Саме таку кількість учасників зібрав V Всеукраїнський фестиваль вишивки й костюма.
ОБЕРІГ
Вишиванка має не тільки побутове призначення, а й захисне, — переконує організатор та ініціатор фестивалю Євген ФІЛЬ. Здавна для українців вишита сорочка — оберіг, тобто одяг, який має містичну силу. І недарма в давнину сорочки мали вишивати матері або наречені. Мати вкладала у візерунки захиснику енергетику. Після маминої найдорожчою є сорочка нареченої. Дівчина може навіть не знати, кому вона вишиває, але під час вишивання мріє, за якого хлопця хотіла б вийти заміж — працьовитого, гарного. І в ту вишивку вкладає всі свої побажання. «За п’ять років проведення фестивалю, — зауважує пан Євген, — вишивка стала звичною для молоді. Тепер у нас уже інша ціль — хочемо повернути традицію, щоб кожна родина вишивала сама. Найкращою є сорочка, зроблена рідними руками. Я вважаю, що нашу культуру, наші традиції й звичаї, зокрема вишиванку, має бути захищено на законодавчому рівні».
СТИЛЬНО
«Джинси, вишиванка, підперезана поясом, — так вдягається чимало молоді. У такому вбранні я виходжу на сцену, — каже тернопільський молодий співак Едуард РОМАНЮТА. — На «Цвіт вишиванки» прийшов, щоб дібрати стильну одежу для виступів. Адже у співочому середовищі носити вишиванки модно. Так розв’язується головна проблема для нас — оригінальність сценічного костюма й упізнаваність». «Вишиті аксесуари виглядають оригінально, пасують до будь-якого одягу й віку, — долучається до розмови тернополянка Лариса ФЕДОНЮК. — Вишиване мені купувала мама, а я — своїм дітям, чоловік теж не цурається. Мені дуже подобається, коли елементи вишитого використовують у дизайнерських модерних речах. Вам теж раджу до цього приглянутися, бо це з моди не виходить».
УКРАЇНСЬКИЙ БРЕНД
«Це льон, але і до льону, і до бавовни додають десять відсотків віскози. Окремо сукня, окремо піджак. Машинка-автомат, порошок для кольорових тканин — і ви вишукані, як пані, — емоційно рекламує мені свій крам Марія РИПА. — Полотно роблять на машині, а потім — ручна робота гачком. Ціна — від тисячі гривень до двох. Оскільки нині криза, дав би Бог продати що-небудь», — промовляє тихіше пані Марія. «Я живу в Києві, роками торгую, мене всі знають. На Євро мене запросили продавати на Хрещатику. Але оренда коштує стільки... немає гарантії, що поверну ті гроші», — розповідає Марія Андріївна про особливості продажу українського бренду. До речі, футбольну тематику вишивальниці фестивалю не оминули. Від 400 гривень продавали вишиті футболки із символами й написами «Євро-2012». Кажуть, попит є.
Український бренд — вишиванку — активно експортуємо за кордон. Завдяки нашим заробітчанам ринок розширюється, — зауважують у розмові зі мною майстрині. Адже через соціальні мережі часто замовляють вишиту сорочку й іноземці.
Вишивана ідеологія завойовує все більше прихильників.
