — не нова. Архітектор Олег Гречух пригадує, що ескізи цього мосту готував ще у студентські роки. «У 2004—2005 роках ця історія вже існувала, до того вона фігурувала у попередніх рішеннях Київради, готувалися попередні ескізні проробки по цьому туристичному маршруту, йшлося навіть про стежки до Національного ботанічного саду імені Гришка, — коментує архітектор. — У 2011 році про це йшлося у проекті «Дніпровська перлина». Тобто у бюджеті на цю тему постійно надалися гроші, щоб провести дослідження, громадські обговорення, винести питання на містобудівну раду, на сесію, над цим працювали різні проектні організації. Навіть були пропозиції збудувати оглядове колесо на цьому маршруті або канатну дорогу через Дніпро. Активно ця тема піднімалася за часів головного архітектора Києва Сергія Целовальника, коли проводився міжнародний конкурс на цей міст. Але тоді переміг проект більш делікатний, аніж той, що показав Миргородський. Основним завданням було зробити стежки, а не бетонні монстри, 20-метрові опори, мости для машин — про це навіть не йшлося. А Миргородський показав проект тому, що треба було пройти певну бюрократичну процедуру, щоб потрапити на тендер, коли на цю роботу виділялися міські бюджетні кошти».
Олег Гречух акцентує, що дніпровські схили потребують більш ретельної уваги, ніж зараз. Пішохідні доріжки у незадовільному стані, ремонти проводяться зрідка, загалом благоустрій ледь дотягує до трієчки. Хоча з точки зору туристичної привабливості схили вздовж річки мають великий потенціал. І навести тут лад можна було давним-давно. Архітектор упевнений, що цього разу все може завершитися на етапі стартових будівельних робіт, виникне потреба у розробці нових кошторисів, проведенні інших тендерів тощо. Є ризик, що місто отримає ще один недобуд. А їх і так вистачає.
ГОЛОС ІЗ «ФЕЙСБУКУ»
«НЕВЖЕ НЕ МОЖНА ВИЗНАЧИТИ ПРІОРИТЕТИ?!»
Дмитро УРЕТІ, киянин:
— Дуже влучне порівняння про кошторис цих об’єктів та вічні балачки про відсутність грошей на реставрацію пам’яток. Відсторонюючись від теми мосту, яка неактуальна у місті, де половина старовинних будинків знаходиться в жахливому стані, де не можуть навіть змінити стічні труби у будинках для того, щоб не розвалювався карниз, де половина балконів падає на пішоходів, із цього навіть наші північні сусіди вже сміються, бо навіть їм не зрозуміло, як у столиці може таке бути... У місті, де не можуть провести реконструкцію таких будинків, як садиба Мурашка, будинок Сікорського або Анатомічний театр, нині музей медицини, спроектований архітектором Беретті, Художньої галереї або вхідних груп Ботанічного саду, які сиплються на голови людей роками. Де будинки на центральній та прилеглих вулицях всі обідрані та напівзруйновані, не кажучи про елементи зруйнованого у центрі благоустрою. Не кажучи про інші споруди, і це тому, що нема грошей! Немає 10—20 мільйонів гривень, щоб привести до ладу фасади будинків! Але є 100 та більше на мости та вирубку дерев, біління дерев, флагштоки, заміну знаків при в’їзді в місто та інші безглузді на цей час проекти! Навіть на парк «Кіото» є 90 мільйонів, мільйонів 40 на парк «Наталка». Так, це важливо, але чи треба витрачати саме такі гроші на це, коли навкруги все розбите? Невже не можна визначити пріоритети та рівномірно розподілити кошти, які є?!
